27.Ерудит Йосип Юст Скалігер

Релігійні війни у Франції зродили масу полемічної літератури, в якій

обґрунтовувалися позиції протилежних сторін. Політична заанґажованість авторів не

викликала сумнівів. Не були виключенням й представники т.зв. школи “ерудитів”,

котрі намагались зберегти об’єктивність і зайняти позиції примирення сторін.

Найвідомішим представником школи був талановитий вчений Йосиф Юст Скаліґер

(1540-1609), який походив з Італії, вчився у Франції і залишився тут, зосередившись

на перекладі й коментуванні творів античних авторів. Виняткові філологічні

здібності дозволили йому досягти видатних успіхів.

Не менш вагомим був його внесок у розвиток історичної думки, зокрема

стосовно хронології й метрології. Праця Скаліґера “Виправлення хронології” (1583)

була відповіддю на запровадження 1582 р. папою Григорієм ХІІІ нового календаря,

запропонованого відомим математиком й астрономом Алоїзем Лілієм. У цьому акті

протестанти й Скаліґер побачили претензію церкви керувати світом й виступили із

запереченнями. Скаліґер намагався науково заперечити висновки Лілія. Його

твердження були помилковими, але сама дискусія спричинила зростання інтересу до

хронології і метрології в цілому й ініціювала появу низки нових праць.

Будучи професором Лейденського університету у Голландії, Скаліґер

виступав із сміливими гіпотезами, не звертаючи уваги на залякування єзуїтів.

Наприкінці життя він опублікував велику працю “Скарбниця часу” (1606), в якій

зібрав і порівняв різні системи числення й показав їхнє значення в написанні історії.

Вперше звів до єдиної системи хроноголічне обчислення подій.Важливий вклад вніс у розвиток лінгвістики.У праці «Думки стосовно походження мов» європейців,сформував вперше поняття мовні групи;розділивши всі відомі мови на 11 промовних груп.

28.Творчість Бодуена

Історичний підхід до вивчення римського права був розроблений у

французьких університетах і розпочався з відновлення “справжніх” текстів

римського законодавства. Пізніше в університетах міст Бурж і Тулуза було

запропоновано історичний метод вивчення римського права (У.Цазіус, А.Альчіато,

Ж.Куяс та ін.), який став підставою одного з найплідніших напрямів гуманістичної

історичної думки.

1561 р. Франсуа Бодуен (1520-1573) опублікував трактат “Про

обгрунтування всесвітньої історії та її поєднання з юриспруденцією”, спрямований

на утвердження історії як наукового методу правознавства. Історіографія в його

розумінні виступала як дисципліна, котра повинна не лише описувати події, але й

вказувати на їх причини та наслідки. З цього випливало, що історія є гуманітарною

наукою прикладного значення і служить здобуттю політичної мудрості.

Бодуен вважав, що закони є продуктом історії, і тому їх слід вивчати через

історичну ретроспективу. Він наполягав на необхідності солідної правової

підготовки істориків. Свій метод вчений вплітав у концепцію всесвітньої історії, яку

бачив у вигляді універсальної картини розвитку держави і церкви у хронологічному і

географічному відношеннях. Вищою метою історії, на його думку, є відновлення

ідейної єдності церкви.Ставши прихильником Реформації,ьув осуджений офіційною церквою,присуджений до вигнання та конфіскації майна.в 1556 відправився в Гейдельбергський університет ,де почав проповідувати релігійну свободу .Вернувшись до Франції в 1561році,мета-примирити гугенотів і католиків.