3.1 Становлення партійної системи в Україні

Становлення партійної системи в Україні. Демократичні перетворення другої половини 80-х рр. в СРСР сприяли виникненню широкого спектра нових найрізноманітніших суспільно-політичних рухів, організацій, об'єднань. Цей процес, що особливо чітко намітився в 1989 р., поступово став набирати все більш прискорених темпів. У 1990 р. був прийнятий Закон СРСР "Про громадські об'єднання", який законодавчо закріпив порядок утворення, правовий статус, принципи діяльності громадських організацій та об'єднань. У березні 1991 р. почалася реєстрація політичних партій у СРСР, а до кінця 1991р. було зареєстровано вже 26 партій та 116 суспільно-політичних рухів. Вітчизняні дослідники виділили основні риси неформального розвитку багатопартійності: позапартійний характер політичних об'єднань, "перехід в ідеології від загально-реформаторських до державницьких позицій, перехід від гасел на мітингах до участі у виборах, конфронтація з компартійною номенклатурою, широка підтримка громадян та ін. [2, c. 63].

Сучасні українські політичні партії утворилися раніше, ніж склалися соціальні групи населення, інтереси яких ці партії повинні відбивати. Тому партії не змогли знайти чітких соціальних адрес і виконувати функції посередника у взаєминах між особою та державою.

Не дивлячись на чисельність та широту політичного спектру, партії України не стали центрами, де акумулюється потенціал суспільства, не стали справжнім елементом системи влади. Жодна з них не має достатнього впливу у загальнонаціональному вимірі. Перехід тоталітарної однопартійності до цивілізованої багатопартійності в Україні відбувається через "дрібнопартійність ".

Серйозною перешкодою на шляху до багатопартійності є відсутність в суспільстві консенсусу з приводу базових цінностей, ідеалів і целей нсенсусу з приводу базових цінностей, ідеалів і целей суспільного розвитку. Нормальне функціонування багатопартійності можливе лише на базі визнання і підтримки таких цінностей основними силами суспільства [3, c. 111].

3.2 Етапи розвитку Української багатопартійності

Можна виділити такі етапи у розвитку української багатопартійності:

Опозиційно-переддержавний. Тривав від осені 1989 р. до референдуму у грудні 1991. Було створено 12 партій, програми яких (крім КПРС) характеризувалися загальною декларативністю, ідеєю незалежності, примату приватної власності.

Лояльно-державний. Тривав з грудня 1991 р. до початку 1993 р. Це період першої структуризації партій, прийняття Закону України "Про об'єднання громадян".

Етап передвиборчий - 1 (1993-1994 рр.). Характеризується наданням партіям можливості висувати своїх представників кандидатами у депутати при збереженні мажоритарної виборчої системи.

Етап партійної трансформації. Це період об'єднання мало чисельних партій та появи нових, який тривав близько двох років і завершився прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України.

Етап партійної реструктуризації (середина 1996 - середина 1997 рр.). Характеризується значним зростанням кількості партій, партійною реорганізацією парламенту, підготовкою законопроектів про партії та вибори.

Етап передвиборчий-2 (осінь 1997 - весна 1998 рр). Формуються виборчі блоки партій, визначається ідеологія більшості партій, формуються партійні списки, партійні представники впливають на зміни у виборчому законі.

Етап політичних компромісів (весна - осінь 1998 р.). Визначають сфери впливу в парламенті, боротьба за лідерство в комітетах Верховної Ради України, парламентські розколи.

Етап передвиборчий-3 (осінь 1998 - осінь 1999 рр.). Підготовка до виборів Президента України і пов'язаний із нею розкол партій на три умовні групи: блок 1 - "Наш вибір - Леонід Кучма" з гаслами за демократичний розвиток одночасно з політичною стабільністю; блок 2 - об'єднання КПУ, СПУ, СелПУ, ПСПУ та ін. під гаслами повернення до минулого; блок 3 - партії, які відстоювали насамперед власні політичні інтереси, проголошували "шляхи спасіння держави", займалися політичною саморекламою [5, c. 56].

Етап реалізації політичних угод (зима 1999 - осінь 2000 рр.) Проявився у реструктуризації парламенту, створенні парламентської більшості, нового уряду, підготовці та проведенні референдуму.

Етап передвиборчий - 4. Характеризується запровадження пропорційної виборчої системи, прийняттям Закону України "Про політичні партії", розмежуванням партій у їх ставленні до "касетного скандалу", порушень громадянських прав людини в Україні, парламентські вибори - 2002.

