75) Проаналізуйте вплив інфляційних процесів на формування цін в туристичній галузі.

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення.

Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом — наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову).

В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету.

Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.

 Як і будь-яка економічна галузь в умовах світової кризи сфера туризму терпить певні втрати. 

Туризм дуже сильно піддається впливу зовнішніх факторів.

Стан економіки у країні впливає на вартість ресурсів і спроможність споживачів купувати товари і послуги. Економічна ситуація в країні характеризується загальною бізнес-активністю (зниження, підйом, стагнація, стабільність), інфляцією, дефляцією, політикою цін, кредитно-грошовою політикою тощо.

Інфляційні процеси негативно впливають на розвиток туризму. Підвищення цін призводить до зменшення туристичних потоків.

76. Вплив держави на способи ціноутворення.

Держава регулює туристський сектор безпосередньо через Міністерств туризму національні туристські організації (НТО), а також побічно за допомогою правових важелів, підтримки своєї інфраструктури і міжнародної політики. Держава впливає на туризм двома шляхами: керуючи попитом і доходами чи керуючи пропозицією і цінами.

Для управління попитом держава використовує наступні інструменти: маркетинг і просування, ціноутворення й обмеження доступу.

Існують різні засоби, за допомогою яких держава може регулювати ціни на туристську продукцію.

По-перше, багато визначних пам'яток у країні знаходяться в сфері впливу державного сектора, більшість авіакомпаній контролюється державою, а в багатьох країнах, що розвиваються, навіть готелю належать державі.

Держава, крім вищевказаних важелів, може вплинути на попит за допомогою чи ліцензування градації по якості обслуговування. Ця міра особливо часто застосовується в готельному бізнесі, коли кількість пропонованих номерів перевершує попит і за допомогою регулювання цін уряд не може усунути цей дисбаланс.

Крім того, уряд, контролюючи ціни, може захистити інтереси туристів, відгородити їх від зверхвитрат і,

На відміну від управління попитом, націленим на вибір туристів і регулювання цін, державне регулювання пропозиції зв'язане з впливом на продавців туристських послуг. Для управління пропозицією держава використовує наступні методи: дослідження ринку і планування, регулювання ринку, планування і контроль за використанням землі, житлове регулювання, податки, інвестиції. Держава проводить дослідження ринку за допомогою збору статистичного матеріалу і моніторингу змін, що відбуваються в туризмі, з метою визначення вигоди і витрат туризму.

Одним із ключових методів впливу держави на туризм є оподатковування туристів для того, щоб перерозподілити витрати від туризму, що приходяться на місцеве населення, що забезпечує комфортні умови і гідне обслуговування гостей, а також щоб збільшити дохідну частину бюджету. Це податки, стягнуті з туристів у готелях при розміщенні, в аеропортах при покупці квитків, у казино, де держава може забрати біля половини виторгу, і т.д. Однак уведення податків не завжди може бути сприятливим для держави, тому що збір податків, у свою чергу, може знизити попит на туристські послуги, а отже, і доходи.

Ціноутворення в туризмі – це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції та складністю чіткої оцінки майбутнього попиту.

Політика ціноутворення в туризмі визначається різними факторами, тому перелік методів, що використовуються є дуже великим.

Витрати-плюс. Це метод ціноутворення, суть якого полягає в додаванні на витрати деякого відсотка з метою отримання прибутку після покриття витрат на створення продукту і його представлення на ринку. Норма рентабельності. Цей метод пов’язаний з фінансовим аналізом і визначає наскільки туристична фірма діє для повернення вкладених інвестицій.

Зворотне ціноутворення. Метод, заснований на ринковій ціні товару та запланованому прибутку. За допомогою цього методу компанії намагаються досягти прибуток, за рахунок зниження витратних компонентів продукту, одночасно регулюючі якість і різноманітність послуг.

Дискримінаційне ціноутворення. Цей метод називається також гнучким ціноутворенням, враховує ринковий попит, пропонує зміну цін в залежності від часу, місця, виду продукції або об’єму продаж. Наприклад, студентам і людям похилого віку пропонуються знижки на проживання або транспорт.

