
- •1. Поняття «туристична подорож» та її ознаки.
- •2 .Види подорожей. Особливості проведення подорожі.
- •3. Поняття «рекреації» та «рекреаційний туризм».
- •4. Поняття «екскурсія» та «пізнавальний туризм».
- •5. Спортивний туризм та його види.
- •6. Міжнародний туризм та його види.
- •7. Внутрішній туризм та його особливості.
- •8. Сезонність у туризмі та її чинники.
- •9. Організований та самодіяльний туризм.
- •10.Туроператори та їх класифікація.
- •11. Турагентська діяльність.
- •12. Поняття "екскурсія" та її сутність.
- •13. Сутність та особливості екскурсійного пізнання.
- •14. Ознаки екскурсії.
- •15. Класифікація екскурсій за змістом.
- •16. Методичні прийоми розповіді на екскурсії.
- •17. Функції екскурсії
- •18) Методичні підходи до проведення екскурсії.
- •19. Методичні прийоми показу на екскурсії.
- •20. Методична розробка екскурсії.
- •21. Екскурсійна звітність
- •22. Контрольний та індивідуальний текст екскурсії.
- •23. Розробка екскурсійного маршруту.
- •24) План екскурсійного маршруту, види маршруту.
- •26. Види банкетів.
- •27.Собливості х-ня іноземних туристів.
- •28.Підготовка ресторанного залу . Види сервірування столів.
- •29. Обов'язки працівників закладів харчування.
- •30. Етапи обслуговування відвідувачів у ресторанах.
- •32..Класифікація виноградних вин. Принципи поєднання вина і їжею.
- •33. Регіони вир-ва вина в Європі.
- •35 Види кави та сорти чаю. Способи подавання.
- •36. Правила обслуговування клієнтів у ресторанах.
- •37. Професійні знання, вміння та навички працівників закладів хар-ня.
- •38. Анімація як складова екскурсії
- •42. Підготовка та розробка анімаційних програм
- •43. Особливості ігрової та спортивної анімації
- •44. Свято як основа комплексної анімації
- •46.Карнавал як складова туристичної анімації
- •49. Менеджмент у туризмі. Чинники, принципи та функції менеджменту в туризмі.
- •51. Мотивація та стимулювання в туризмі.
- •53. Планування як функція менеджменту туристичного підприємства.
- •54. Система методів менеджменту в роботі підприємств туристичного сервісу.
- •2. Сегментація туристичного ринку по декількох ознаках
- •3. Позиціювання туристичного продукту
- •152. Функції Спілки сприяння розвитку сзт.
- •74) Обґрунтуйте вплив цінових ризиків на формування цін на туристичний продукт та цінову політику туристичного підприємства.
- •75) Проаналізуйте вплив інфляційних процесів на формування цін в туристичній галузі.
- •82 Поняття транспортної системи, особливості структури та формування
- •83 Сучасний стан транспортної системи світу.
- •84. Транспортна доступність території та її вплив на розвиток туризму
- •85. Соціально-економічні аспекти розвитку транспорту в Україні та світі
- •86. Основні фактори що впливають на розвиток транспортного комплексу та їх вплив на вартість перевезень.
- •87. Проаналізуйте структуру рекреаційної діяльності.
- •90) Піраміда потреб Маслоу
- •91.92 Нема.
- •93. Охарактеризуйте фактори виробництва рекреаційних послуг.
- •94. Виявіть економічне та соціальне значення сфери послуг.
- •Проаналізуйте проблеми і перспективи розвитку санаторно-курортної
- •96 Визначте передумови становлення і розвитку рекреації.
- •97.Нема.
- •98. Оцінка потенціалу природно-рекреаційних ресурсів.
- •99. Охарактеризуйте поняття про позаробочий та вільний час, рекреацію і туризм.
- •101. Рекреаційні ресурси України.
- •102. Рекреаційне районування території.
- •104. Рекреаційна система Карпатського регіону
- •105. Основою Причорноморської рекреаційної системи є Одеськаобл.
- •106.Організація та планування санаторних комплексів
- •107.Організація та планування комплексів відпочинку.
