Задача 7

У квітні 2008 року Б. звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу з О., посилаючись на те, що з листопада 2005 року він перебуває з відподачкою в шлюбі, проте їх подружнє життя не склалося, з 2007 року вони фактично не проживають однією сім’єю, О. проживає в Італії, збереження їх шлюбу неможливе і суперечить його інтересам. Також Б. посилався на той факт, що на час подання позову він підтримує біль дружні стосунки з іншою жінкою.

У судовому засіданні О., заперечуючи проти позову, посилалася на те, що позивач не надав суду доказів, які свідчать про те, що їх подружнє життя не склалося та збереження шлюбу є неможливим, не встановлено цього й у судовому засіданні, а тимчасовий розлад у сім’ї, конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необґрунтоване серйозними доказами небажання позивача перебувати в шлюбі з відповідачною не є достатніми підствами для розірвання їх шлюбу. В Італії ж вона проживає тимчасово у зв’язку з бажанням частіше бачитися зі своєю матір’ю.

Вирішіть справу. Чи підлягає позов задоволенню?

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу,бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

1. В коментованій статті визначаються підстави для розірвання шлюбу судом за позовом одного з подружжя. В процесі підготовки справи до судового розгляду судом з'ясовується характер спірного правовідношення, фактичні обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, визначається склад учасників, коло доказів, необхідних для рішення справи, та інші питання. У процесі судового розгляду справи про розірвання шлюбу суд та інші учасники здійснюють ряд процесуальних дій, які спрямовані на всебічний розгляд справи та вирішення спору.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3 ст. 60 ЦПК України). Однак обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягаютьдоказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). У справах про розірвання шлюбу факти, викладені позивачем у позовній заяві, як правило, не оспорюються другою стороною. Позивач може вказувати на те, що відповідач не цікавиться життям сім'ї, не бере участі у вихованні дитини та не надає засобів на її утримання, сторони не підтримують подружніх відносин, відповідач фактично має іншу сім'ю тощо. Якщо ж відповідач заперечує ту або іншу обставину, на яку посилається позивач, то вона підлягає доказуванню.

У процесі розгляду справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя і дійсні причини позову про розірвання шлюбу. При цьому суд бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

У ст. 213 ЦПК України сказано, що рішення суду повинне бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

3. Судовий розгляд справи завершується винесенням судом рішення. При ухваленні рішення про розірвання шлюбу суд встановлює: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, і якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи; чи треба позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати та інше.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Новий СК України підставою для розірвання шлюбу називає порушення інтересів одного з подружжя або їхніх дітей, що мають істотне значення. Питання про порушення (або не порушення) таких інтересів і ступінь їхньої значимості для дружини, чоловіка та їхньої дитини суд установлює з урахуванням всіх обставин справи.

Треба зазначити, що законодавство, яке діяло раніше, передбачало інші підстави для розірвання шлюбу. Зокрема у ч. 2 ст. 40 КпШС України було вказано, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї стали неможливими. У новому СК України основний акцент робиться на тому, наскільки збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя або інтересам їхніх дітей, а не можливості збереження сім'ї. Обґрунтованість нового підходу викликає сумніви. Відомо, що розірвання шлюбу може суперечити інтересам одного з подружжя і одночасно відповідати інтересам іншого. Внаслідок цього при винесенні рішення суд буде змушений надавати пріоритет інтересам того з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя, який бажає зберегти шлюб. Що ж стосується інтересів дитини, то вони, як правило, страждають при розірванні шлюбу батьків. З урахуванням цього важко визнати, що зміна законодавчих правил призвела до поліпшення нормативних приписів. Проте діють нові положення закону, з урахуванням яких суд і повинен виносити рішення про розірвання шлюбу.