Етап президентських виборів. Всі політичні партії поділилися на провладні і опозиційні до влади, ті партії, які відкрито не відносяться до опозиції, більше чи менше підтримують нині існуючу владу [6, c. 96].

Характеризується широкомасштабним порушенням прав людини, активним використанням брудних технологій, відсутністю незалежних ЗМІ. Політичних партій. Особливо цей процес прискорився після 1994 р.; у 1995 р. - офіційно зареєстровано 36 партій, у 1999 р. - 50, 2002 - 70, 2003 - 90, 2005 - 110, на початку 2006 р. - 126, у жовтні 2007 р. - 147. На сьогодні налічується близько 160 зареєстрованих політичних партій [10, c. 115].

Висновок

Взагалі у становищі українських партій чимало спільного:

у багатьох з них відсутній свій електорат;

спостерігається втрата інтересу громадян до всіх партій;

вкрай слабкі ідеологічні засади;

переживають розколи, скорочення лав, втрату впливу і авторитету;

відірваність програмних гасел партій від повсякденних інтересів населення;

спостерігається активне зрощення партій та їхнього апарату з бізнесом, часто з тіньовим;

відсутність сталого співробітництва партій в головному – побудові незалежної процвітаючої України [11, c. 182].

Висновки

Отже здійснюючи взаємозв'язок між громадянами і державою, партії вступають у контакт не тільки з органами влади, але й одна з одною. Для позначення способу цього взаємозв'язку партій використовується термін "партійна система”. У найбільш загальному вигляді партійна система - це сукупність зв'язків і відносин між: партіями, які претендують на володіння владою в країні. Для визначення типу партійної системи нерідко використовується кількісний критерій (одно-, дво- і багатопартійні системи). До кількісного критерію часто додають такі показники, як наявність або відсутність домінуючої партії або здатність до укладення союзів, рівень загальності між партіями [22, c. 69].

Залежно від кількості партій, що реально претендують на владу, виділяють такі типи партійних систем.

Однопартійні системи виключають можливість існування якихось інших партій і передбачають злиття партійного і державного керівництва. Подібна модель характерна для тоталітарних і частково авторитарних режимів.

"Уявна" багатопартійність (квазібагатопартійність). Це означає, що реальна влада зосереджена в руках однієї партії при формальному дозволі діяльності інших партій. Так, не дивлячись на те, що в Китаї, крім комуністичної партії, існує ще вісім партій, всі вони визнають керівну роль КПК. Інша назва цієї системи - "система з партією-гегемоном".

Біпартизм або двопартійна система (США, Великобританія). Для неї характерна наявність двох партій, постійних лідерів виборчих кампаній, з якими не в стані конкурувати інші партії. Партія, що перемогла на виборах (наприклад, президентських у США і парламентських у Британії), отримує право формувати свій кабінет міністрів. При цьому можливе виникнення ситуації (таке часто спостерігається у США), коли виконавчу владу виражає одна партія, а парламентську більшість виражено іншою партією. Самі американці розглядають цю ситуацію як додатковий поділ влади.

Система "двох з половиною партій". Від попередньої вона відрізняється тим, що одна з двох провідних партій країни, перемігши на виборах, може сформувати уряд, лише блокуючись з третьою, менш сильною партією. Така модель існує в Німеччині. Головними конкурентами на виборах є Християнсько-демократичний союз і соціалісти (СДПГ). Довгий час у ролі третьої партії виступали вільні демократи, які об'єднувалися то з СДПГ (1969-1982), то з ХДС (1982-1998). Після 1998 р. Соціалісти стали правлячою партією, вступивши в коаліцію з "зеленими" ("Союз до зелені").

Додатки

Згідно з інформацією Міністерства юстиції України на 14 січня 2009 року в Україні офіціально зареєстровані 162 політичні партії.