- •108.Організація та планування туристичних комплексів.
- •109.Організація та планування автотуристичних комплексів.
- •110.Організація та планування туристичних баз.
- •111.Організація та планування туристичного табору.
- •112.Планування та організація гірських туристичних баз
- •113. Сучасні проблеми становлення рекреаціційно-туристичного комплексу України
- •115. Оздоровче значення спортивного туризму.
- •116. Особливості топографічної підготовки організатора спортивного походу.
- •117. Способи орієнтування на місцевості.
- •118. Медичне забезпечення оздоровчо-спортивного туризму
- •121. Особливості проектування оздоровчо-спортивних турів.
- •123. Організація та здійснення спортивно-туристських заходів.
- •124. Терміни та поняття рекреаційної географії.
- •125.Подорожі до великих міст.
- •126. Структурні рівні рекреаційної географії.
- •127. Структура, види та методи дослідження рекреаційної географії.
- •128. Подорожі до невеликих міст, що пережили свою славу та розквіт
- •129 “Торговий” туризм
- •130. Поїздки до теплих морів в літній час
- •131.Тематичні парки сша
- •132. Подорожі до унікальних природно-географічних об’єктів світу
- •133.Екскурсії в екзотичні місця з найрозкішнішою природою
- •134.Подорожі у райони з екстремальними природними умовами.
- •135 Відвідини унікальних історичних і культурних об'єктів інших соціо-культурних систем
- •136. Винні тури
- •137. Сафарі
- •138. Світові курорти
- •139. Круїзи і туристичні потяги
- •142 Критерії класифікації засобів розміщення, типи закладів розміщення
- •143Система класифікації готелів, міжнародна система класифікації.
- •144. Етапи надання основних готельних послуг
- •145. . Додаткові готельні послуги
- •146.Сучасні тенденції розташування готельних комплексів у структурі міста
- •147 Поняття „матеріально-технічної бази” та „основних фондів” готельного господарства
- •148.Види основних фондів готельного господарства
- •149. Блоки приміщень готелів, їх характеристика
- •150. Інженерно-технічне обладнання готельного господарства.
- •151.Основні служби готелів та їх функції
- •153 Класифікація закладів х-ня.
- •155. Структура ресторанного комплексу
- •157. Характеристика основних приміщень ресторанів
- •159. Типи меню. Чинники, що впливають на складання меню.
- •162. Етапи та типи бронювання в готелі.
- •163. Етапи реєстраційного процесу в готелях, тарифи у готельному господарстві
- •164 Правила оплати за проживання у готелях.
- •165. Прибиральні роботи в готелі.Послідовність їх виконання.
- •166. Послуги, що надаються в готелях, чинники від яких залежать перелік і якість послуг.
- •167. Протипожежна безпека в готелях.
- •168. Обов'язки працівників готелів з дотриманням правил техніки безпеки і охорони праці.
- •169 Туристичні ресурси: поняття, основні принципи та структура
- •170. Формування та становлення туристичного комплексу України
- •171. Проблеми раціонального використання рекреаційно-туристських ресурсів України
- •172. Північно-Західний економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •173. Північно-Східний економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •174. Подільський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •175 Причорноморський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •176. Центральний економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •177. Донецький і Придніпровський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •178. Карпатський економічний район: краєзнавчо-туристична характеристика
- •180. Правові засади туроператорської діяльності
- •181.Правові основи турагентської діяльності.
- •182.Зміст та порядок ліцензування туристичної діяльності.
- •184.Контроль дотримання ліцензійних умов суб’єктами туристичної діяльності.
- •185. Правові аспекти екскурсійної діяльності.
- •187.Правове регулювання підприємницької діяльності у сфері сільського туризму
- •188.Види страхування туристів в туризмі.
- •189.. Функції Спілки сприяння розвитку сзт.
- •190. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму
- •191 Технологічні основи гостинності
- •192. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів
- •193.Форми організації відпочинку в селі
- •194. Організація сільського зеленого туризму
- •195. Сільський зелений туризм як вид підсобної діяльності
- •196.Ресурси сзт.