Ціни дискримінуються за місцем, наприклад коли вартість однакових номерів є різною в залежності від виду з вікна.

У вітчизняній практиці найпоширенішими є два методи ціноутворення: “зняття вершків” та “проникнення на ринок “Зняття вершків”. Цей метод є рідкісним явищем на міжнародному ринку послуг, оскільки важко винайти нові послуги, за які споживачі погодяться платити найвищі ціни. Тому у міжнародній практиці метод “зняття вершків” більше застосовується в галузях виробничої сфери з високими витратами на дослідження та розробку нових товарів.

“Проникнення на ринок”. Цей метод базується на встановленні низького рівня цін з метою залучення більшої кількості клієнтів. Низька ціна в даному випадку являє собою своєрідну плату за впровадження послуги на ринок. Така стратегія застосовується новими фірмами або фірмами, які прагнуть захопити більшу частку ринку

У процесі формування цін враховують специфічні особливості калькуляції різних видів турів та окремих туристичних послуг. За спрямованістю туристських потоків розрізняють туризмвнутрішній — подорожі громадян у межах власної країни;закордонний туризм — виїзд громадян за межі власної країни з метою відвідання інших країн;іноземнийтуризм — прийом і обслуговування іноземців, туристів, що при були з інших країн.

Слід відзначити, що на сучасному етапі при реалізаціїзакордонних турів через інфляційні процеси, що відбуваються, туристична фірма може зазнати певних збитків при одержанні оплати туру в національній валюті, оскільки за час між оплатою туру споживачем і конвертацією туристичною фірмою отриманих гривень в іноземну валюту для розрахунку з фірмою, що приймає, може відбутися падіння курсу гривні.

Такий збиток для української туристичної фірми найбільш імовірний, коли оплата туру здійснюється за безготівковим розрахунком через банк, що подовжує термін надходження грошей. Тому тур-оператор до своєї остаточної ціни часто додає певну валютну надбавку, що у більшості нині діючих фірм оцінюється в розмірі до 5% від ціни пакету послуг.

77) Види ТЗ, транспортне перевезення як складова тур.продукту.

Транспорт – це засіб пересування, за допомогою якого можна добратися до тур.центру. Це може бути: літак, теплохід, поїзд, тур.автобус, автомобіль і ін. Значну частину витрат вартості тур пакету складають витрати на перевезення. Чим більш комфортабельний і швидкісний вид транспорту використовується, тим вища вартість подорожі.

Види ТЗ:

Наземні перевезення-це переміщення і перевезення за допомогою мускульної сили людини(пішохідні, лижні,велосипедні),за допомогою тварин і механічних засобів(авто, рейковий)

Повітряні перевезення(літаки, вертольоти,дельтаплани,повітряні кулі)

Перевезення водним,річковим і морським ТЗ(човни, вітрильні судна, плоти)

Основну частину перевезень в загальні структурі транспортних послуг належить авіаційному транспорту.

78. Транспортні послуги, як складова туристичних та їх вплив на вартість туристичного продукту

Одним з найбільш важливих рішень для туристичної організації є рішення відносно встановлення ціни на туристичний продукт. Ціна відображає процес сприйняття споживачами товару чи послуг. Таким чином, у ціну туристичного продукту включаються витрати, пов'язані з виробництвом, просуванням, розповсюдженням і продажем продукту, а також норми прибутку.

Транспортні перевезення відносяться до постійних витрат і не залежать від кількості днів тура та якості обслуговування. Це ті витрати що тур фірма несе під час надання туристам послуг перевезення. Вартість транспортних послуг прямо впливає на ціну турпродукту оскільки вони є складовими туристичного продукту.

Надання транспортних послуг і транспортних засобів може бути:

включено до складу туру (путівки, ваучера),

зарезервовано організатором туризму і надано туристу за плату на місці,

турист може самостійно купити такі послуги на місці перебування.

Крім того, засоби перевезення можуть виступати това­ром, об'єктом прокату, об'єктом і засобом атракції і т.д. ібрати участь у генерації особливих видів туристського продукту. відмінних від власне перевезення. Заходи, засновані на використанні засобів перевезення, можуть бути покладе­ні в основу туристського продукту чи бути головною метою туристської поїздки, наприклад тур на автомобільні гонки Формули-1», відвідування світових автосалонів тощо.

Якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування, то споживачу, до початку надання туристич­них послуг, окрім загальних умов договору на надання туристичних послуг та програми туристичного обслуговування, повинна бути надана інформація щодо характеристи­ки транспортних засобів, що здійснюють перевезення. Зокрема, їх вид і категорія, терміни стикування (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень.

79. Чинники зміни ціни на транспортні туристичні маршрути та методи її розрахунку.

Обслуговування туристів на авіаційному транспорті

Авіаперевезення сьогодні виконують більше однієї третини всіх перевезень міжнародних туристів у світі. За даними Всесвітньої Авіатранспортної Асоціації на межі століть загальні обсяги пасажироперевезень на міжнародних лініях наближається до 400 млн. пасажирів і понад 900 млн. на внутрішніх лініях.

Сьогодні обслуговування пасажирів на міжнародних авіалініях здійснюють понад 400 авіакомпаній. Середній вік експлуатації пасажирських літаків в світі становить 23 роки.

Турист може скористатися послугами авіакомпанії напряму, замовивши квиток за обраним маршрутом, або через посередників — туристичні фірми, які включають гаку послугу в турпакет, тур. В останньому випадку всі претензії по даній послузі мають пред'являтися тому посереднику, з яким укладено прямий договір на придбання путівки (туру).

Пасажир повинен прибути на місце реєстрації завчасно до відправлення рейсу, щоб забезпечити проходження необхідних формальностей не пізніше часу, зазначеного перевізником. Якщо пасажир не зміг прибути до вказаного часу, а також має неточні документи, то перевізник має право анулювати місце і не зобов'язаний затримувати політ. При цьому перевізник не несе відповідальності перед пасажиром за понесені ним збитки. Рейс затримується у випадку, коли пасажир здав багаж, пройшов реєстрацію, а на борту літака відсутній.

Існують певні обмеження щодо ваги, розмірів і кількості місць багажу, які пасажир може взяти з собою. Норми безкоштовного перевезення багажу:

перший клас - 40 кг;

бізнес - 30 кг;

економічний - 20 кг;

надлишок багажу перевозиться за додаткову плату.

Послуги по бронюванню та продажу авіаквитків. Для здійснення самостійного бронювання та продажу авіаквитків туристичними підприємствами необхідна акредитація турфірми Міжнародною організацією авіаційного транспорту — ІАТА. Така акредитація пов'язана з виконанням фірмою цілого ряду умов: наявність страховки, наявність банківської гарантії, досвід роботи в туристичному бізнесі, висока кваліфікація спеціалістів, спеціально обладнані офіси та ін.

Тарифи на книтки, пільги і знижки. В світі не існує єдиних тарифів на міжнародні перевезення. Це стосується і національних перевізників, які працюють на внутрішніх маршрутах.

Узагальнено можна виділити наступні тарифи:

1) Базові — встановлюються Правилами перевізника або іншими нормативними актами, передбачають переліт «туди-назад» і змінюються залежно від сезону. Квитки, куплені за базовими тарифами, підлягають обміну і поверненню практично без обмежень.

2) Спеціальні тарифи діють па всіх авіакомпаніях і регламентуються міжнародною Конвенцією. До спеціальних тарифів належать: молодіжні, пенсійні, групові, туристські та іп.

3) Рекламні тарифи встановлюються кожною авіакомпанією в рамках внутрішніх Правил — рекламні перельоти, безкоштовні або пільгові польоти пасажирів, які налітали на літаках даної авіакомпанії певну кількість годин або миль (кілометрів) тощо.

Обслуговування туристів на залізничному транспорті

Сьогодні залізничний транспорт зберігає свою популярність при проведенні туристичних подорожей в Західній Європі. На його долю припадає 38% загального обсягу перевезень всіма видами транспорту.

Залізниця зобов'язана перевозити туристів найкорот-шим шляхом, з мінімальною кількістю пересадок. За критерієм дальності, перевезення пасажирів на залізничному транспорті поділяються па:

♦ дальні — перевезення здійснюється в межах двох і більше залізниць;

♦ місцеві — в межах однієї дороги;

♦ приміські — на відстані до 150 км.

