37

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Світова фінансова криза виявилась, з одного боку, «перевіркою наміцність» банківського сектору України. У першій половині 2008 р. впливсвітової фінансової кризи на банківський сектор проявився у скороченніобсягів фінансування та подорожчанні ресурсів для банків. У другомупівріччі 2008 р. нестабільність на світових фінансових ринках спровокувала суттєві проблеми з ліквідністю майже для всіх українських банків.

Фінансова криза також виявила проблеми банківського сектору України,

яким і в умовах економічного зростання не приділялось достатньо уваги. Мова, насамперед, йде про низький рівень капіталізації банків, недосконалість механізмів реорганізації та ліквідації банків, значну залежність банків України від зовнішніх запозичень, низьку якість ризик-менеджменту, надання переваги кредитуванню в іноземній валюті, низький рівень транспарентності банківського сектору тощо.

Таким чином, розробка дієвих механізмів управління проблемними кредитами банку сьогодні є одним із найбільш актуальних завдань банківської системи нашої країни.

Вагомий внесок у розвиток науково-методологічних засад антикризового

управління банківською діяльністю було здійснено такими зарубіжними дослідниками, як: Ф. Валенсія, Дж. Гарсіа, А. Деміргук-Кунт, Е. Детражиа, Дж. Капріо, Т. Леттер, К.-Й. Ліндгрен, П. Роуз та ін. Досліджувана проблема висвітлена також в роботах російських вчених, зокрема: М. Ю. Воронька, О. Л. Драчової, А. М. Кармінського, І. В. Ларіонової, А. А. Пересецького, А. М. Тавасієва, П. Ф. Шемриковича тощо. Сучасні інструменти управління проблемними банками знайшли відображення також у наукових працях українських дослідників, зокрема: О. І. Барановського, Т. А. Васильєвої, В. М. Гейця, О. В. Дзюблюка, О. М. Діденко, І. І. Дьяконової, А. О. Єпіфанова, Ю. О. Заруби, О. М. Колодізєва, А. Я. Кузнєцової, С. В. Лєонова, А. М. Мороза, С. К. Реверчука, І. В. Сала, Н. П. Шульги та ін. Метою курсової роботи є дослідження процесу управління проблемними кредитами та розробка напрямів, спрямованих на зменшення проблемних кредитів банку в сучасних умовах функціонування банків.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо побудови системи антикризового управління банківською діяльністю в Україні в контексті забезпечення узгодженості дій на мікро- та макрорівнях за часом, інструментами, ризик-факторами з урахуванням специфіки розвитку кризових явищ.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

— з’ясувати сутність поняття «проблемний кредит»;

— обґрунтувати перелік принципів, що впливають на можливість виникнення проблемних банків;

— оцінити динаміку проблемних банків у банківському секторі України;

— проаналізувати діяльність Національного банку України щодо виявлення проблем у комерційних банках;

— визначити перспективи удосконалення систем нагляду щодо попередження виникнення проблем у комерційних банків.

Об’єктом дослідження є проблемні банки, що виникають у процесі антикризового управління їхньою діяльністю.

Предметом дослідження є теоретико-методичне забезпечення та практичний інструментарій організації управління проблемними банками.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення економічної теорії, теорії фінансів, банківської справи, ризикології та антикризового менеджменту.

У процесі написання курсової роботи використовувалися загальнонаукові методи пізнання дійсності (аналіз та синтез), дедукція, узагальнення, системний аналіз, впровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

Інформаційну та фактологічну основу дисертаційного дослідження скла-ли: закони України, аналітичні огляди та звітні дані Світового банку та інших міжнародних фінансових організацій, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних і закордонних вчених, присвячені діяльності банків в умовах кризи.

Під час написання курсової роботи була використана інформація наукових праць українських та зарубіжних вчених у фахових економічних виданнях; нормативно-правові акти вищих органів державної влади України; матеріали науково-практичних конференцій; статистичні дані НБУ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі теоретичні положення формують підґрунтя для впровадження системи управління проблемними банками, яка забезпечує координацію дій держави та окремих банків в процесі як попередження кризи, так і безпосереднього реагування на неї.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Розділ 1 теоретичні основи роботи з проблемними банками

1.1. Сутність та економічна класифікація проблемних банків

Проблемний банк – банк, відносно якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами НБУ.

НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1. банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та / або нормативів капіталу банку, встановленого законом та / або нормативно-правовими актами НБУ, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;

2. банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому;

3. системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4. банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та / або оприлюднення звітності, в тому числі подав НБУ і / або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до істотного спотворення показників фінансового стану банку;

5. систематичне незабезпечення ефективності функціонування та / або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

НБУ має право віднести банк до категорії проблемних на інших підставах, визначених нормативно-правовими актами НБУ.

Рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ.

Проблемний банк зобов'язаний у термін до семи днів повідомити НБУ про заходи, які він приймає з метою приведення своєї діяльності у відповідність з вимогами законодавства, і на вимогу НБУ повідомляти його про хід виконання цих заходів.

НБУ протягом 180 днів, але не пізніше ніж цього терміну, з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку відповідної законодавству або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» проблемний банк включає в себе такі стадії:

1. життєздатний банк, проте потребує вливання капіталу:

• частка проблемних кредитів менш 5%;

• капітал понад 80% необхідного рівня;

• зменшення обсягів депозитів на 20% в рік;

• чисті збитки у фінансовому року

2. потенційно життєздатний банк, але має проблеми з платоспроможністю:

• частка проблемних кредитів від 5 до 8%;

• капітал 20-80% необхідного рівня;

• зменшення депозитів від 20 до 40%;

• чисті збитки протягом двох років.

3. нежиттєздатний банк має проблеми з платоспроможністю:

• частка проблемних кредитів від 8%;

• капітал 20% необхідного рівня;

• неможливість виплатити депозити;

• чисті збитки більш ніж 3 роки.

Причинами виникнення проблем в цих банках є:

• стратегічні помилки (щодо позиціювання на ринку, мережі філій, організаційної структури);

• порушення нормативних вимог або шахрайство (вкрай ризикова кредитна політика, відсутність прозорості у структурі власності банку тощо);

• зовнішні фактори (зміна ринкової ситуації, непередбачувані зовнішні обставини тощо).