2. Права та обов’язки опікунів і піклувальників

При встановленні опіки (піклування) особа, яка виконувати­ме функції опікуна чи піклувальника, набуває певних прав та обов’язків.

Так, опікуни (піклувальники) мають право:

вимагати через суд повернення їм дітей від будь-яких осіб, які утримують їх у себе без законних підстав;

самостійно визначати способи виховання дитини з ура­хуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування;

управляти майном підопічних на користь останніх, з доз­волу органу опіки та піклування передати майно в управ­ління іншим особам;

укладати правочини від імені та в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники згідно з чинним законо­давством;

з дозволу органів опіки та піклування давати згоду на ук­ладення правочинів, які виходять за межі дрібних побуто­вих;

розпоряджатися (витрачати на утримання підопічних) пенсією, допомогою, аліментами, іншими доходами від належного підопічному майна.

Опікуни (піклувальники) зобов’язані:

виховувати підопічних у дусі загальноприйнятих мо­ральних норм, піклуватися про їхнє здоров’я, фізичний, психічний, моральний і духовний розвиток, готувати їх до самостійного життя;

створювати підопічним необхідні побутові умови, дбати про їхній догляд, належне лікування;

здійснювати раз на рік повне медичне обстеження підопіч­них;

забезпечити одержання дитиною повної загальної серед­ньої освіти;

захищати права та інтереси підопічних;

проживати разом з підопічними весь період виконання своїх опікунських обов’язків;

не перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та ін­шими родичами, за винятком випадків, коли таке спілку­вання суперечить інтересам дитини;

подавати щорічно у строк, встановлений законом, до ор­ганів опіки та піклування звіт про свою діяльність за мину­лий рік щодо захисту прав та інтересів підопічного, у т.ч. щодо збереження належного дитині майна, житла тощо. За загальним правилом, обов’язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном, піклувальником безоп­латно. Водночас, виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника може мати місце з підстав, встановлених Кабіне­том Міністрів України, який також визначає розмір і порядок таких виплат.

Відповідно до ч. З ст. 17 Закону України „Про охорону ди­тинства” , батьки або особи, що їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, що під­лягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини по­рукою, видавати інші письмові зобов’язання. Щоб захистити самі такі права дітей, суд у разі позбавлення батьків батьківсь­ких прав, одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна та житла.

Питання про дозвіл на право опікуна вчинити, а піклуваль­ників - давати згоду на вчинення від імені підопічного правочинів вирішує орган опіки та піклування шляхом прийняття відповідного рішення.

Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі не можуть укладати з підопічним договорів, крім передачі майна підопіч­ному у власність за договором дарування або у безоплатне ко­ристування за договором позики.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 СК України, дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ди­тини надається у разі гарантування збереження її права на жит­ло. Крім того, на вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків. Якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців або якщо його місце проживання невідоме, правочини можуть бути вчинені без його згоди (ч. 6 ст. 177 СК).

Як зазначалося вище, опікуни зобов’язанні дбати про збере­ження та використання майна підопічного в його інтересах. У разі, якщо малолітня особа може самостійно визначати свої пот­реби та інтереси, то опікун, здійснюючи управління її майном, обов’язково повинен врахувати її бажання.

Контроль за діяльністю опікунів (піклувальників) здійс­нюється органами опіки та піклування із залученням громад­ськості шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Періодичність відвідувань установлюєть­ся окремим графіком, але не рідше одного разу на рік, крім пер­шої перевірки, яка проводиться через три місяці після встановлення опіки та піклування.