3. Поняттєво-термінологічний апарат освітньої політики, його характеристика з позицій діалектичної взаємодії.

Поняттєво-термінологічний апарат є визначальною лексичною основою, мовним підґрунтям кожної галузі знань.

Під терміном розуміють слово чи стійке словосполучення, яке служить для точного та однозначного вираження (іменування) поняття. На відміну від слів загальної лексики, які нерідко багатозначні і несуть емоційне забарвлення, терміни у межах своєї сфери застосування однозначні і не мають експресії. Терміни існують у межах певної термінології і на відміну від слів звичайної мови не зв’язані з контекстом. У межах даної системи понять термін в ідеалі має бути однозначним, систематичним, стилістично нейтральним.

Поняття мають дуальний характер, оскільки з позицій дидактики розглядаються як знання про предмети навколишньої дійсності (основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів і явищ) а з позицій логіки – як основна форма мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності, загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак. Поняття характеризується змістом і об’ємом. Зміст поняття становить сукупність істотних ознак, властивостей і відношень предмета думки, відображених у певному понятті. Об’єм поняття визначається розмаїттям предметів, кожному з яких притаманні ознаки, відображені в змісті поняття.

Існує взаємозв’язок (зовнішній і внутрішній) та має місце різне змістове наповнення (функціональне призначення) поняття і терміну:

поняття і термін виражаються одним і тим самим словом (тобто, лексично звучать абсолютно однаково), проте, для поняття характерним є розкриття його сутності, тлумачення, а термін має означення, дефініцію. Тобто, поняття виражається відповідним терміном (словом), який має певне означення (дефініцію).

5.Поняття «освітня політика». Визначення поняття «Освітня політика»: міждисциплінарний підхід

Термін «державна політика в галузі освіти» або «державна освітня політика» почав використовуватися у науковій літературі 60-70–х років ХХ століття, коли в СРСР, США, державах Європи та в Японії освіту почали розглядати як найважливіший чинник економічного розвитку й соціального прогресу, як сферу, що потребує особливої уваги на загальнодержавному рівні. Цей період характеризується «інформаційним вибухом», тобто бурхливим розвитком природничих і фізико-математичних наук.

Дати визначення освітній політиці дуже складно, особливо в країнах Центральної та Східної Європи. Однією з проблем є відсутність у мовах більшості цих країн різниці у значеннях слів policy і politics. Тому policy часто сприймається як щось, що стосується сфери діяльності політиків і політичних організацій. З іншого боку, справи політики дедалі більше стосуються освітян усіх рівнів управління в системі освіти. Найпростіше визначення policy запропонував професор РимантасЖелвіс із Вільнюського педагогічного університету: «Політика — це те, що можуть вирішити робити або не робити особи, які приймають рішення».

У цьому визначенні дано принаймні дві важливі характеристики політики. По-перше, політика - це те, що роблять ті, хто наділений владою. Це означає, що політика не є повністю прерогативою політиків або топ-менеджерів. Всі, хто має владу, залучені до процесу формування політики. В освітньому секторі рішення приймаються як на центральному рівні, так і на рівнях регіону і школи.

Інший, більш яскравий приклад визначення політики може бути таким: «Політика - це низка дій, спрямованих на досягнення певних цілей».

Виходячи з цього, освітню політику можна визначити як низку дій, спрямованих на досягнення цілей освітніх організацій та / або системи освіти. У цьому визначенні наголошено на цілеспрямованості політичних процесів, а також на тому, що прийняття рішення передбачає низку дій. Одинична дія або певний політичний документ не дають нам змоги говорити про певний політичний напрям. Освітня політика належить до галузі суспільної політики. Отже, важливо згадати, що суспільна політика покликана відображати очікування і домінуючі цінності суспільства. Політика також може відображати позицію або напрям певних суспільних подій і обставин.

• Освітня політика - найважливіша складова політики держави, інструмент забезпечення фундаментальних прав і свобод особи, підвищення темпів соціально-економічного і науково-технічного розвитку, гуманізації суспільства, зростання культури.

• Освітня політика - це, передусім, політика, що забезпечує розвиток і функціонування системи освіти. Вона спрямована на забезпечення суспільства знаннями, необхідними для суспільного розвитку.

• Освітня політика - це сфера діяльності, пов'язана відносинами між соціальними групами щодо передачі новим поколінням накопиченого соціального досвіду і культури. Предметом освітньої політики є відносини або система відносин, що виникають в процесі діяльності