- •197.Особливості менеджменту сільського зеленого туризму.
- •199.Поняття і форми державного устрою
- •200.Федерація як одна з форм державного устрою.
- •202.Республіка як форма державного правління.
- •203.Монархія як форма державного правління
- •206.Політичні режми країн світу.
- •223. Туризм з метою відпочинку і розваг в Африці, на Близькому Сході і в Південній Азії.
- •224. Географія бізнес поїздок.
- •225. Конгресно-виставковий туризм.
- •226.Гірсько лижний туризм в країнах світу.
7. Внутрішній туризм та його особливості.
Внутрішній туризм - це поїздки відвідувачів-резидентів за межі свого звичайного середовища, але в межах своєї країни.
ВТ - це подорожування в межах рідної країни. ВТ не передбачає перетин кордону, і на нього не впливають митні формальності. ВТ не передбачає використання валюти, тому не впливає на платіжний баланс країни. ВТ складає 80-90% від усіх тур поїздок. Витрати на ВТ перевищують витрати на МТ у 5-10%. ВТ часто є передумовою і каталізатором іноземного туризму. На поч. стадії розвитку курорт може бути зорієнтований на вн туристів. ВТ є амортизатором іноз туризму. За умов погіршення відносин між країнами міжнародні потоки між ними можуть різко скоротитися. Пережити складні часи допоможе переорієнтація на вн туриста. ВТ за охопленням території поділ на : місцевий (це подорож у межах рідного краю) і далекий (за межами рідного краю, але в межах країни). Місцевий туризм часто є короткотривалим. За тривалістю подорожі поділ на короткотривалий і тривалий. Короткотрив- це подорожі тривалістю до 3 діб. Суть: для них використовуються щотижневий вільний час і святкові дні .Оскільки час обмежений,то поїздки здійснюються на невеликі відстані, тому вони є місцеві. За виключенням ділових поїздок. Короткотривалий місцевий туризм часто називається заміським. Він розвинутий навколо вел міст і потребує впорядкованої заміської зони. Тривалий - триває від 3 діб до 1року, використовує щорічний вільний час (відпустки, канікули).Часто це далекі та міжнародні поїздки. Населення «золотого міліарду» поділ свою відпустку на частини : влітку- на море, взимку- в гори. Часто здійснюють третю тур поїздку протягом року для святкування новорічних свят. Залежно від рівномірності розподілу тур потоку протягом року туризм поділ на : сезонний і цілорічний.Сезонність пов’язана із кліматичними умовами. Період коли потоки концентруються назив гарячим сезоном.А період з найм тур потоками-мертвий сезон.
8. Сезонність у туризмі та її чинники.
Одній з найбільш гострих проблем в туризмі є невідповідність між туристським попитом і пропозицією, викликане сезонністю туризму.
Сезонність – особливість туристських потоків концентруватись протягом відносно невеликого періоду часу. Сезонність створює значні труднощі в індустрії туризму, знижуючи рентабельність туристичних підприємств, ефективність використання основних фондів, погіршуючи обслуговування туристів, особливо в розпал туристського сезону, і викликаючи текучість кадрів унаслідок недовантаження підприємств туризму в міжсезонний період.
Туристським потокам властива сезонна нерівномірність, яка має в основному річний і тижневий цикли. У річному циклі періоди сезонності - окремі місяці або квартали, а в тижневому циклі - окремі дні.
Європа як район найбільшого розвитку туризму відрізняється найвищим рівнем сезонності. Рівень сезонності не у всіх країнах однаковий, а в окремих країнах практично навіть відсутній. У тих країнах, де річні коливання елементів клімату невеликі, сезонність туризму виявляється слабкіше або ж її зовсім немає. У країнах, де помітно виявляються природно-кліматичні відмінності по часах роки, літо залишається основним туристським сезоном.
По ступеню інтенсивності туристських поїздок розрізняють чотири сезони туристської діяльності:
сезон пік — період, що найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей, характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації;
сезон високий — період найбільшої ділової активності на туристському ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги;
сезон низький — період зниження ділової активності на туристському ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги;
сезон «мертвий» — максимально несприятливий період для організації рекреаційної діяльності.