№	Дата реєстрації	Назва партії
1	5 листопада 1990	Українська республіканська партія «Собор»
2	15 січня 1991	Українська селянська демократична партія
3	24 травня 1991	Партія зелених України
4	28 червня 1991	Демократична партія України
5	10 жовтня 1991	Ліберальна партія України
6	25 листопада 1991	Соціалістична партія України
7	3 березня 1992	Селянська партія України
8	17 липня 1992	Ліберально-демократична партія України
9	30 жовтня 1992	Українська національна консервативна партія
10	23 листопада 1992	Християнсько-демократична партія України
11	26 січня 1993	Конґрес українських націоналістів
12	1 лютого 1993	Народний рух України
13	4 березня 1993	Соціал-демократична партія України
14	14 травня 1993	Партія «Віче»
15	21 травня 1993	Партія відродження села
16	10 червня 1993	Слов'янська партія
17	5 жовтня 1993	Комуністична партія України
18	17 листопада 1993	Політична партія «Орґанізація українських націоналістів»
19	22 березня 1994	Політична партія «Всеукраїнське об'єднання "Громада"»
20	22 грудня 1994	Народно-демократична партія патріотів України
21	2 серпня 1995	Християнсько-ліберальна партія України
22	16 жовтня 1995	Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
23	25 січня 1996	Партія національно-економічного розвитку України
24	30 травня 1996	Народно-демократична партія
25	1 липня 1996	Соціал-демократична партія України (об'єднана)
26	9 липня 1996	Прогресивна соціалістична партія України
27	30 грудня 1996	Народна партія
28	21 березня 1997	Партія «Жінки України»
29	27 березня 1997	Партія «Християнсько-демократичний союз»
30	11 червня 1997	Партія «Союз»
31	11 червня 1997	Всеукраїнська партія трудящих
32	7 липня 1997	Партія захисників вітчизни
33	24 липня 1997	Республіканська християнська партія
34	29 вересня 1997	Українська національна асамблея
35	24 жовтня 1997	Партія «Реформи і порядок»
36	6 листопада 1997	Партія регіонів
37	25 листопада 1997	Партія мусульман України
38	16 січня 1998	Партія радикального прориву
39	19 січня 1998	Партія захисту пенсіонерів України
40	20 січня 1998	Партія «За права людини»
41	30 вересня 1998	Партія «Русько-український союз»
42	20 жовтня 1998	Всеукраїнська чорнобильська народна партія «За добробут та соціальний захист народу»
43	26 жовтня 1998	Партія «Єдина Україна»
44	12 грудня 1998	Українська соціал-демократична партія
45	31 грудня 1998	Патріотична партія України
46	4 січня 1999	Політична партія малого і середнього бізнесу України
47	11 січня 1999	Політична партія «Держава»
48	26 січня 1999	Комуністична партія трудячих
49	30 березня 1999	Партія «Соціал-демократичний союз»
50	30 квітня 1999	Всеукраїнське політичне об'єднання «Єдина родина»
51	13 травня 1999	Політична партія «Вперед, Україно!»
52	20 травня 1999	Політична партія «Ліберальна Україна»
53	11 червня 1999	Партія «Демократичний союз»
54	9 липня 1999	Політична партія «Молода Україна»
55	30 серпня 1999	Трудова партія України
56	3 вересня 1999	Молодіжна партія України
57	16 вересня 1999	Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
58	24 вересня 1999	Партія приватної власності
59	2 листопада 1999	Партія вільних демократів
60	11 листопада 1999	Партія пенсіонерів України
61	3 грудня 1999	Політична партія «Всеукраїнське об'єднання "Центр"»
62	13 грудня 1999	Прогресивно-демократична партія України
63	16 грудня 1999	Всеукраїнська партія «Нова сила»
64	23 грудня 1999	Партія «Солідарність жінок України»
65	31 грудня 1999	Українська народна партія
66	1 лютого 2000	Народна партія вкладників та соціального захисту
67	4 лютого 2000	Українська партія «Єдність»
68	14 березня 2000	Зелена партія України
69	20 квітня 2000	Партія промисловців та підприємців України
70	4 травня 2000	Партія соціального захисту
71	5 травня 2000	Всеукраїнська партія миру і єдності
72	18 травня 2000	Партія «Справедливість»
73	21 червня 2000	Політична партія «Трудова Україна»
74	6 липня 2000	Партія «Прагматичний вибір»
75	23 серпня 2000	Всеукраїнська партія народної довіри
76	1 вересня 2000	Партія «Націонал-демократичне об'єднання "Україна"»
77	9 листопада 2000	Комуністична партія України (оновлена)
78	22 грудня 2000	Народний рух України за єдність
79	29 грудня 2000	Українська політична партія «Християнський рух»
80	14 лютого 2001	Політична партія «Нова політика»
81	20 березня 2001	Зелена екологічна партія України «Райдуга»
82	22 березня 2001	Партія «Солідарність»
83	27 березня 2001	Українська морська партія
84	30 березня 2001	Всеукраїнська партія духовності і патріотизму
85	30 березня 2001	Всеукраїнське політичне об'єднання «Жінки за майбутнє»
