115. Оздоровче значення спортивного туризму.

Туристичні подорожі доступні різним категорія населення, є складовою частиною фізвиховання. Регулярні заняття різними видами спорту позитивно впливають на основні фізіологічні показники організму. Оздоровчий вплив туризму полягає у позитивній дії на організм людини факторів природи у поєднанні із загальнозміцнюючою та мязевою д-тю. Для оздоровлення використовують найбільш поширені прикладні види активного туризму. Оздоровчий ефект досягається за рахунок розвитку та зміцнення серцево-судинної та дихальної системи, покращується травлення, зміцнюється опрно-руховий апарат.

Оздоровче значення пішохідного та гірського туризму: перебування людини на середніх висотах із помірнозниженим вмістом киснюу поєднанні із фізичним навантаженням призводить до позитивних зрушень в організмі:перебудові координації газообміну та кровообміну в легенях. Перебування людини в умовах високогір’я сприяє ↓ маси тіла, покращення показників крові, лікування атеросклерозу, гіпертонії.

Оздоровче значення водного туризму: він цінний при хронічній перевтомі, для зняття нервово-психічного напруження, усунення розладів нервової системи. Гребля має тренувальний вплив на серц-суд мязеву систему, органи дихання та опорно-руховий апарат, покращує загальну працездатність організму, сприяє ↓ маси тіла.

Оздоровче значення лижного туризму: покращується робота органів дихання, плавні рухи лижника знижують нервове напруження, підвищення працездатності серцевого мяза, сприяє зниженню маси тіла.

Оздоровлюючі чинники в поході вихідного дня: вплив лісу корисний людям розумової д-ті. Ліс виділяє біологічноактивні речовини –фітоциди(хвойні, береза, вільха, верба), у лісовому повіьрі втриче більше іонів з негативним зарядом, які освіжають повітря, знімають втому, нервову напруг, покращують терморегуляцію, знижують артеріальний тиск, підвищують тонус нервової системи. Позитивно впливає шум лісу.

Всі види ОСТ треба використовувати для оздоровлення та лікування під наглядом фахівців.

Заняття туризмом займають особливе місце в системі фізичного виховання, тому що, в порівнянні з іншими вида­ми спорту, дають ширші можливості для оволодіння знан­нями, вміннями і навичками, необхідними в повсякденному житті кожної людини.

Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях є ефективною компенсацією праці, викликають у людини радість життя, служить загартуванням і збільшують фізичну життєдіяльність організму.

116. Особливості топографічної підготовки організатора спортивного походу.

Топографічна підготовка організатора спортивного походу включає знання карти, масштабу, вміння вимірювати відстані по карті, вміння читати карту.

Карта – зображення на площині земної поверхні чи окремих її частин з урахуванням кривизни у зменшеному вигляді. Поверхню неможливо зобразити без спотворень. Види за значення: загальногеограф, спеціальні. План – зменшене детальне зображення на площині певної ділянки. Види: с/г угідь, лісогоспод угідь, землевпорядкувальні, туристські. Для карт і плінів застосовують умовні позначення.

Масштаб – ступінь зменшення ліній та відстаней на карті у порівнянні з їх реальними розмірами на місцевості. Чим у менше число разів зменшена місцевість при зображенні на папері, тим більший масштаб карти і навпаки. Від масштабу залежить деталізація карти. Види: числовий, іменований. Є лінійний масштаб: по прямій лінії необхідно відкласти декілька разів однакові відрізки (основа лінійного масштабу). Основа вибирається таким чином, щоб їй на місцевості відповідало кругле число сотень або тисяч метрів. Користуватись ним: вимірюють за доп циркуля або лінійки відстань, потім прикладають її до лінійного масштабу і визначають чому буде дорівнювати ця відстань на місцевості.

Вимірювання відстаней на карті: спочатку вимірюють довжину відрізків, а потім, користуючись масштабом визначають якій відстані вони відповідають на місцевості, для кривих ліній-циркуль. В результати вимірювання довжини маршруту вносять поправку.

Картографічне зображення ділянки місцевості скл з графічних позначень, буквенних чи цифрових пояснень та написів власних назв географічних об’єктів. В основі картографічного зображення лежать умовні знаки, за доп яких на карті зображується розміри та взаємне розташування об’єктів та їх х-ка. Види:

 масштабні (для зображення об’єктів, розміри яких (довжина, площа) можна виразити у масштабі карти чи плану), це позначення самого контуру, границі поширення, кольором якісна х-ка.

 позамасш (для зображення місцевих предметів, які не можуть бути виражені у масштабі карти чи плану, місто на середнь- і дрібномасштабних картах, будинок, дерево, криниця, джерело), При зображенні таких об’єктів на карті була би крапка, але крапка є і вона вказує точне місце розташування, а форма вказує що це за предмет.

пояснюючі.