85. Соціально-економічні аспекти розвитку транспорту в Україні та світі

До соціальної сфери прийнято відносити види діяльності, що визначають стійкий розвиток регіону і безпосередньо досягнення генеральної мети - підвищення якості життя населення регіону. Такими сферами діяльності є: охорона здоров'я, житлово-комунальна сфера, освіта, наука, культура, фізична культура і спорт, транспортне, інформаційне, торгове, побутове обслуговування. Останні два види повністю відносяться до самоокупних видів діяльності, що вимагають уваги регіональної влади не лише стосовно контролю за забезпеченням інтересів груп населення, що потребує соціальної підтримки. У соціальній сфері є два види діяльності: з обслуговування населення і діяльність, пов'язана з розвитком галузей. Ураховуючи, що друга складова є матеріальною основою для реалізації її першої складової, основну увагу слід зосередити на формуванні розвитку мережі об'єктів соціального призначення і створення умов для забезпечення їх необхідними ресурсами.

Роки трансформаційних перетворень, забезпечуючи індивідуальну свободу і створених умов для розвитку економіки, водночас породили вкрай негативні тенденції в умовах життя людей. Незадовільний стан людини став звичною нормою. За індексом людського розвитку Україна займає 78-ме місце в світі, за тривалістю життя знаходиться у другій сотні країн, за рівнем розвитку охорони здоров'я посідає 140-ве, за інтелектуальним потенціалом - 23-тє місце. Галузі, де відтворюється людський капітал і генерується інтелектуальний потенціал країни, явно не відповідають викликам часу. Частково це зумовлено тим, що старі ідеологічні догми втратили своє значення, а нові цінності та установки повною мірою не сформовані, що посилюється демографічною кризою, погіршенням середовища проживання людини. Подоланню цих недоліків має сприяти розвиток соціальної сфери, яка і визначає рівень життя населення.

Тож не дивно, що в розвинених країнах соціальним галузям приділяють велику увагу .Водночас спеціальні дослідження порівняльної ефективності функціонування економіки в країнах із використанням різних бюджетних моделей, проведене Бруклінським інститутом у США, покатало, що немає прямого й очевидного зв'язку між темпами економічного зростати і часткою ВВП. перерозподіленого через бюджетні канали- Була встановлена висока залежність темпів господарського розвитку від якості витрачання бюджетних ресурсів та вміння вирішувати поставлені податкові завдання (Економіка США: Підручник для вузів / Під ред. Сутана В.Б.) - (СП6: Изд-во Питер, 2003 - С. 177). Так, у США у 2001 р. частка, скажімо, витрат на охорону здоров'я у федеральному бюджеті становила 9,26%, на програму медичного обслуговування «Медикейр» - 11,67, соціальне страхування - 23,24, забезпечення доходів населення - 14,48% . На охорону здоров'я та освіту частка ВВП у Франції у 2002 р. становила 13,3%, в Німеччині - 13,4% Проблематиці соціального розвитку присвячено чимало робіт. Водночас, як свідчать сучасні реалії, останнім часом різко загострилась необхідність перегляду всієї концепції соціального розвитку з урахуванням потреб розвитку нової економіки та її інноваційного вектора. Нині, в умовах формування нової економіки, економіки знань, необхідно приймати до уваги перш за все три ключові фактори конкурентоспроможності економіки:- швидкий розвиток ринку знань;- широке використання інновацій;- активний розвиток соціальної сфери. Поряд з якісними змінами в розвитку соціальної сфери існує багато нерозв'язаних проблем, серед яких: - недостатнє опрацювання цілей розвитку соціальної сфери, обумовлене пріоритетністю оперативного управління по відношенню до перспективного; - слабкість комунікаційних зв'язків; - наявність серйозних дефектів баз даних щодо розвитку соціальної сфери; - слабка методологічна і методична база управління як усією сферою, так її складовими; - низька ефективність реалізації окремих етапів процесу управління розвитком соціальної сфери;

- незадовільна динаміка розвитку інноваційних процесів у соціальній сфері тощо. Тому нині Україні потрібна така траєкторія соціально-економічного розвитку, яка дозволила б їй більш повно використовувати власні ресурси, задовольняти свої інтереси при здійсненні зовнішньої і внутрішньої політики. В останні 15 років, зокрема у зв'язку з посиленням глобалізаційних процесів, зріс вплив зовнішніх факторів на розвиток національної економіки. Світові технології все більше впроваджуються в національні економіки. Розвиток науки та високих технологій посилюють роль фактора знань. У світі знижується частка видобувної промисловості та зростає соціальної сфери, зокрема послуг, інформації та знань. Знання стають товаром, у т.ч. і в рамках Світової організації торгівлі (COT).Статистика свідчить, що чим більшою є частка соціальної сфери у ВВП, тим більшою є і власне величина ВВП, в тому числі на душу населення. Підтвердженням цього є дані, приміром, Норвегії, Швеції, США та інших країн, де соціальна сфера стала великим сегментом економіки, а скажімо, сумарна частка транспорту, зв'язку, торгівлі, побутових послуг і послуг соціально-культурного призначення досягли 74% ВВП і 75% загальної чисельності зайнятих. Враховуючи, що економіка високорозвинених країн швидко зростає за рахунок соціальної сфери, в Україні цю сферу в перспективі слід розглядати як один із факторів, що здатний забезпечити високі темпи загальноекономічного зростання як на рівні держави, так і окремих регіонів. У цій ситуації необхідно в кожному регіоні забезпечити здійснення переходу від експортно-сировинної діяльності до регіонально орієнтованого розвитку інноваційних технологій.України та її регіонів у своєму розвитку орієнтувались на завдання, визначені основними міжнародними документами, зокрема ООН, ВООЗ, МОП, COT, та інші.