
- •1. Поняття «туристична подорож» та її ознаки.
- •2 .Види подорожей. Особливості проведення подорожі.
- •3. Поняття «рекреації» та «рекреаційний туризм».
- •4. Поняття «екскурсія» та «пізнавальний туризм».
- •5. Спортивний туризм та його види.
- •6. Міжнародний туризм та його види.
- •7. Внутрішній туризм та його особливості.
- •8. Сезонність у туризмі та її чинники.
- •9. Організований та самодіяльний туризм.
- •10.Туроператори та їх класифікація.
- •11. Турагентська діяльність.
- •12. Поняття "екскурсія" та її сутність.
- •13. Сутність та особливості екскурсійного пізнання.
- •14. Ознаки екскурсії.
- •15. Класифікація екскурсій за змістом.
- •16. Методичні прийоми розповіді на екскурсії.
- •17. Функції екскурсії
- •18) Методичні підходи до проведення екскурсії.
- •19. Методичні прийоми показу на екскурсії.
- •20. Методична розробка екскурсії.
- •21. Екскурсійна звітність
- •22. Контрольний та індивідуальний текст екскурсії.
- •23. Розробка екскурсійного маршруту.
- •24) План екскурсійного маршруту, види маршруту.
- •26. Види банкетів.
- •27.Собливості х-ня іноземних туристів.
- •28.Підготовка ресторанного залу . Види сервірування столів.
- •29. Обов'язки працівників закладів харчування.
- •30. Етапи обслуговування відвідувачів у ресторанах.
- •32..Класифікація виноградних вин. Принципи поєднання вина і їжею.
- •33. Регіони вир-ва вина в Європі.
- •35 Види кави та сорти чаю. Способи подавання.
- •36. Правила обслуговування клієнтів у ресторанах.
- •37. Професійні знання, вміння та навички працівників закладів хар-ня.
- •38. Анімація як складова екскурсії
- •42. Підготовка та розробка анімаційних програм
- •43. Особливості ігрової та спортивної анімації
- •44. Свято як основа комплексної анімації
- •46.Карнавал як складова туристичної анімації
- •49. Менеджмент у туризмі. Чинники, принципи та функції менеджменту в туризмі.
- •51. Мотивація та стимулювання в туризмі.
- •53. Планування як функція менеджменту туристичного підприємства.
- •54. Система методів менеджменту в роботі підприємств туристичного сервісу.
- •2. Сегментація туристичного ринку по декількох ознаках
- •3. Позиціювання туристичного продукту
- •152. Функції Спілки сприяння розвитку сзт.
- •74) Обґрунтуйте вплив цінових ризиків на формування цін на туристичний продукт та цінову політику туристичного підприємства.
- •75) Проаналізуйте вплив інфляційних процесів на формування цін в туристичній галузі.
- •82 Поняття транспортної системи, особливості структури та формування
- •83 Сучасний стан транспортної системи світу.
- •84. Транспортна доступність території та її вплив на розвиток туризму
- •85. Соціально-економічні аспекти розвитку транспорту в Україні та світі
- •86. Основні фактори що впливають на розвиток транспортного комплексу та їх вплив на вартість перевезень.
- •87. Проаналізуйте структуру рекреаційної діяльності.
- •90) Піраміда потреб Маслоу
- •91.92 Нема.
- •93. Охарактеризуйте фактори виробництва рекреаційних послуг.
- •94. Виявіть економічне та соціальне значення сфери послуг.
- •Проаналізуйте проблеми і перспективи розвитку санаторно-курортної
- •96 Визначте передумови становлення і розвитку рекреації.
- •97.Нема.
- •98. Оцінка потенціалу природно-рекреаційних ресурсів.
- •99. Охарактеризуйте поняття про позаробочий та вільний час, рекреацію і туризм.
- •101. Рекреаційні ресурси України.
- •102. Рекреаційне районування території.
- •104. Рекреаційна система Карпатського регіону
- •105. Основою Причорноморської рекреаційної системи є Одеськаобл.
- •106.Організація та планування санаторних комплексів
- •107.Організація та планування комплексів відпочинку.
- •108.Організація та планування туристичних комплексів.
- •109.Організація та планування автотуристичних комплексів.
- •110.Організація та планування туристичних баз.
- •111.Організація та планування туристичного табору.
- •112.Планування та організація гірських туристичних баз
- •113. Сучасні проблеми становлення рекреаціційно-туристичного комплексу України
- •115. Оздоровче значення спортивного туризму.
