2. Зміст структури діяльності

Будь-яка діяльність має стандартну структуру, до її складу входять мета, мотиви, дії та засоби, контроль й оцінка. Відповідно виникають три структурні блоки: мотиваційно-цільовий, операційний та контрольно-оцінковий.

Мета – уявний кінцевий результат діяльності (те, чого людина прагне досягнути). Вона може мати матеріальне та психічне уособлення, які досить часто пов'язані (навчання в коледжі: диплом як документ та професійна компетентність).

Оскільки досягнення цілі часто має перспективний характер, то вона втілюється в окремі завдання, вирішення яких наближає до самої мети.

Мотиви – причини, що спонукають до діяльності (чому людина хоче цього досягнути). В основі мотивів покладені потреби людини, її інтереси, схильності тощо.

Мотиви бувають усвідомлюваними ( ті, які людина може виразити словесно) та неусвідомлюваними (як результат витіснення, через вік, підсвідоме походження тощо).

Мотиви не завжди ідентично співвідносяться з метою – при різних мотивах може бути однакова мета, і навпаки.

Зазвичай діяльність людини є полі мотивованою – одночасно спрацьовують декілька мотивів.

Дія – реалізаційний компонент діяльності, спрямований на виконання певного завдання. Психологи класифікують їх види:

I - за змістом діяльності:

• ігрові,

• учбові,

• трудові.

II - за призначенням:

• предметні (спрямовані на зміни предметів),

• розумові (вияви інтелектуальної діяльності – запам'ятовування, осмислення тощо),

• переміщення,

• комунікативні (виразні рухи та мовленнєві дії).

Виконання дій супроводжується використанням засобів діяльності – предметів, слів, емоцій і таке інше.

Контроль - співставлення отриманих результатів із метою. Буває поточним (при розгортанні діяльності) та заключним (при її завершенні). В основі контролю лежить сенсорна активність людини – зоровий, слуховий чи мускульний контроль).

Оцінка – виявлення ступеня співпадання результатів і мети. В основі оцінки покладений заключний контроль. Якщо досягнення рівні чи перевищують очікування людина оцінює діяльність позитивно. У випадку нижчих результатів запланованим оцінка є негативною.

3. Характеристика психологічних результатів діяльності

Одним із найпоширеніших результатів психомоторної діяльності людини є вироблення знань, вмінь та навичок.

Знання - система засвоєної людиною інформації.

Існує 3 етапи вироблення та засвоєння знань – первинна індивідуалізація (відкриття певної інформації певною людиною), соціалізація (перехід їх в ранг визнаних суспільством) та вторинна індивідуалізація (засвоєння знань конкретною людиною в процесі її навчання). Вторинна індивідуалізація знань спирається на такі етапи їх засвоєння:

• первинне сприймання – образи відчуттів чи сприймання після надходження інформації до мозку,

• формування уявлень пам'яті – закріплення інформації в мозку,

• виникнення та закріплення мислительних понять внаслідок логічної переробки інформації мозком.

Знання умовно поділяється на теоретичні (основи наук, що служать основою світогляду) та практичні (використовуються в практично-побутовій діяльності людини).

Навичка – частково автоматизована дія (не контролюється технологія виконання дії, а тільки результат).

Механізми формування навички:

• початок осмислення навички,

• свідоме, але невміле виконання дії,

• автоматизація дії – зміна контролю із зорового на слуховий чи мускульний.

Види навичок:

• рухові ( моторні) - хода, біг тощо,

• мислительні - читання, множення,

• сенсорні - володіння азбукою Морзе,

• поведінкові - вітання, вчинки.

Перші три види навичок формуються через навчання, а останні – поведінкові за допомогою виховання.

Основним методом вироблення навичок є вправляння.

Вміння – здатність до перенесення навичок у нестандартні ситуації та їх творче вдосконалення, найвища майстерність людини у виконанні певних дій. Вміння спираються на попередньо вироблені навички, однак мають більш творчий, гнучкий характер.