6. Галицько - волинський літопис

З 1205 до 1292 р. у центрі Іпатського «Руського літописця» переважають події, що відбувались в Галичині та на Волині. В ньому були описані й раніі події, але текст про це в протографі – Хлєбниковському списку – втрачений. Відомостей про події 1199-1204 рр. нема, а відразу йде згадка про смерть Романа Мстислововича 19 червня 1205 р.

За Л.Махновцем, над Гал-Вол.літописним зводом працювало щонайменше 5 авторів-укладачів (чи редакторів). Перший довів розповідь до 1289 р. включно; 2-ий писав 1235-1265 рр.(у 1269 р.). У 1286 р. працював 3-ій укладач і зак. виклад 1285 р. 4-ий писав у 1289 і довів літопис до 1289 р, але грунтовно переробив також матеріли від 1261 р., 5-ий працював над літописом на початку 14 ст., написав сам декілька сторінок і 1292 р. закінчив остаточну редакцію літопису.

Перший і другий укладачі належали до оточення Данила Романовича і діяли в Холмі. Із середовища Володимира Васильковича були третій і 4 укладачі, можливо, духовні особи з Перемишля і Любомля. П’ятий, припускають, міг бути жителем Пінська.

Більша половина літопису стосується подій у Галицькій землі аж до 1260 р. Через це в науці ця частина ще називається Галицьким літописом. У центрі розповіді – яскрава постать Данила Романовича. Є окремі сюжети з життя інщих руських земель. Саме тут змальовано трагічну картину оборони Києва в грудні 1240 р.

З 1261 р. йде друга – Волинська частина літопису. В центрі – Волинська земля і волинські князі. На відміну від «ПМЛ», від певних частин Київського літопису у ГАЛ-ВОЛ. Літопису значно менше зв’язку з релігійни повчаннями, притчами тощо. Гал-Вол. Літопис – це виразно світський твір.

Його цн.ідея – обгрунтування єдності руської землі, ідея всесилля князівської влади. В цьому літописі є дані про міста, добре описано стани суспільства, зокрема боярства. Цей літ. Закінчується згадкою про смерть удільних князів (чисто пересічна подія) і можливо, він є недописаним.

Специфікою літопису є велика увага іст.міст на основі записів ін.літописців, що зберігались при князівських дворах, єпископських кафедрах і т. д. тут присутні багато оповідань, написані на основі свідчень очевидців: поїздка Данила у Золоту Орду, походи князів проти половців, голод у Ігорщині. Тут є оповідання про протистояння Галича і Володимира протягом 13 ст.

У літописі є нац-патріотичні мотиви: оповідання про євшан-зілля, про те як Данило знищив співця Метусу…

10. Історичні твори другої пол. 16-першої пол. 17 ст.

На початку XVII ст. у Києві створений збірник літописних оповідань — "Летописцы Волини и Украины. У Києві він був опублікований 1888 р. у "Сборнику летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси". «ЛІТОПИСЦІ ВОЛИНІ І УКРАЇНИ» — історичний твір невідомого автора (або кількох авторів), складений у 1-й пол. 17 ст. Поділяється на 12 окремих збірок історичних записів, побудованих на основі давньоруських, українських, білоруських, польських літописів, хронік та мемуарів. З них у найважливішій змістом і найбільшій обсягом 1-й, т.зв. київській, збірці використано матеріали давньоруських літописів, а також хронік М.Стрийковського та Бельських. У «Л. В. і У.» виклад історії України-Русі пов'язано з історією Литви, Польщі, Московії і хронологічно доводиться до 1621 р. Предметом викладу цієї хроніки є здебільшого зовнішньополітичні події. В цих записах відображені історичні погляди панівних кіл України, що пов'язували свої інтереси з Великим князівством Литовським. До козацтва і козацьких рухів автор ставиться негативно. Закінчується київська збірка записами війта Б.Балики. Будучи очевидцем історичних подій, він подає ряд важливих відомостей про облогу польсько-шляхетського війська в Москві 1612 р. російським народним ополченням. Балика відзначає також негативне ставлення українського народу до польсько-шляхетських загарбників. «Л. В. і У.» написаний мовою, близькою до української народної мови 17 ст.

Одним з найвизначніших творів іноземців про Україну XVII ст. є "Опис України" Гійома Левассера де Боплана (народився наприкінці XVI ст. помер 1672 р.), французького військового інженера, фортифікатора і картографа, який перебував на службі у польського короля з 1630 р. до 1648 р. Окрім "Опису України" Боплан є автором "Української географічної карти" з 12-ти частин, першої в історії світової картографії топографічної карти всієї країни "Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, округами та провінціями" у масштабі 1:463000. Власне "Опис України" спочатку був задуманий як коментар, пояснення до українських карт. Та фактично він виріс у самостійну велику і цінну працю.

Книга Гійома Левассера де Боплана «Опис України» — цінне історичне джерело для вивчення побуту запорозького козацтва і селянства, а також інших станів середньовічного суспільства України. В ній відображені географічне середовище, природа України, її кліматичні умови, наведені дані з історії заселення Середньої Наддніпрянщини, змальована яскрава картина життя українського народу першої половини XVII ст