- •116. Особливості топографічної підготовки організатора спортивного походу.
- •117. Способи орієнтування на місцевості.
- •118. Медичне забезпечення оздоровчо-спортивного туризму
- •121. Особливості проектування оздоровчо-спортивних турів.
- •123. Організація та здійснення спортивно-туристських заходів.
- •124. Терміни та поняття рекреаційної географії.
- •125.Подорожі до великих міст.
- •126. Структурні рівні рекреаційної географії.
- •127. Структура, види та методи дослідження рекреаційної географії.
- •128. Подорожі до невеликих міст, що пережили свою славу та розквіт
- •129 “Торговий” туризм
- •130. Поїздки до теплих морів в літній час
- •131.Тематичні парки сша
- •132. Подорожі до унікальних природно-географічних об’єктів світу
- •133.Екскурсії в екзотичні місця з найрозкішнішою природою
- •134.Подорожі у райони з екстремальними природними умовами.
- •135 Відвідини унікальних історичних і культурних об'єктів інших соціо-культурних систем
- •136. Винні тури
- •137. Сафарі
- •138. Світові курорти
- •139. Круїзи і туристичні потяги
- •142 Критерії класифікації засобів розміщення, типи закладів розміщення
- •143Система класифікації готелів, міжнародна система класифікації.
- •144. Етапи надання основних готельних послуг
- •145. . Додаткові готельні послуги
- •146.Сучасні тенденції розташування готельних комплексів у структурі міста
- •147 Поняття „матеріально-технічної бази” та „основних фондів” готельного господарства
- •148.Види основних фондів готельного господарства
- •149. Блоки приміщень готелів, їх характеристика
- •150. Інженерно-технічне обладнання готельного господарства.
- •151.Основні служби готелів та їх функції
- •153 Класифікація закладів х-ня.
- •155. Структура ресторанного комплексу
- •157. Характеристика основних приміщень ресторанів
- •159. Типи меню. Чинники, що впливають на складання меню.
- •162. Етапи та типи бронювання в готелі.
- •163. Етапи реєстраційного процесу в готелях, тарифи у готельному господарстві
- •164 Правила оплати за проживання у готелях.
- •165. Прибиральні роботи в готелі.Послідовність їх виконання.
- •166. Послуги, що надаються в готелях, чинники від яких залежать перелік і якість послуг.
- •167. Протипожежна безпека в готелях.
- •168. Обов'язки працівників готелів з дотриманням правил техніки безпеки і охорони праці.
- •169 Туристичні ресурси: поняття, основні принципи та структура
- •170. Формування та становлення туристичного комплексу України
- •171. Проблеми раціонального використання рекреаційно-туристських ресурсів України
- •172. Північно-Західний економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •173. Північно-Східний економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •174. Подільський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •175 Причорноморський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •176. Центральний економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •177. Донецький і Придніпровський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •178. Карпатський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •180. Правові засади туроператорської діяльності
- •181.Правові основи турагентської діяльності.
- •182.Зміст та порядок ліцензування туристичної діяльності.
- •184.Контроль дотримання ліцензійних умов суб’єктами туристичної діяльності.
- •185. Правові аспекти екскурсійної діяльності.
- •187.Правове регулювання підприємницької діяльності у сфері сільського туризму
- •188.Види страхування туристів в туризмі.
- •189.. Функції Спілки сприяння розвитку сзт.
- •190. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму
- •191 Технологічні основи гостинності
- •192. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів
- •193.Форми організації відпочинку в селі
- •194. Організація сільського зеленого туризму
- •195. Сільський зелений туризм як вид підсобної діяльності
- •196.Ресурси сзт.
- •197.Особливості менеджменту сільського зеленого туризму.
- •199.Поняття і форми державного устрою
- •200.Федерація як одна з форм державного устрою.
- •202.Республіка як форма державного правління.
- •203.Монархія як форма державного правління
- •206.Політичні режми країн світу.
- •223. Туризм з метою відпочинку і розваг в Африці, на Близькому Сході і в Південній Азії.
- •224. Географія бізнес поїздок.
- •225. Конгресно-виставковий туризм.
- •226.Гірсько лижний туризм в країнах світу.
142 Критерії класифікації засобів розміщення, типи закладів розміщення
Класифікація засобів розміщення туристів.
У міжнародній практиці прийнята стандартна класифікація засобів розміщення, розроблена експертами ВТО. Згідно з нею всі засоби розміщення ділять на колективні та індивідуальні.
