- •3. Поняттєво-термінологічний апарат освітньої політики, його характеристика з позицій діалектичної взаємодії.
- •5.Поняття «освітня політика». Визначення поняття «Освітня політика»: міждисциплінарний підхід
- •6.Складові освітньої політики як міждисциплінарної сфери знань, їх характеристика
- •8. Якість, ефективність та рівність доступу до освіти як пріоритети освітньої політики.
- •9. Рівні освітньої політики Козак Лілія
- •20. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (спеціальна освіта).
- •22. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (професійно-технічна освіта).
- •23 Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (вища освіта)
- •28.Роль аналізу освітньої політики у стратегічному планування розвитку освіти
- •26. Науковий статус аналізу освітньої політики як інструментального знання. Предмет аналізу освітньої політики.
- •29. Освітні зміни та інновації в Україні: характеристика в контексті стратегії й тактики освітньої політики
- •30. Освітні реформи: характеристика феномену. Аналіз реформацій у сфері освіти в контексті стратегій й тактики освітньої політики (міжнародний досвід).
- •31. Вплив глобалізації, інтернаціоналізації та європеїзації на освітні реформи України
- •42. Соціальні індикатори освітньої політики, їх характеристика.
- •44. Освітні індикатори освітньої політики, їх характеристика.
- •45 Освітня політика в Україні в контексті глобалізації та євроінтеграції: короткий аналітичний огляд
- •47. Характеристика першого етапу розвитку державної освітньої політики в Україні за умов державного суверенітету.
- •49.Характеристика третього етапу розвитку державної освітньої політики в Україні за умов державного суверенітету
- •50.Підсумокстратегічногореформуванняосвіти в Україні на першомуетапі розвиткудержавносвітньоїполітики за умов державного суверенітету.
- •52. Підсумок стратегічного реформування освіти в Україні на другому етапі розвитку державної освітньої політики за умов державного суверенітету.
- •53. Аналіз досягнень і втрат у процесі модернізації освіти в Україні з позиції освітньої політики
- •64. Міжнародна та національна стандартна класифікація освіти: концепція реалізації.
- •66. Особливості запровадження в Україні Міжнародної стандартної класифікації освіти (2011 рік) у сфері дошкільної освіти.
- •67 Освітня політика у сфері загальної середньої освіти: стан і перспективи
- •70. Особливості запровадження в Україні Міжнародної стандартної класифікації освіти (2011 р.) у сфері загальної середньої освіти.
- •72.Освітня політика в Україні у сфері позашкільної освіти: додаткові можливості для розвитку дитини
- •73.Освітня політика в Україні у сфері професійно-технічної освіти
- •75. Освітня політика в Україні у галузі вищої освіти
- •75. Освітня політика в Україні у галузі вищої освіти.
- •86. Освіта дорослих як невід’ємна складова освіти впродовж життя.
- •89 Роль міжнародних організацій та проектів в розробці та реалізації освітньої політики в Україні
42. Соціальні індикатори освітньої політики, їх характеристика.
У процесі проведення аналізу ситуації в суспільстві вини¬кає можливість і необхідність формулювання своєрідних ін¬дикаторів, орієнтування на які дає можливість чіткіше і якіс¬но формувати соціальну політику конкретного регіону, ви¬значати її основні стратегічні напрями.
До таких індикаторів належать: фізичний стан і якість життя населення працездатного віку; демографічне співвід¬ношення працюючого і непрацюючого населення; можли¬вості (індекс) працюючої частини населення утримувати непрацюючу частину населення; рівень середньої зарплати в регіоні (з розподілом по районах і професіях); рівень латентно¬го безробіття (у цілому і з розподілом по районах); співвідношення прожиткового мінімуму, встановленого де-юре і де-факто (чим більше різниця між ними, тим нижче якість жит¬тя); рівень бідності (відсоток належності населення до різних рівнів бідності — абсолютна, відносна, потенційна).Соціальні індикатори визначають стан суспільства, вони є найважливішим орієнтиром при формуванні соціальної політики і визначенні її основних стратегічних напрямів.
Одержання даних, орієнтованих на названі індикатори, та їх подальший аналіз дасть змогу спрогнозувати розвиток со¬ціально-політичної ситуації в регіоні з урахуванням фактора часу, тобто скласти короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий прогнози розвитку соціально-політичної си¬туації. Це дасть можливість виробити і розпочати необхідні заходи в соціально-економічній сфері, щоб не допустити зростання соціальної напруженості і політичної нестабіль¬ності в соціумі. Формування соціальної держави — складний і тривалий процес. Його початком має бути насамперед формування ринкових соціальних інститутів. Їх регуляційні функції ще не склалися або редуковані. Ринкові механізми прищеплюють¬ся повільно. Тому соціальна держава перехідного типу являє собою суспільство змішаного типу (транзитивне суспіль¬ство).
Приватна власність на засоби виробництва і пріоритет держави у регулюванні економічних процесів, що виража¬ється у соціально орієнтованій системі перерозподілу вироб¬ничого продукту, визначають основи змішаного або відкри¬того суспільства.
44. Освітні індикатори освітньої політики, їх характеристика.
Під показниками (індикаторами) в освітній сфері розуміються статистичні дані, збирання яких передбачено політичним курсом держави. Вони повинні надавати інформацію про стан, стабільність або зміни, функціонування або результативність системи освіти чи її окремих аспектів.
У більшості країн світу для прийняття управлінських рішень на основі об'єктивної інформації про розвиток ситуації у системі освіти, успішно використовуються освітні індикатори.
Ознайомлення громадськості із результатами аналізу стану та якості функціонування освітніх систем, що проводиться на основі індикаторів, як у рамках національних освітніх систем, так і в міжнародних порівняльних дослідженнях, створює ефективні умови для предметного громадського обговорення стратегії і тактики освітніх реформ, участі громадянського суспільства у їхньому формуванні.
Зарубіжний та вітчизняний досвід використання освітніх показників (індикаторів) свідчить про необхідність дотримання певних вимог щодо їх структури. Система показників повинна бути:
- обмеженою за кількістю показників;
- самодостатньою, тобто система має містити такий набір індикаторів, який буде достатнім для того, щоб здійснювати різнобічний аналіз та приймати відповідні управлінські рішення;
- повною, тобто охоплювати різні аспекти та складові системи освіти;
- адекватною основним цілям і завданням, які постають перед конкретним етапом розвитку системи освіти та моніторинговим дослідженням освітньої сфери;
- динамічною, тобто час від часу систему індикаторів і критеріїв якості загальної середньої освіти потрібно переглядати й уточнювати відповідно до мети освіти та приоритетних напрямів реформування освітньої сфери;
- легкою в обчисленнях та вимірюваннях.