86	30 березня 2001	Комуністична партія робітників і селян
87	30 березня 2001	Партія «Руський блок»
88	8 червня 2001	Партія розбудови, правозахисту недержавних організацій України — «Партія правозахисту»
89	1 серпня 2001	Політична партія «Вітчизна»
90	29 листопада 2001	Політична партія «Партія екологічного порятунку "ЕКО 25%"»
91	11 грудня 2002	Соціально-екологічна партія «Союз. Чорнобиль. Україна.»
92	28 грудня 2002	Політична партія «Союз анархістів України»
93	5 червня 2003	Політична партія України «Партія політики ПУТІНА»
94	7 листопада 2003	Всеукраїнська Політична партія — Екологія та Соціальний захист
95	15 червня 2004	Партія «Відродження»
96	7 липня 2004	Соціально-Християнська Партія
97	5 серпня 2004	Всеукраїнська політична партія «БРАТСТВО»
98	1 вересня 2004	Партія «Народна влада»
99	13 жовтня 2004	Партія державного нейтралітету України
100	23 грудня 2004	Партія «Соціалістична Україна»
101	29 грудня 2004	Партія Свободи
102	18 січня 2005	Політична Партія «Всеукраїнський патріотичний союз»
103	30 січня 2005	Політична партія «Третя Сила»
104	16 лютого 2005	Партія «НАШ ДІМ УКРАЇНА»
105	17 лютого 2005	Політична партія «"КМКС" Партія угорців України»
106	17 лютого 2005	Українська партія честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю
107	25 лютого 2005	Народна Екологічна партія
108	11 березня 2005	Республіканська партія України
109	14 березня 2005	Політична партія «Європейська столиця»
110	14 березня 2005	Політична партія «Нова демократія»
111	18 березня 2005	Політична партія «Партія Здоров'я»
112	22 березня 2005	Народний союз «Наша Україна»
113	23 березня 2005	Громадянська партія «ПОРА»
114	24 березня 2005	Демократична партія угорців України
115	24 березня 2005	Політична партія «Могутня Україна»
116	24 березня 2005	Політична партія «Україна соборна»
117	24 березня 2005	Українська партія «Зелена планета»
118	25 березня 2005	Партія патріотичних сил України
119	25 березня 2005	Партія Труда
120	25 березня 2005	Політична партія «Європейська платформа»
121	25 березня 2005	Політична партія «Інформаційна Україна»
122	25 березня 2005	Політична партія «Совість України»
123	25 березня 2005	Політична партія «Справедлива Україна»
124	25 березня 2005	Українська Консервативна партія
125	20 липня 2005	Партія «СЕЛЯНСЬКИЙ БЛОК "АГРАРНА УКРАЇНА"»
126	14 лютого 2006	Політична партія «Соціал-Патріотична Асамблея Слов’ян»
127	11 квітня 2006	Політична партія «Народно-трудовий союз України»
128	10 липня 2006	Політична партія «СПІЛЬНА ДІЯ»
129	3 серпня 2006	Політична партія «Європейська партія України»
130	15 вересня 2006	Політична партія «Велика Україна»
131	15 вересня 2006	Політична партія «Партія гуманістів України»
132	14 листопада 2006	Аграрна партія України
133	29 листопада 2006	Політична партія «ЄВРОТУРБОТА»
134	13 грудня 2006	Політична партія «Політичне об’єднання "Пряма дія"»
135	21 грудня 2006	Українська республіканська партія Лук'яненка
136	27 грудня 2006	Українська партія
137	20 січня 2007	Політична партія «Українські соціал-демократи»
138	6 березня 2007	Партія «Відродження українського села»
139	13 квітня 2007	Партія «Київська Русь»
140	26 червня 2007	Політична партія «Народна трудова партія»
141	14 січня 2008	Політична партія «Права воля України»
142	28 січня 2008	Політична партія «Союз Лівих Сил»
143	1 лютого 2008	Політична партія «Партія нового покоління України»
144	5 травня 2008	Всеукраїнська козацька партія
145	7 травня 2008	Політична партія «РУСИЧИ»
146	10 червня 2008	Політична партія «Партія Козаків України»
147	10 червня 2008	Політична партія «Козацька Українська Партія»
148	18 липня 2008	Політична партія «Україна майбутнього»
149	6 серпня 2008	Політична партія «Захист місцевих інтересів народу»
150	4 вересня 2008	Політична партія «Пробудження»
151	2 жовтня 2008	Політична партія «Народна воля»
152	2 жовтня 2008	Політична партія «САМОВРЯДНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА»
153	2 жовтня 2008	Політична партія «Партія захисту прав людини»
154	16 жовтня 2008	Політична партія «ВОЛЯ»
155	23 жовтня 2008	Громадянська партія України
156	24 жовтня 2008	Політична партія «Єдина Країна»
157	28 жовтня 2008	Політична партія «Громадянський рух України»
158	28 жовтня 2008	Політична партія «Авангард»
159	18 листопада 2008	Прогресивно-Демократична Партія України
160	17 грудня 2008	Політична партія «Правда»
161	12 січня 2009	Політична партія «ПРАВО І СПРАВЕДЛИВІСТЬ»
162	14 січня 2009	Політична партія «Аграрно-Промисловий Союз»

