169 Туристичні ресурси: поняття, основні принципи та структура

Туристи́чні ресу́рси — сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;

Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Н. П. Крачило весь комплекс тур ресурсів ділить на 3 груп :

1. Природні: клімат, водні ресурси, мін джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, росл та твар світ, прир пам’ятки і заповідники, унікальні природні об’єкти та інше;

2. Культурно-історичні: музеї, виставки, театри, археологічні, історичні, архітектурні пам’ятники, етнографічні особливості, фольклор, центри прикладного мистецтва і т. д. і т.п.;

3. Соціально-економічні: екон-геогр положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, трудові ресурси, особливості населення, рівень розвитку транспортної мережі.

170. Формування та становлення туристичного комплексу України

С.І. Поповичу належить першість в обґрунтуванні ролі туризму як засобу розвитку історичного краєзнавства і по­ширення одержаних ним даних. Дослідник проаналізував взаємозв'язок і взаємодію туризму з історичним краєзнавст­вом, а також окреслив коло проблем, які підлягають розв'язанню в даній сфері. Один із шляхів їх подолання він вбачає у зміцненні контактів між туристично-екскурсійни­ми і краєзнавчими організаціями, що може бути реалізова­но шляхом участі науковців цієї сфери в розробці туристич­них маршрутів і екскурсій, їх методичному забезпеченні.

Активізація краєзнавчих досліджень відбувалась пара­лельно з удосконаленням форм екскурсійно-пізнавальної діяльності, що у XX ст. сформувалась в окрему галузь - краєзнавчий туризм.

С.І. Попович поставив також питання про необхідність створення спеціального друкованого органу для висвітлен­ня основних напрямів розвитку туристсько-краєзнавчої сфери.

Для розробки питань теорії і практики історичного краєзнавства важливе значення має створення в Інституті історії України НАН відділу історико-краєзнавчих дослід­жень та відділу регіональних проблем (1979, 1991).

27 березня 1990 р. у Києві відбувся І Всеукраїнський краєзнавчий з'їзд, що проголосив створення Всеукраїнської спілки краєзнавців, затвердив її статут, обрав керівні орга­ни. Спілку очолює академік П.Т. Тронько. У 1993 р. віднов­лено видання журналу «Краєзнавство».

В 1990-х рр. розширились контакти вчених-краєзнавців з фахівцями, які займаються підготовкою кадрів для турис­тичної галузі, ведуть наукові дослідження з проблем туриз­му. Тісне співробітництво розпочалося з І Всеукраїнської науково-практичної конференції «Туризм і завдання національно-культурного відродження України».

У 1994 р. в Косові відбулася II Всеукраїнська науко­во-практична конференція з проблем туризму, в центрі уваги якої було відновлення історичної пам'яті народу засо­бами туризму.