Колективні засоби розміщення підрозділяються на підприємства готельного типу та спеціалізовані.
До колективних засобів розміщення готельного типу, належать: готелі; мотелі; клуби із проживанням; пансіонати; мебльовані кімнати; гуртожитки.
До спеціалізованих засобів розміщення відносяться: санаторії; профілакторії; будинки відпочинку; туристські притулки, стоянки та ін.; туристські, спортивні бази, бази відпочинку; будинки мисливця (рибалки); конгрес-центри; кемпінги; ботелі; флотелі; ротелі.
До індивідуальних засобів розміщення відносять: квартири; кімнати в квартирах; будинки; котеджі, що винаймаються.
Розвиток туризму викликав зростання готельного господарства як головної складової туристичної галузі. Більше того, в умовах зростаючої конкурентної боротьби на міжнародному туристичному ринку, сучасне готельне господарство в більшості країн світу виділилось у самостійну галузь економіки.
Готельні підприємства класифікуються залежно від розташування, набору послуг, що надаються, та рівня пропонованого обслуговування. Згідно з класифікацією ВТО:
За розміщенням на території певної місцевості готелі поділяються на: -розташовані в місті (у центрі, на околиці); -розташовані в сільській місцевості (у т.ч. й високогірній).
За ємністю номерного фонду. Місткість (ємність) готелю визначається кількістю постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю у різних країнах різна. у США до 100 номерів – малими, до 500 номерів - середніми, понад 500 – великими. В Україні немає офіційної диференціації готелів за місткістю, але поширена така їхня градація: до 100 місць – готелі малої місткості, до 500 – середньої, понад 500 місць – великої.
Світовий готельний номерний фонд переважно розміщений у малих і середніх готелях.
За рівнем цін, що встановлюються на основні платні послуги (які надаються в номерному фонді), готелі поділяються на: -бюджетні (25-35$);
-економічні (35-55$);-середні (55-95$);-першокласні (95-125$); -апарт-готелі (65-125$);-люкс-готелі (125-525$).
За тривалістю перебування клієнтури розрізняють готелі для тривалого та короткочасного перебування клієнтів.
За тривалістю функціонування упродовж року готелі поділяються на такі, що працюють цілий рік (цілорічні) і сезонні (працюють влітку чи взимку).
За способом надання харчування клієнтам готелі діляться на такі, що:
-забезпечують повний пансіон;- сніданок; -без харчування.
Поверховість готелів можна поділити на такі групи:
-малоповерхові (1-2 поверхи);-середньої поверховості (3-5 поверхів);-підвищеної поверховості (6-9 поверхів);-багатоповерхові (1 категорії – 10-16 поверхів, 2 категорії – 17-25 поверхів, 3 категорії – 26-40 поверхів); висотні будівлі (понад 40 поверхів).
Рівень комфорту готелів визначається технічним оснащенням, складом і якістю номерного фонду, набором послуг, що надаються.
ВТО, залежно від споживача готельних послуг на сучасному готельному ринку, рекомендує виділяти такі типи готелів:
готель „люкс” на 100-400 номерів, найвищого рівня за дуже високу ціну;
готель високого класу має від 400 до 2000 номерів, розташований у межах міста і пропонує широкий спектр послуг, Ціна проживання – вища від пересічної;
готель середнього рівня орієнтований на широке коло споживачів, може мати різну кількість номерів.
апарт-готель має переважно від 100 до 400 номерів з умовами, аналогічними до мебльованих кімнат
готель економічного класу може бути невеликим, із числом номерів від 10 до 150. Споживачами є, як правило, бізнесмени, індивідуальні туристи;
мотель – призначений для туристів, які подорожують автотранспортом. Може мати від 150 до 400 номерів.
курортний готель може мати від 100 до 500 номерів, здебільшого віддалений від міста і розташовується поблизу водойм, у мальовничих місцях; пропонує повний набір послуг, ціни – вищі за середні, різні категорії туристів;
тайм-шер –налічує від 50 до 250 номерів, можливі окремі будівлі. Має номерний фонд квартирного типу та умови та організацію послуг, аналогічні до курортних готелів. Окремі квартири продані індивідуальним власникам, однак повна власність контролюється компанією управління. Ціна тайм-шеру залежить від особливостей сезону, а також часу перебування. Власник номера має можливість користуватися нерухомістю упродовж певного часу, пропорційно до грошового внеску. Здебільшого „власність” купується на термін від 10 років до безстрокового користування. Час користування вимірюється тижнями. На сучасному етапі з’явилась можливість обміну часу і місця власності між власниками.. Наприклад, тиждень у готелі на Канарських островах рівноцінний двом тижням у Канаді, трьом в Австралії, Новій Зеландії чи Південній Африці..
