124. Терміни та поняття рекреаційної географії.

Рекреація – це сукупність явищ і відношень, які виникають в процесі використання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної і культурно-розважальної діяльності.

Заняття рекреацією неможливе без наявності вільного часу.

Традиційно, як найважливіші форми соціального часу виділяють робочий, неробочий час, а в рамках останнього - вільний час. Позаробочий час складається з: поїзд.на місце роботи; -задов.природ.потреб;-ч.на дом.працю; -віл.час. Особливу роль в його рамках займає вільний час, що є частиною «неробочого часу (у межах доби, тижня, року), залишається у людини (групи, суспільства) за вирахуванням різного роду непорушних, необхідних витрат».Робочий час розглядається як час виробництва матеріальних і духовних благ в процесі суспільної необхідної праці..

Добовий соціальний час відповідає правилу трьох вісімок (8 годин на сон, 8 годин - робочий час і 8 годин - позаробочий час).

Вільний час - частина позаробочого часу, не пов'язана із задоволенням природних потреб і вимушеною для виконання діяльністю нетрудового характеру (переміщення в просторі).

Згідно структурі рекреаційного часу виділяються відповідні типи рекреації:

Інклюзівна - рекреаційна діяльність, вбудована в побутову і трудову діяльність;

Щоденна - постійна рекреаційна діяльність: короткострокові прогулянки, уранішня зарядка, спортивна гра, купання, читання;

Щотижнева - рекреаційна діяльність, віднесена на кінець робочого тижня (уікенд): поїздки за місто, на дачу і т. д.;

Відпускна - рекреаційна діяльність, віднесена на кінець робочого року;

Компенсаторна - рекреаційна діяльність, компенсуюча витрати сил людини до нормального рівня;

Розширена - рекреаційна діяльність, що дозволяє компенсувати витрати сил людини з певним запасом.

Рекреаційний час - частина соціального часу особи, групи, суспільства, використовувана для збереження, відновлення і розвитку фізичного, духовного здоров'я і інтелектуального вдосконалення.

Характерними властивостями рекреаційного часу виступають ієрархічність, мінливість і функціональність.

Ієрархічність рекреаційного. У добовий період, що характеризує звичайний трудовий день, включені компактні періоди неробочого часу - до роботи, під час обідньої перерви, після роботи. Тижневий період включає крім інтервалів добового неробочого часу, що регулярно повторюються, і час «уікенду». Річний період включає ще один-два інтервали компактного неробочого часу - це відпускний час, канікули. Життєвий період охоплює все життя людину, включаючи і той час, коли людина не зайнята на виробництві - дитинство, пенсія.

Рекреаційний простір є невід'ємною частиною соціального простору. Як і рекреаційний час, він тісно пов'язаний з суб'єктом рекреаційної діяльності. Рекреаційний простір формується як відпочиваючими, так і організаторами відпочинку.

Під господарським потенціалом рекреації розуміються основні фонди, за допомогою яких здійснюються пряме виробництво, продаж і надання товарів і послуг рекреантам, а також ті додаткові засоби праці, які прямо не беруть участь в процесі, але служать поліпшенню умов рекреації. Господарський потенціал рекреації створюється в процесі освоєння територій для рекреаційних цілей. Складність цього процесу викликала необхідність визначення таких понять, як рекреаційне освоєння і рекреаційна освоєнність.

Рекреаційне освоєння - багатобічний процес пристосування території для певних видів рекреаційних занять і їх комбінацій. Рекреаційна освоєнність - це рівень господарського потенціалу рекреації, а також соціокультурні перетворення території. При цьому поріг освоєння конкретної території залежить від норм фізио-психо-соціальної комфортності видів рекреаційних ресурсів і рекреаційних навантажень.

Рекреаційна діяльність і рекреаційний потенціал

За тривалістю рекреації виділяються туризм і екскурсії. Все, що займає в рекреаційній діяльності менше 24 годин, є екскурсія; більше 24 годин - туризм.

Види рекреаційної діяльності достатньо різноманітні. Так, всі види відпочинку можна підрозділити на дві великі групи: стаціонарні і мобільні. Інша класифікація розглядає відпочинок як тривалу категорію (лікувальний, оздоровчий, спортивний і пізнавальний туризм) і короткочасну категорію. За сезонною ознакою в цих групах відпочинку можна виділити літні, зимові і види відпочинку перехідних сезонів. За віковими показниками розрізняють відпочинок дошкільників, школярів, молоді, осіб середнього віку і відпочинок немолодого населення. Крім того, виділяють відпочинок сімейний, індивідуальний, змішаний, організований і неорганізований. Під рекреаційним потенціалом розуміється вся сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території. Іноді рекреаційним потенціалом називають відношення між фактичною і гранично можливою чисельністю туристів, визначуваною виходячи з наявності рекреаційних ресурсів, що є, на думку авторів даної роботи, не зовсім вірним твердженням. Рекреаційні ресурси – компоненти географ.середовища і об’єкти антропогенної д-сті, які завдяки таким властивостям, як унікальність, іст.-кул. цінність, оригіналість і лікувально-оздоровча значимість можуть бути використані в різних видах і формах секр..д-сті.