Туристський попит не є сталим упродовж часу. Сезонне коливання обсягу попиту має переважно річний цикл. Комфортність клімату більшості видів туризму характерна для літнього періоду. Влітку спостерігаються найбільші потоки туристів, що викликає труднощі в їх обслуговуванні. В місяці “пік” виникають певні труднощі в роботі транспорту, організації харчування, забезпеченні житлом, проведенні екскурсій тощо. Якщо, в “гарячий сезон” перевантажені всі готелі, кемпінги і мотелі Європи, то в міжсезонний період, як правило, велика кількість місць в об’єктах розміщення туристів виявляється незайнятою. В більшості країн 4/5 туристських потоків припадає на період між травнем і жовтнем, коли для відпочинку створюються комфортні умови. Сезонність туристського попиту неможливо ліквідувати, її можна лише пом’якшити шляхом регулювання маркетингових витрат і цін на туристські послуги та товари.
У “гарячий сезон” для цього необхідно встановлювати високі ціни на туристські послуги і товари та використовувати тактику “збирання вершків на ринку”, водночас мінімізувати витрати на рекламу й стимулювання збуту.
В “мертвий сезон” необхідно встановлювати ціни зі знижками і збільшувати витрати на рекламу й стимулювання збуту.
До основних причин сезонності туристського попиту належать:
найсприятливіші рекреаційні кліматичні ресурси в літній період. Для туризму характерна висока концентрація туристів у період найбільш комфортних кліматичних умов;
традиційний час відпусток влітку. Сезонність туристського попиту знаходиться в прямій залежності від сезонності відпусток потенційних туристів;
літні місяці – час студентських і шкільних канікул;
літо – період найнижчої продуктивності праці, підприємці зацікавлені в закритті підприємств на профілактичний ремонт, а робітників і службовців відправляють у відпустку.
Аналізуючи сезонність туристського попиту, необхідно знайти її кількісну характеристику. Для цього можна використовувати формулу:
Е = 100 (х - хср) : х
де: Е – коефіцієнт сезонності;
х – кількість туристів за весь період;
хср – середня кількість туристів за період.
Чисельник – сума відхилень рівнів окремих періодів від середнього рівня, узятих з додатним знаком, а знаменник – кількість туристів за весь цикл.
У сучасному міжнародному туризмі спостерігається певна закономірність сезонності: чим далі на південь розташована країна від основних ринків збуту Європи і Північної Америки, тим менше виявляється сезонність, що пояснюється відносною стабільністю природно-рекреаційних умов у країнах південної півкулі. З країн південної півкулі тільки в Австралії помітно виявляється сезонність. Тут на жовтень–грудень припадає третина всіх іноземних туристів, котрі відвідують континент. Європа, як район найбільшого розвитку туризму, характеризується найвищим рівнем сезонності. Висока концентрація іноземних туристів припадає на літо. Протягом липня і серпня в Європі подорожує біля половини загальної річної кількості іноземних туристів. В Іспанії, наприклад, кількість туристичних відвідань досягає максимуму в серпні – 22%. Рівень концентрації туристських потоків у літні місяці зростає в середземноморських країнах Європи, Африки та Азії. Узимку обсяг туристського попиту підвищується на мандрівки до середземноморських країн африканського континенту, в першу чергу це стосується Марокко і Єгипту, де туристський сезон триває цілий рік.
Отже, рівень сезонності не в усіх країнах однаковий. У країнах, де річні коливання елементів клімату незначні, сезонність майже не виявляється, а в країнах, де помітно розрізняються температури повітря і води, кількість опадів і сонячної радіації по порах року, літо залишається основним туристським сезоном.
Щоб привернути туристів в міжсезонний період або зимовий сезон, урядові організації і туристичні фірми здійснюють низку стимулюючих заходів: проводиться пропаганда туристських маршрутів в несезонний час через рекламу і встановлюються пільги на цей період. Збільшенню туристського сезону сприяє організація різноманітних спортивних змагань, фестивалів, конкурсів, виставок, наукових конференцій і т.д.