Типи готельних підприємств залежно від призначення
Готель – це будівля (чи комплекс будівель) зі складним цілодобовим технологічним процесом, в якому клієнтам гарантується надання номерів (чи місць у номерах), а також додаткових послуг, спрямованих на комфортне, зручне і безпечне споживання готельного продукту. Виходячи з потреб клієнтури готелі бувають різного призначення і до них ставляться різні вимоги. Залежно від призначення проектують і будують готелі:
для постійного проживання – апарт-готелі надають майже домашні умови проживання своїм клієнтам. Більшість гостей винаймають номер надовго, отримуючи досить часто знижку залежно від терміну проживання. Головна відмінність цих готелів – це велика корисна площа, невеликою кухнею із коморою багатофункціонального призначення. „анонімний пансіон” – це проживання в одній із квартир звичайного житлового будинку. В якості „анонімного пансіону” може використовуватися невеликий приватний будинок, власник якого здає декілька кімнат, а в інших – мешкає його сім’я;
Пансіони. Проживання в них коштує значно дешевше, ніж у звичайних готелях. Основна відмінність пансіону від готелю – можливість розбіжностей із діючими стандартами оснащення та обладнання готелів м’яким та жорстким інвентарем. Пансіон – це так звана вільна форма, яка виникає у будівлях, які при проектуванні не задумувалися як готелі. Характерною рисою є невеликий номерний фонд (розрахований на 10-20 осіб).
Транзитні готелі обслуговують будь-який контингент в умовах короткотривалої зупинки. Розташовані великих транспортних вузлів, залізничних вокзалів і т.п.;комфорт
Готелі цільового призначення поділяються на готелі ділового призначення,. Поширеними видами готелів для ділових людей є готелі загального типу, відомчі, для нарад та ін. Вимоги до гот. Діл.приз.: 1) в центрі міст; 2) одномісні номера (40-50%); 3) робоча зона в ном.; 4) максимальна ізоляція номерів; 5) приміщень для нарад...; 6) бізнес-центр; 7) служби фінансового забезпечення. Відомчі готелі розраховані переважно на проживання людей, що приїжджають з діловими цілями до певного відомства,
Готелі для відпочинку Вимоги: 1) серед зелених масивів, віддалені від міських центрів; 2) переважати двомісні номери; 4) дитячих майданчиків, приміщень для ігор і розваг. Вони бувають курортними, туристським, і стаціонарними.
Курортні готелі призначені для відносно тривалого відпочинку на одному місці, з можливістю профілактичного лікування чи оздоровлення. Будують курортні готелі у місцях із найсприятливішими природнокліматичними даними: на морських узбережжях, поблизу озер, цілющих джерел, у гірській місцевості.
Стаціонарні готелі призначені переважно для сімейного відпочинку.
Туристсько-екскурсійні готелі призначені для туристів, які відпочивають активно. Особливість тур.гот.– наявність приміщень туристського обслуговування, а також туристсько-методичних кабінетів та інструкторських.прокат спорт.спорядження.
Туристичні бази призначаються для прийому на відпочинок планових туристичних груп, які подорожують маршрутами, прокладеними по спеціально розроблених і обладнаних туристських трасах. Т.б. знах.у приміських зонах відпочинку, у складі туристко-оздоровчих комплексів чи районів.
У проміжних пунктах туристичних маршрутів створюються туристичні станції із терміном перебування від 3-х до 5-ти діб.. Різновидом туристичних станцій є туристичні притулки, специфіка яких полягає в короткочасності прийому та обслуговування туристів наприкінці окремих етапів туристичного маршруту. (до 2-х діб) дозволяє спростити обслуговування, надаючи тільки основні послуги. В особливо важкодоступних місцях туристичного маршруту в якості транзитних стоянок використовуються туристичні хатинки, які також розраховані на нетривале перебування.
