Основні техничні характеристики переносних вогнегасників

Показник	ОХП-10	ОХВП-10	ОВП-10	ОП-2	ОП-5	ОП-10	ОХ-3	ОУ-2	ОУ-5
Діоксід вуглецю М Вогнегасні порошки типу Пірант, ПСБ-3, П-2АП істкість корпусу, л Заряд Кількість заряду, л (кг) Маса газу-витискувача, м Тривалість подавання вогнегасної речовини мінімальна, з Довжина стру-меня вогнегас-ної речовини мінімальна, м Діапазон температур експлуатації, 0С Вогнегасна здатність щодо гасіння модель-ного вогнища пожежі класу, м2 А Б Габаритні розміри, мм: діаметр висота Маса вогнегас-ника повна, кг	10 Лужна та кис-лотна частина 8,7 - 80 6,0 5…45 4,78 1,1 148 745 14,0	10 Лужна та кис-лотна на, пі-ноутво-рювач 8,7 - 60 6,0 5…45 4,78 1,1 148 445 14,0	10 6% водний розчин піноут-ворю-вача 9 75 45 4,5 5…45 4,78 1,76 170 700 15,5	2 (2) 12 10 2,7 -40…50 4,78 0,41-0,7 108 450 4,5	5 (5) 25 12-15 5,0 ±50 12,25 2,81 156 460 10,5	10 (10) 55 18-20 5,0 ±50 19,7-25,34 4,52-5,75 170 700 15,5	3 Хладон 114В2 (4,5) - 20 3,0 -60…50 немає даних 0,70 127 410 7,1	2 (1,4) - 15 1,5 -40…50 - 0,41 108 440 7,0	5 (3,5) - 15 4,5 - 0,70 140 540 13,0

СХЕМА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ВОГНЕГАСНИКА

Виготовлення та приймальні випробування

Зберігання під час експлуатації

Початок експлуатації

Транспортування під час експлуатації

Транспортування на об'єкт

Первинний нагляд

Розміщення на об'єкті та очікування застосування за призначенням

Застосування за призначенням

Періодичний огляд

Зберігання та видача замовнику

Технічне обслуговування

Контроль якості

Ремонт

Технічне діагностування

Технічне опосвідчення

Сушка

Перезаряджання

Завершення експлуатації

Огляд зовнішньої поверхні корпуса

Фарбування

Утилізація вогнегасних частин

Утилізація складових частин

Огляд внутрішньої поверхні корпуса

Гідравлічні випробування

Утилізація корпусів

Хімічні пінні вогнегасники випускаються наступних марок: ОХП-10; ОХВП-10 (мал.1).

Хімічний пінний вогнегасник ОХП-10 (чи ОХВП-10) складається зі звареного балона (1), виготовленого з листової вуглецевої сталі, перехідника з горловиною, нижнього сферичнго днища, кришки (5), пластмасової склянки (10), що закривається гумовим стійким клапаном до кислот та луг під дією пружини (7), штока (6), який пропущено через кришку вогнегасника. До штока кріпиться рукоятка з профільним кулачком на кінці (5). За допомогою рукоятки клапан піднімається й опускається. Сприск (сопло) вогнегасника (2) розташований на горловині і закритий спеціальною мембраною, що запобігає виходу заряду (кислоти і розчину лугу) до їх повного змішування. Мембрана витримує гідравлічний тиск 80…140кПа.

Мал.1. Вогнегасник хімічно-пінний ОХП-10:

1 – корпус; 2 – сприск; 3 – важіль запуску; 4 – кільце ущільнювальне; 5 – кришка; 6 – шток; 7 – пружина; 8 – шайба упорна; 9 – клапан; 10 – склянка; 11 – ручка.

Лужна частина заряду являє собою водяний розчин двовуглекислої соди (бікарбонат натрію NаНСО₃) і солодкового екстракту. Кислотна частина заряду – це суміш сірчаної кислоти Н₂SО₄ із сірчанокислим окісним залізом Fe₂(SО₄)₃, сірчанокислим алюмінієм. Для усунення замерзання розчину лужної частини заряду вогнегасника до –20 ⁰С, додають етиленгликоль. При з'єднанні лужної і кислотної частин відбувається наступна реакція:

2NaHCO₃+H₂SO₄→Na₂SO₄+2H₂O+2CO₂ ;

6NaHCO+Fe₂(SO₄)₃→3Na₂SO₄+2Fe(OH)₃+6CO₂ .

Вуглекислий газ, що утворився, інтенсивно перемішує, спінює лужний розчин і виштовхує його через сприск назовні. Солодковий екстракт і гідроокис заліза, що утворюється в ході реакції, Fе(ОН)₃ підвищує стійкість піни.

Корпус вогнегасника періодично піддають гідравлічним іспитам протягом 1хв під тиском 2МПа. Корпус бракують з появою течі, розривів і окремих крапель.

Оглядають вогнегасники не рідше одного разу на місяць. У процесі огляду перевіряють наявність пломб, прочищають сприски, протирають корпуса вогнегасників. Стан вогнегасників відбивають у спеціальному журналі.