Однак слід враховувати, що чим триваліша подорож, тим більше вона стомлює. Найбільш прийнятною для туриста є подорож тривалістю до двох діб.

Специфікою подорожей залізницею за кордоном є поділ вагонів на класи (перший, другий, туристський), а купе — на чоловічі, жіночі та сімейні, для курців та некурців, люкс, одно-, дво-, трьо-, чотиримістні і туристські (до б місць).

Тарифи, пільги і знижки. На туристичні потяги оформлюються індивідуальні (іменні) та групові квитки, у вартість яких включаються:

♦ «плацкарта» — право на спальне місце;♦ право перевезення багажу;♦ страховка;♦ комісійний збір за послуги попереднього продажу (замовлення) квитків;♦ збір за доставку квитків (при необхідності);

♦ місцеві збори.

Залізниця зобов'язується надати пасажиру ряд послуг:

перевезення пасажира в пункт призначення;перевезення багажу;надання додаткових послуг за окрему плату (постіль, чай, кава, піднесення багажу та іи.).

Залізниця надає пасажиру ряд пільг.

♦ безкоштовне перевезення багажу, вага якого регламентується правилами перевезення;♦ безкоштовне перевезення однієї дитини віком до 5 років, якщо вона не займає окремого місця;♦ пільгові тарифи для дітей віком до 12 років;♦ сезонні тарифи і пільги та ін.

Якщо з пасажиром через вину залізниці відбувся нещасний випадок, він має право на отримання страхової виплати (страховий внесок входить у вартість квитка).

Обслуговування туристів на автомобільному транспорті

Розвиток автомобільного транспорту зумовив зростання ролі автобусного сполучення в організації туристичних подорожей. Автомобільний транспорт при перевезеннях туристів виконує дві основні функції:

Переваги автомобільного транспорту: мобільність, невисокі тарифи, можливість транспортування багажу, можливість зупинок в дорозі, широкий обзор, невисокі питомі капітальні затрати та ін.

Недоліки даного виду транспорту: невисока пасажи-ромісткість і експлуатаційна швидкість, забруднення довкілля продуктами згоряння палива, невисокий рівень комфортного життєзабезпечення під час тривалих подорожей, висока аварійність та ін.

Єдиних міжнародних тарифів на перевезення пасажирів та багажу не існує. Тарифи розробляються і затверджуються в кожній країні перевізником.

В більшості випадків автобус є власністю туристської фірми, яка повинна мати ліцензію Міністерства транспорту України на здійснення міжнародних транспортних перевезень. Якщо на балансі турфірми немає власного автобуса, можна організовувати транспортні подорожі разом з автотранспортними підприємствами па основі разових, сезонних, або річних договорів оренди.

Організація туристичних подорожей на внутрішніх маршрутах реалізується на основі Правил перевезення пасажирів і багажу, Правил безпеки, нормативних документів Міністерства транспорту України.

(80) Види транспортних подорожей за: типом приналежності транспортного засобу, сезонністю, побудовою траси маршруту, тривалістю, засобом перевезення.

Транспортні подорожі - це подорожі організованих груп туристів при наявності путівок (ваучерів) по розроблених маршрутах з використанням різних транспортних засобів.

Вплив туризму на розвиток транспорту досить широкий й багатосто­ронній. Він вимагає, розвитку матеріально-технічної бази, удосконалення ор-ганізації й керування транспортом, системи транспортного обслуговування, а також проведення відповідної політики транспортних тарифів.  По видах транспортні засоби можна розділити на:

а* наземні види перевезень: переміщення й перевезення за допомогоюмускульної сили людини (пішохідне, лижне, велосипедне; за допомогоютварин (в'ючні, тяглові, під сідлом*;

механічні засоби: автомобільний транспорт (колісний, шнековий, гусе­ничний і інший*; рейковий транспорт - залізниці, метро, трамваї, фунікулери, канатні дороги; засоби транспорту на повітряній подушці;

б* повітряні види перевезень: повітряні кулі й дирижаблі, планери й де­льтаплани, парашути; вертольоти; літаки малої авіації, гідролітаки, надзвукові лайнери; космічні апарати;

в* перевезення водним річковим і морським, транспортом: плоти й гребні човни; вітрильні судна; човни й судна маломірного флоту з механічним приводом; річкові й морські судна, підводні судна.

