22. Блок-схема плану оптимізації європейської інтеграції України в контексті реальної та номінальної конвергенції. Опис економічних процесів, що подані у блок-схемі

Критерії номінальної конвергенції країн ЄС-15 напередодні введення єдиної валюти євро, 1997 р.

Країни	Фіскальні критерії		Монетарні критерії
	Сальдо держав- ного бюджету, % від ВВП	Стан державної зовнішньої заборгованості, % від ВВП	Рівень інфляції, %	Довгострокова процентна ставка, %
	Критичні значення –3,0 60,0 2,7 7,8
Австрія	-2,5	66,1	1,1	5,6
Бельгія	-2,1	122,2	1,4	5,7
Велико- британія	-1,9	53,4	1,8	7,0
Греція	-4,0	108,7	5,2	9,8
Данія	0,7	65,1	1,9	6,2
Ірландія	0,9	66,3	1,2	6,2
Іспанія	-2,6	68,8	1,8	6,3
Італія	-2,7	121,6	1,8	6,7
Люксембург	1,7	6,7	1,4	5,6
Нідерланди	-1,4	72,1	1,8	5,5
Німеччина	-2,7	61,3	1,4	5,6
Португалія	-2,5	62,0	1,8	6,2
Фінляндія	-0,9	55,8	1,3	5,9
Франція	-3,0	58,0	1,2	5,5
Швеція	-0,8	76,7	1,9	6,5

Джерело: Європейський валютний інститут, Звіт по конвергенції, травень 1998, С. 29.

Для країн-кандидатів на вступ до ЄВС було передбачено три фази валютної інтеграції.

Перша фаза лежить в часовому просторі перед вступом в ЄС. Вона передбачає інтенсифікацію співпраці між країнами-кандидатами на вступ в ЄС та ЄС/ЄВС в галузі вироблення і проведення економічної, фінансової та валютної політики. Трансформаційним країнам-кандидатам на вступ в ЄС/ЄВС необхідно забезпечити посилення лібералізації руху капіталу з метою сприяння макроекономічній стабільності, стабільності фінансового сектору та поглибленню реальній і номінальній конвергенції. Важливим є також забезпечення пристосування законодавчих актів, що регламентують діяльність центральних банків країн-кандидатів до законодавчих актів стосовно функціонування Європейської системи центральних банків, а також забезпечення принципу незалежності центральних банків цих країн від національних урядів.

Друга фаза валютної інтеграції починається з входженням країн-кандидатів до ЄС, в якому ці країни отримують статус «країн-членів, для яких діє винятковий режим» (стаття 122 Угоди про ЄС), тобто вони стають членами ЄС, але поки що не є членами ЄВС. З входженням у другу фазу країни-кандидати на вступ до ЄВС повинні провадити свою валютну політику згідно зі статтею 124 Угоди про ЄС «як справу спільних інтересів», що передбачає заборону привілейованого та/або адміністративного доступу державних органів до фінансових інститутів, а також слідкувати за довготривалим характером досягнутих критеріїв номінальної конвергенції. Важливим кроком перед вступом країни-кандидата в ЄВС стає принаймні її дворічна участь в європейському валютному механізмі ІІ без можливості проведення значної девальвації національної валюти.

Третя фаза означає, що країну оцінюють як таку, що здатна витримувати внутрішні і зовнішні шоки при дотриманні критеріїв конвергенції, і вона приєднується до ЄВС: стає частиною Євросистеми в межах Європейської системи центральних банків і ЄЦБ вводить для неї єдину валюту євро.

Показники нових країн-членів ЄС, що відображають критерії номінальної конвергенції, 2003 р.

Країни	Фіскальні критерії		Монетарні критерії
	Сальдо держав- ного бюджету	Стан державної зовнішньої заборгованості	Рівень Інфляції	Довгострокова процентна ставка	Валютний курс
	Критичні значення –3,0 60,0 2,5 6,9 макс.±15%
Естонія	3,1	5,3	1,4	5,3	0,0
Латвія	–1,5	14,4	2,9	4,9	10,1
Литва	–1,9	21,6	–1,1	5,3	4,6
Мальта	–9,7	71,1	1,9	5,0	3,4
Польща	–3,9	45,4	0,7	5,8	14,0
Словаччина	–3,7	42,6	8,5	5,0	6,6
Словенія	–2,0	29,5	5,7	6,4	3,0
Чеська Респ.	–12,6	37,8	–0,1	4,1	5,0
Угорщина	–6,2	59,1	4,7	6,8	10,3
Кіпр	–6,4	70,9	4,0	4,7	1,6
Нові країни- Члени ЄС в середньому	–5,7	42,2	2,1	5,3	–
Єврозона в середньому	–2,7	70,7	2,1	4,1	–