Для приведення в дію вогнегасника ОХП-10 необхідно: зняти вогнегасник з підвісу, прочистити сприск і піднести до місця загоряння; повернути рукоятку клапана на 180 ⁰С; перевернути вогнегасник нагору дном; направити струмінь піни у вогонь.

Повітряно-пінні вогнегасники (ОВП-10; ОВП-100).

Повітряно-пінні вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів А і В (горіння твердих та рідких речовин), за виключенням лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря, та електроустановок під напругою. Будова повітряно-пінного вогнегасника наведена на мал.2.

Для приведення вогнегасника до дії необхідно видалити пристрій, який запобігає випадковому приведенню до дії (висмикнути чеку 21); натиснути та відпустити кнопку 19, у результаті чого голка руйнує мембрану балону 4 та газ-витискувач подається в корпус вогнегасника 1 і утворює в ньому надлишковий тиск. Після цього вогнегасник готовий до викидання вогнегасної речовини на осередок пожежі.

Д алі підняти вогнегасник за ручку 10; тримаючись однією рукою за рукав 3, направити піногенератор у напрямку осередку пожежі. Натиснути на важіль керування клапаном 9 і розпочати гасіння.

Мал.2. Вогнегасник повітряно-пінний ОВП, 10:

1 – корпус; 2 – голівка; 3 – рукав; 4 – балон з робочим газом; 5 – трубка сифонна; 6 – піногенератор; 7 – сітка; 8 – корпус фільтра; 9 – важіль керування клапаном; 10 – ручка; 11 – кільце ущільнювальне; 12 – клапан; 13 – перехідник; 14 – гайка накидна; 15 – кільце ущільнювальне; 16 – штифт; 17 – пружина; 18 – вісь; 19 – кнопка з голкою; 20 – пружина; 21 – запобіжна чека; 22 – кільце ущільнювальне; 23 – запобіжний клапан.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2; ОУ-5; ОУ-25; ОУ-40; ОУ-80).

Застосовують в основному для гасіння пожеж класу В та електроустановок до 1000В. Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих загорянь усіх горючих і тліючих матеріалів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою. Як заряд у вуглекислотних вогнегасниках застосовується рідка вуглекислота СО₂, що у момент приведення вогнегасника в дію швидко випаровується, утворюючи тверду вуглекислоту (сніг) з температурою – 72 ⁰С.

Вуглекислотний вогнегасник (мал. 3) складається зі сталевого балона, у горловину якого угвинчується запірно-пускове пристосування – латунний вентиль із сифонною трубкою. Сифонна трубка не доходить до дна балона на 3...4мм.

Вентиль-запор має запобіжну мембрану, розраховану на вибух при температурі 50⁰С, що запобігає надмірному підвищенню тиску вуглекислоти в корпусі вогнегасника (вище 18...21МПа).

Первинну зарядку вуглекислотних вогнегасників виконують заводи виготовлювачі. На кожному балоні біля горловини штампують найменування чи марку заводу-виготовлювача, масу балона, робочий і іспитовий тиск (6 і 25,5МПа), місткість, номер і клеймо ВТК заводу-виготовлювача. Вентиль і ковпачок вогнегасника пломбують.

Вуглекислотні вогнегасники, що надійшли в експлуатацію, реєструють в обліковому журналі, де вказують номер вогнегасника, його паспортні дані, дату останньої зарядки і масу заряду.

Кожні 3 місяці вуглекислотні вогнегасники зважують для перевірки на витік вуглекислоти. Масу після зважування зіставляють з первісною масою заряду, при зменшенні якої на 10% і більш вогнегасник варто підзарядити чи перезарядити на с пеціальній зарядній станції.

М ал.3. Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2 та ОУ-5:

1 – корпус; 2 – голівка; 3 – розтруб; 4 – гайка; 5 – запобіжна мембрана; 6 – шайба; 7 – кільце ущільнювальне; 8 – запобіжна частка; 9 – важіль керування клапаном; 10 – ручка; 11 – кулачок; 12 – шток; 13 – клапан; 14 – пружина; 15 – трубка сифонна.

Зовнішній огляд вогнегасників варто проводити не рідше двох разів на місяць. Не рідше 1 разу на 5 років балони усіх вогнегасників, що знаходяться в експлуатації, необхідно оглянути на зарядних станціях для визначення придатності їх до експлуатації, оглянути зовнішню і внутрішню поверхню балонів, провести гідравлічні іспити і перевірити стан вентилів.

Для приведення до дії таких вогнегасників потрібно:

• розтруб вогнегасника 3 спрямувати на осередок пожежі (розтруб легко фіксується в зручній позиції для викидання вогнегасної речовини);

• видалити запобіжну чеку 8;

• натиснути на важіль керування клапаном 9, одночасно тримаючись за ручку 10.

Під час гасіння пожежі розтруб вогнегасника має бути спрямований в основу осередку пожежі, що знаходиться найближче до оператора. При гасінні вогнища пожежі вуглекислотним вогнегасником забороняється: направляти розтруб убік людей; утримувати розтруб руками (це може спричинити обморожування рук).

Вуглекислотно-брометилові рідинні вогнегасники ОУБ-3А, ОУБ-7А, ОЖ-7 призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння волокнистих і інших твердих матеріалів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою не вище 380В.

Таблиця 3