30. Освітні реформи: характеристика феномену. Аналіз реформацій у сфері освіти в контексті стратегій й тактики освітньої політики (міжнародний досвід).

Освітня реформа в Україні – це підвищення якості освіти, насамперед через покращення умов вступу до ВНЗ та супутні реформи.

Основними напрямками реформи у вищій освіті є

Зовнішнє незалежне оцінювання

З 2008 року підставою для вступу у ВНЗ є результати зовнішнього незалежного тестування (сертифікат). Для інвалідів І-ІІ групи, дітей-інвалідів та військових Збройних Сил України звільнених зі служби в рік вступу та військових-«контрактників» (на заочну форму) та осіб, які недужають на хворобу, що може бути перешкодою для проходження ЗНО, можуть проводитися вступні іспити. Незалежне тестування проводить Український центр оцінювання якості освіти - незалежна структура, на яку не мають впливу заангажовані сторони – школи та університети. Це веде до відкритості та чесності вступних випробувань.

[ред.]Зміни у вступній кампанії

Системи подачі документів до ВНЗ стала простішою.Тепер випускники можуть подавати доку-менти до багатьох ВНЗ. Проте, це не стосується абітурієнтів-пільговиків – вони зобов’язані надавати оригінали документів лише в один ВНЗ. Вступна кампанія 2010 року відбуватиметься за новою – простішою та структурованішою схемою, яка враховує недоліки попередніх років.

[ред.]Вільна траєкторія

тепер студенти можуть вільно вибирати предмети у ВНЗ

Ліцензування ВНЗ

Частиною реформи є перевірка якості освіти, яку дають ВНЗ та підвищення вимог до отримання ліцензії – в подальшому це вестиме до затвердження стандартів вищої освіти та позбавлення ліцензій університетів, які цим стандартам не відповідають.

Зміни у підготовці магістрів

Залучення роботодавців

Це включає спільне видавництво книжок, розробка професійних стандартів, практика студентів, підготовка спеціалістів під замовлення роботодавців. Роботодавці, як споживачі освітніх послуг, стають повноправними

Реформа в науковій сфері має на меті творення університетських середовищ – вищі стандарти для викладачів та студентів, покращення спроможності лабораторій, дослідницьких центрів та бібліотек.

Це можливо, якщо забезпечити прямий доступ українських вчених до світових інформаційних наукових ресурсів, світових бібліотек та наукових видавництв через науково-освітню мережу УРАН [1], інтегровану до загальноєвропейської мережіGEANT, а також через приєднання України до європейської інноваційної науково-технічної програми EUREKA (завершено процес ратифікації угоди)

31. Вплив глобалізації, інтернаціоналізації та європеїзації на освітні реформи України

Глобалізація являє собою багатогранне і суперечливе явище, що поєднує все більш складний комплекс транскордонних взаємодій не тільки між фізичними особами, підприємствами, інститутами і ринками, а й між державами. Метою глобалізації вищої освіти є створення міжнародного освітнього університетського простору, що відповідає цілям Болонського процесу. Саме глобалізація стала причиною загострення питання одержання якісної вищої освіти та інтеграції в міжнародний світовий простір. Також характер цих змін обумовлюється інтернаціоналізацією освіти – а саме створенням світового освітнього простору; підписанням Болонської декларації та прийняттям України її умов, зокрема усвідомленням необхідності модернізації та уніфікації освітньої системи з метою надання якісних освітніх послуг. Значний вплив на реформування вищої освіти має розвиток інформаційних технологій, всесвітньої мережі Інтернет, та формування глобального інформаційного простору; науково-технічний прогрес.

До основних глобалізаційних чинників, які впливають на процеси реформування державних механізмів забезпечення якості в Україні можна віднести такі:

- масовий характер освіти; - процеси євроінтеграції та стандартизації сфери освіти, прийняття Болонської декларації; - зростання значущості освіти високої якості для індивіда і суспільства як основи конкурентоспроможності країни; - адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості, забезпечення можливостей її саморозвитку та саморозкриття; - радикальні зміни в системі комунікації, що спричинили вагомі зміни у характері праці викладачів та студентів; - розвиток віртуальних університетів і дистанційних форм навчання, які змогли виникнути тільки за допомогою сучасних інформаційних технологій і технологій зв'язку; - розширення мобільності учасників освітнього процесу, що пов’язане із збільшенням потоку студентів, які навчаються в закордонних ВНЗ, обміном учнями, студентами та професорсько-викладацьким складом, використанням закордонних програм, технологій та інформації; - зростання популярності концепції навчання упродовж всього життя.

Як бачимо, процес глобалізації стимулює об'єднання освітніх систем у єдиний освітній простір, а науково-технічний прогрес, поява нових технологій і інформатизація суспільства формують новий образ освітнього простору [1,2]. У всіх Європейських країнах зросло розуміння пріоритетності якості освіти як основної сфери суспільного життя, а освітні процеси кількох останніх років набули все більш конкретного характеру, що відповідає сучасним реаліям розвитку країн Європейської спілки та її громадян.