3. Аналіз вольових дій

В ході задоволення потреб людина виявляє активність через різні дії. В залежності від характеру усвідомлення і урегульованості дії поділяються на імпульсивні (нема чіткого усвідомлення мети, спонука може бути навіть неусвідомлюваною), довільні (присутня усвідомлювана мета, однак відсутня перешкода не передбачає докладання зусилля волі) і вольові (наявні три головні ознаки – усвідомлювана мета, усвідомлювана перешкода і вольове зусилля).

4. Вольові якості особистості

Динаміка використання волі в процесі формування особистості зумовлює закріплення сталих вольових рис у характері. Залежно від впливу і наслідків розрізняють позитивні та негативні вольові якості. До базових позитивних належать:

• цілеспрямованість (уміння формулювати особистісно значимі цілі і утримувати їх),

• наполегливість (здатність тривалий час системно йти до поставленої мети),

• принциповість (спроможність дотримуватися прийнятого рішення),

• організованість (вміння планувати і впорядковувати свої дії),

• сміливість (здатність діяти, не зважаючи на загрозливі обставини),

• пунктуальність (дотримання свого слова і вчасне виконання певної дії),

• витримка (вміння гальмувати небажані прояви активності),

• дисциплінованість (можливість впорядковувати свою поведінку відповідно до суспільних вимог),

• самостійність (спроможність приймати рішення та виконувати його, покладаючись на самого себе),

• відповідальність (здатність дотримуватися певних норм і відповідати за наслідки своїх дій).

Об’єднуючись, ці риси виявляються у силі волі особистості.

До негативних проявів волі відносяться впертість, лінощі, боягузтво, недисциплінованість, імпульсивність, навіюваність тощо.

Тема: Діяльність

1. Поняття про діяльність, її функції та фізіологічні основи

Психічні прояви умовно можна диференціювати на внутрішні – робота пізнавальних процесів, переживання емоцій та почуттів тощо, і зовнішні – діяльність та поведінка в цілому. Як біологічна та соціальна істота людина є носієм значної кількості потреб, інтересів та схильностей, що складають основу для її мотивації, а та в свою чергу реалізується у діяльності. Діяльність - це активність людини, що має усвідомлюваний характер і спрямована на досягнення поставленої мети, що визначається потребою.

Людина спроможна на вияви і діяльності, і життєдіяльності, однак вони відрізняються:

• діяльність має усвідомлюваний характер;

• діяльність має суспільний характер – тобто спрямована на задоволення суспільних потреб та спирається на орієнтацію особистості до оточуючих людей;

• практикується «діяльність заради діяльності» – виготовлення знарядь праці;

• діяльність спрямована на активне перетворення дійсності, а не пасивне пристосування до неї.

В житті людини діяльність відіграє вагому роль, виконуючи ряд вагомих позитивних функцій.

Функції діяльності:

• засіб задоволення потреб;

• фактор психічного розвитку та формування особистості;

• механізм пошуку ідентичності та втілення самореалізації;

• засіб розвитку інтелекту і здібностей;

• знаряддя перетворення дійсності та прогресу суспільства;

• механізм творчості.

Фізіологічні основи діяльності:

В основі будь-якої діяльності лежить рух. Моторна (рухова) функція проявляється у людини дуже рано, ще у пренатальному (дородовому) періоді, а новонароджений має здатність до безумовнорефлекторних зв'язків, які спочатку складають основу для виявів життєдіяльності. В процесі подальшого розвитку дитина виробляє умовні рефлекси, які і слугують основою для діяльності. Будь-яка діяльність також спирається на регулятивні процеси мозкових моторних центрів та роботу кори великих півкуль (усвідомлення мети, контроль та оцінка результатів діяльності). Оскільки діяльність має усвідомлюваний характер, то в її виявах задіяна ІІ сигнальна система.