Спеціалізовані готелі:
Мотель – батьківщиною якого є США. в 1935 р. з'явився перший мотель, уже як комфортабельний готель для автотуристів зі стоянкою для автомобіля, автосервісом, заправкою та іншими послугами. Інтервал на трасі 400км, гір.тер. 150-200км. Мотель повинна бути дещо віддаленою від автотраси. До того ж бажано, щоб ділянка знаходилася з правого боку відносно напрямку основного потоку автотуристів на шляху до якогось туристичного об’єкту.традиційною формою є малоповерховий мотель (не більше 2-х пов.).
Ротель – різновид кемпінга, для автомашинах із трейлером. Трейлер – спальні крісла,вентиляцією,умивальник ,туалет,кухня,холодильник.
Ротелі бувають двох типів: для масового туризму та класу „люкс”.
Готельні комплекси для водного туризму.. Комплекси закладів водного туризму – це складні рекреаційні утворення місткістю до 1750 місць, що забезпечують умови для ночівлі, відпочинку туристів, а також для стоянки, технічного обслуговування і зберігання плавзасобів.
Ботелі– це сезонні або цілорічні заклади, які розташовані на березі в початкових чи кінцевих зонах маршруту через 150-200 км. Складаються вони з житлових корпусів готельного типу, стаціонарних споруд і пристроїв технічного обслуговування плавзасобів. Ділянка ботелю повинна мати обладнану гавань.
Ботокемпінги – це заклади сезонного використання на зразок кемпінга з невисоким рівнем комфорту, призначені для обслуговування водних туристів у поході. Вони мають стаціонарні засоби і споруди технічного обслуговування плавзасобів і розташовані на маршруті через 70-100 км. При місткості ботокемпінга на 50-100 місць розрахункове число човнів становить 12-25 суден. На станції є ділянки для наметів, майданчики відпочинку, адміністративні будинки, а також пляжі, причали, елінги та ремонтні майстерні зі скороченою програмою обслуговування.
Флотель – „курорт на воді”, плаваючий мотель, який являє собою спеціально облаштоване судно, що складається із плаваючих корпусів різного призначення... В зимовий період використовується як готель у межах міста. Основу формування флотелю складають плавучі корпуси місткістю 100-200 місць, розташовані на кількох дебаркадерах із обслуговуванням 25-30 суден. Розміщуються на маршруті через 50 км. Флотель надає відпочиваючим широкий вибір послуг. Лідерами в будівництві флотелів є фірми США, Іспанії, Швейцарії.
Флотокемпінги – готелі із наплавних споруд, які розміщуються на маршруті через 20-25 км. Місткість 25-50 місць вибрана з розрахунку найменшої концентрації суден на стоянці – 6-12 човнів.
Особливим типом споруди водного туризму є громадська стоянка „марина”. Місткість „марин” різна і залежить від величини існуючого рекреаційного флоту, від прогнозованого прокату, від перспектив розвитку водного туризму і від площі акваторії. Мінімальна площа водної поверхні 100 га.
„Марини” можуть бути міськими і заміськими. Перші – призначені для постійного паркування рекреаційного флоту мешканців міста.. Заміські „марини” можуть входити до складу аквапарків. У Великобританії такі громадські стоянки називаються „човнові двори”. До цього типу закладів можна віднести і „бази вихідного дня” в Польщі.
Флайтелі – готелі для власників особистих літаків („літаючі готелі” або аероготелі), як правило, знаходяться далеко від цивілізованих місць, куди потрапити можна тільки повітряних шляхом. Перший флайтель виник поблизу міста Таласа в штаті Оклахома (США).
На особливу увагу заслуговує новий вид спеціалізованого туризму – сільський туризм. У Фінляндії, Північній Карелії, де багато лісових озер, розповсюджений відпочинок у невеликих котеджах на одну сім’ю від 2 до 8 осіб. Більшість котеджів мають каміни і сауни. Туристам надаються напрокат човни, рибальське приладдя, лижне спорядження.
У світовій практиці готельної індустрії варто також виділити шале та бунгало. Шале (від французького слава «шалет») — це сільський будиночок в горах. Шале як тип готелів вперше виник у Швейцарії. Бунгало — сільський будинок у вигляді легкої будівлі з верандами Найчастіше зустрічається в тропічних країнах.
Сучасні тенденції в зарубіжній готельній справі успішно використовують і таке нове джерело залучення клієнтури як будівництво готелів при казино. Завдяки своїй специфіці вони характеризуються високою завантаженістю (середньорічна завантаженість міських готелів у Лас-Вегасі становить 83,9%). Порівняно зі звичайними готелі при казино гарантують значний притік готівки і високий рівень прибутковості.