Список використаної літератури

1. А. Лейпхард про протиріччя та конфлікти партійних систем // Укр. варіанти. - 1998. - №2(4).

2. Базовкін В.Г., Кремень В.Г. Політичні партії України: порівняльний аналіз програмних документів- К., 1994.

3. Базовкін С, Кремень В. Партії та громадські об'єднання України - К., 1994.

4. Білоус А.О. Політичні об'єднання України.- К., 1993.

5. Ворошилов О., Костильова С. Нові тенденції у розвитку політичних партій України // Нова політика- 1996.-№ 6.

6. Гарань О.В. Убити дракона / 3 історії Руху та нових партій України.- К.: Либідь, 1993.

7. Коломейцев В.Ф. Партии в зеркале западной политологии // Государство и право- 1995-№ 10.

8. Костицький В. Політичні партії в політичній системі "Громадянське суспільство і держава // Право України.- 1995.-№12.

9. Кочетков А.П. Политические партии и партийные системы // Вест. Моск. ун-та-Серия 12- 1999.-№ 6.

10. Кузьо Т. Багатопартійна система в Україні: проблеми і конфлікти// Політологічні читання.- 1993.- № 3.

11. Литвин В. Центризм. Місце злагоди змінити не можна // Віче.-1994.-№1.

12. Литвин В.М. Політична арена України: дійові особи та виконавці.-К.: Абрис, 1994.-495 с.

13. Малярчук В. Партії та електорат в Україні і західних демократіях // Нова політика.- 1996.- № 6.

14. Мартинюк Р.С. Конституційне право зарубіжних країн – особлива частина // Острог, «Національний університет «Острозька академія», 2008, с. 404.

15. Мельниченко В. Політичні партії на правовій орбіті // Віче.-1996.-№ 12.

16. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии //Диалог.- 1990.- №№3,5,7,9, 11, 13, 15, 18.

17. Міщенко М. "Партійна держава" чи "державна партія"? (З практики політичних партій ФРН) // Голос України- 1997-10 черв.-С. 4.

18. Назаренко Б. Сучасні політичні партії України: деякі проблеми та перспективи розвитку // Нова політика.- 1996.- №.4.- С 4.

19. Оксак О. Платформи політичних партій: зміст та критерії порівняльного аналізу //Нова політика.- 2000-№ 2.

20. Острогородський М.Я. Демократия и политические партии.- М., 1997.

21. Піча В. М., Стеблич Б.А. Політичні партії у політичні системі суспільства.- Л., 1994.

22. Політичні партії України / За ред. В.М. Якушика.- К., 1996.

23. Право вибору: політичні партії та виборчі блоки.- К.: Преса України, 1998.- 128 с.

24. Примут М. Політичні партії: взаємодія з інститутами політичної системи //Віче-2000-№ 4.

25. Прозорова Ю. Партии в переходных обществах (латиноамериканский опыт) // Полис- 1994.- № 4.

26. Розумний М. Партійний вибір України //Сучасність.- 1998.-№ 6.

27. Рябов С. Багатопартійність // Політика і час- 1991.- № 8.

28. Стегній О. Українські "зелені" на тлі сучасних реалій // Віче.-1996.-№10.

29. Суфлер Е. Партійна система незалежної України: особливості формування, тенденції подальшої трансформації // Нова політика.- 1997.-№ 1.

30. Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії- К., 1995.

31. Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюварже / Нова політика.- 1996.-№ 4.

32. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник.- Л.: Тріада плюс, 2004.- 528 с.

33. ШмачковаТ. Мир политических партий //Полис- 1992-№ 1-2.

34. Політичні партії та блоки України http://uk.wikipedia.org/wiki.