3. Права дитини, над якою встановлено опіку, піклування

Як і права та обов’язки опікунів (піклувальників), права ди­тини, над якою встановлено опіку чи піклування, регламентовано законом. Зокрема, зміст таких прав розкрито у статтях 247, 248 СК України.

Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування:

1) на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку. Незалежно від того чи має дити­на житло, чи ні, вона може вимагати вселення на житлову площу опікуна (піклувальника). Або ж навпаки, опікун на час виконання опікунських обов’язків може вселитися на житлову площу дитини. Але таке вселення не пород­жує у нього самостійного права на житло дитини. Право на піклування можна трактувати як здійснення опікуна­ми (піклувальниками) належного сімейного виховання;

2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кож­на дитина має право на рівень життя, достатній для її фі­зичного, інтелектуального, морального, культурного, ду­ховного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, не­обхідних для всебічного розвитку дитини. Тому, беручи на себе функції щодо опіки та піклування над дітьми, що за­лишилися батьківського піклування, опікуни (піклуваль­ники) повинні виконувати вимоги законодавства щодо за­безпечення дитини належних умов виховання і розвитку;

3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отриман­ня відповідно до закону.

Відповідно до Конституції України, кожна особа має пра­во на житло, тому відповідно, якщо дитина не мала житла до передачі її під опіку, держава повинна забезпечити її житло як тільки у цьому буде необхідність. Таким дітям житло має надаватись позачергово за нормами, встановле­ними законодавством.

Вирішення питань щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закін­чили навчально-виховні заклади і не мають житла, покладається на органи опіки та піклування;

4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника. Під зловживанням з боку опікуна чи піклувальника слід розуміти не виконання ними передбачених законом прав та обов’язків щодо підопічного, або виконання їх на шкоду інте­ресам підопічних. При виявленні таких фактів, як сам підопіч­ний, так і інші зацікавлені особи мають право оскаржити такі дії опікуна (піклувальника) до органу опіки та піклування чи до суду. У разі припинення опіки за підстави зловживань з боку опікуна (піклувальника) орган опіки та піклування або сам пі­допічний набуває права вимагати від опікуна (піклувальника) відшкодування майнових збитків, завданих недобросовісним або недбалим виконанням ним своїх опікунських обов’язків.

Встановлення опіки та піклування не припиняє права дити­ни на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відш­кодування шкоди у зв’язку із втратою годувальника.

Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров’я, навчаль­ному або іншому дитячому закладі, в прийомній сім’ї:

1) на всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу до її людської гідності;

2) на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

3) на пільги, встановлені законом, при працевлаштуванні після закінчення строку перебування в дитячому закладі або за­кладі охорони здоров’я.

Влаштування дитини до закладу не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшко­дування шкоди у зв’язку із втратою годувальника.