7. Внутрішній туризм та його особливості.

Внутрішній туризм - це поїздки відвідувачів-резидентів за межі свого звичайного середовища, але в межах своєї країни.

ВТ - це подорожування в межах рідної країни. ВТ не передбачає перетин кордону, і на нього не впливають митні формальності. ВТ не передбачає використання валюти, тому не впливає на платіжний баланс країни. ВТ складає 80-90% від усіх тур поїздок. Витрати на ВТ перевищують витрати на МТ у 5-10%. ВТ часто є передумовою і каталізатором іноземного туризму. На поч. стадії розвитку курорт може бути зорієнтований на вн туристів. ВТ є амортизатором іноз туризму. За умов погіршення відносин між країнами міжнародні потоки між ними можуть різко скоротитися. Пережити складні часи допоможе переорієнтація на вн туриста. ВТ за охопленням території поділ на : місцевий (це подорож у межах рідного краю) і далекий (за межами рідного краю, але в межах країни). Місцевий туризм часто є короткотривалим. За тривалістю подорожі поділ на короткотривалий і тривалий. Короткотрив- це подорожі тривалістю до 3 діб. Суть: для них використовуються щотижневий вільний час і святкові дні .Оскільки час обмежений,то поїздки здійснюються на невеликі відстані, тому вони є місцеві. За виключенням ділових поїздок. Короткотривалий місцевий туризм часто називається заміським. Він розвинутий навколо вел міст і потребує впорядкованої заміської зони. Тривалий - триває від 3 діб до 1року, використовує щорічний вільний час (відпустки, канікули).Часто це далекі та міжнародні поїздки. Населення «золотого міліарду» поділ свою відпустку на частини : влітку- на море, взимку- в гори. Часто здійснюють третю тур поїздку протягом року для святкування новорічних свят. Залежно від рівномірності розподілу тур потоку протягом року туризм поділ на : сезонний і цілорічний.Сезонність пов’язана із кліматичними умовами. Період коли потоки концентруються назив гарячим сезоном.А період з найм тур потоками-мертвий сезон.

8. Сезонність у туризмі та її чинники.

Одній з найбільш гострих проблем в туризмі є невідповідність між туристським попитом і пропозицією, викликане сезонністю туризму.

Сезонність – особливість туристських потоків концентруватись протягом відносно невеликого періоду часу. Сезонність створює значні труднощі в індустрії туризму, знижуючи рентабельність туристичних підприємств, ефективність використання основних фондів, погіршуючи обслуговування туристів, особливо в розпал туристського сезону, і викликаючи текучість кадрів унаслідок недовантаження підприємств туризму в міжсезонний період.

Туристським потокам властива сезонна нерівномірність, яка має в основному річний і тижневий цикли. У річному циклі періоди сезонності - окремі місяці або квартали, а в тижневому циклі - окремі дні.

Європа як район найбільшого розвитку туризму відрізняється найвищим рівнем сезонності. Рівень сезонності не у всіх країнах однаковий, а в окремих країнах практично навіть відсутній. У тих країнах, де річні коливання елементів клімату невеликі, сезонність туризму виявляється слабкіше або ж її зовсім немає. У країнах, де помітно виявляються природно-кліматичні відмінності по часах роки, літо залишається основним туристським сезоном.

По ступеню інтенсивності туристських поїздок розрізняють чотири сезони туристської діяльності:

сезон пік — період, що найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей, характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації;

сезон високий — період найбільшої ділової активності на туристському ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги;

сезон низький — період зниження ділової активності на туристському ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги;

сезон «мертвий» — максимально несприятливий період для організації рекреаційної діяльності.

Туристський попит не є сталим упродовж часу. Сезонне коливання обсягу попиту має переважно річний цикл. Комфортність клімату більшості видів туризму характерна для літнього періоду. Влітку спостерігаються найбільші потоки туристів, що викликає труднощі в їх обслуговуванні. В місяці “пік” виникають певні труднощі в роботі транспорту, організації харчування, забезпеченні житлом, проведенні екскурсій тощо. Якщо, в “гарячий сезон” перевантажені всі готелі, кемпінги і мотелі Європи, то в міжсезонний період, як правило, велика кількість місць в об’єктах розміщення туристів виявляється незайнятою. В більшості країн 4/5 туристських потоків припадає на період між травнем і жовтнем, коли для відпочинку створюються комфортні умови. Сезонність туристського попиту неможливо ліквідувати, її можна лише пом’якшити шляхом регулювання маркетингових витрат і цін на туристські послуги та товари.

У “гарячий сезон” для цього необхідно встановлювати високі ціни на туристські послуги і товари та використовувати тактику “збирання вершків на ринку”, водночас мінімізувати витрати на рекламу й стимулювання збуту.

В “мертвий сезон” необхідно встановлювати ціни зі знижками і збільшувати витрати на рекламу й стимулювання збуту.

До основних причин сезонності туристського попиту належать:

найсприятливіші рекреаційні кліматичні ресурси в літній період. Для туризму характерна висока концентрація туристів у період найбільш комфортних кліматичних умов;

традиційний час відпусток влітку. Сезонність туристського попиту знаходиться в прямій залежності від сезонності відпусток потенційних туристів;

літні місяці – час студентських і шкільних канікул;

літо – період найнижчої продуктивності праці, підприємці зацікавлені в закритті підприємств на профілактичний ремонт, а робітників і службовців відправляють у відпустку.

Аналізуючи сезонність туристського попиту, необхідно знайти її кількісну характеристику. Для цього можна використовувати формулу:

Е = 100  (х - х_ср) : х

де: Е – коефіцієнт сезонності;

х – кількість туристів за весь період;

х_ср – середня кількість туристів за період.

Чисельник – сума відхилень рівнів окремих періодів від середнього рівня, узятих з додатним знаком, а знаменник – кількість туристів за весь цикл.

У сучасному міжнародному туризмі спостерігається певна закономірність сезонності: чим далі на південь розташована країна від основних ринків збуту Європи і Північної Америки, тим менше виявляється сезонність, що пояснюється відносною стабільністю природно-рекреаційних умов у країнах південної півкулі. З країн південної півкулі тільки в Австралії помітно виявляється сезонність. Тут на жовтень–грудень припадає третина всіх іноземних туристів, котрі відвідують континент. Європа, як район найбільшого розвитку туризму, характеризується найвищим рівнем сезонності. Висока концентрація іноземних туристів припадає на літо. Протягом липня і серпня в Європі подорожує біля половини загальної річної кількості іноземних туристів. В Іспанії, наприклад, кількість туристичних відвідань досягає максимуму в серпні – 22%. Рівень концентрації туристських потоків у літні місяці зростає в середземноморських країнах Європи, Африки та Азії. Узимку обсяг туристського попиту підвищується на мандрівки до середземноморських країн африканського континенту, в першу чергу це стосується Марокко і Єгипту, де туристський сезон триває цілий рік.

Отже, рівень сезонності не в усіх країнах однаковий. У країнах, де річні коливання елементів клімату незначні, сезонність майже не виявляється, а в країнах, де помітно розрізняються температури повітря і води, кількість опадів і сонячної радіації по порах року, літо залишається основним туристським сезоном.

Щоб привернути туристів в міжсезонний період або зимовий сезон, урядові організації і туристичні фірми здійснюють низку стимулюючих заходів: проводиться пропаганда туристських маршрутів в несезонний час через рекламу і встановлюються пільги на цей період. Збільшенню туристського сезону сприяє організація різноманітних спортивних змагань, фестивалів, конкурсів, виставок, наукових конференцій і т.д.