Найбільш мобільні види транспорту - автобус і легковий автомобіль - використовуються як на самостійному маршруті, так і у вигляді допоміжного (трансфертного) транспорту з доставки туристів з аеропорту (вокзалу) до готелю і назад.

Найбільшою популярністю користуються автобусні, авіаційні та залізничні подорожі (близько 90% загального обсягу транспортних подорожей).

При плануванні своєї подорожі турист враховує такі фактори як: швидкість доставки до мети поїздки, комфорт подорожі, вартість, можливість перевезення багажу та його вага, можливість зупинки на шляху прямування, умови харчування, рівень шуму, вібрації, умови для сну і відпочинку, можливість широкого огляду під час поїздки, наявність несприятливих екологічних факторів і безпеку.

За пріоритетам ці вимоги розподіляються в такому порядку:

безпеку подорожі;

вартість і наявність різних пільг;

комфортабельність;

швидкість доставки;

інші фактори.

Чим більший набір позитивних факторів, тим вища вартість транспортного подорожі, проте жоден транспортний засіб не задовольняє всім набору вимог.

Високої пасажиромісткості та комфорту подорожі на морських і річкових суднах протиставляється їх невисока мобільність і швидкість повідомлення.

Висока швидкість доставки на літаках при досить високому рівні сервісу пов'язана з високим рівнем тарифів.

(81) Види забруднення території під час подорожей.

Швидкий розвиток туризму поставив уряди багатьох країн перед проблемою планування та регулювання туристичної діяльності, щоб запобігти негативному впливу туризму на довкілля. Важливого значення набув сталий розвиток туризму, що задовольняє соціальні , естетичні , економічні потреби туристів і сприяє формуванню екологічної культури особистості. ВТО і Всесвітня рада туризму і подорожей підтримали ідею сталого розвитку туризму. Запропоноано комплекс заходів : розширення географії туризму, включення нових об’єктів показу, обмеження вїзду та зменшення рівня навантаження, забруднення територій.

У туристичних центрах існує проблема візуального забруднення, яка пов’язана з їх забудовою, що не відповідає існуючій архітектурі . Формою візуального забруднення територій є надписи на стінах давніх памяток.

Проблема перевантаження об’єкту або певної території існує на психологічному та фізичному рівні. Психологічна місткість об’єкту – це рівень навантаження після якого об’єкт починає втрачати свою атрактивність для туристів. Фізичне навантаження визначається здатністю природних об’єктів постійно відновлюватись при відвідувані їх туристами.

Туризм можна визначити як форму природокористування, оскільки подорожуючи ми використовуємо природні ресурси.

Під час подорожей також можуть здійснюватись такі види забруднень : Навмисне забруднення  – заплановані (заборонені) протизаконні викиди й скиди шкідливих відходів виробництва у водні об'єкти, повітря атмосферне й на земельні ділянки, цілеспрямоване знищення лісів, пасовищ, браконьєрство, утворення кар'єрів, неправильне використання земель, природних вод тощо.

Супутнє забруднення – поступова зміна стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери в окремих районах, регіонах і на планеті в цілому в результаті діяльності людини (спустелення, висихання боліт, зникнення малих річок, поява кислотних дощів, парникового ефекту, руйнування озонового шару та ін.).

Теплове забруднення – різновид забруднення фізичного (зазвичай антроп.), що виникає в результаті підвищення температури середовища, гол. чин. у зв'язку з викидами промисловими нагрітого повітря, гарячих газів і теплої води з охолоджувальних систем. З. т. може бути й вторинним – результатом зміни хім. складу середовища. З. т. спричиняє перегрівання водойм, порушуючи функціонування їхніх екосистем, а також зміну видового складу, чисельності особин і популяцій тварин і рослин. З. т. впливає на вологість і тепловий режим, якість води й навіть погодні умови міст і агломерацій. З. т. особливо небезпечне для водних біоценозів.

Фізичне забруднення– забруднення, яке за своєю природою пов'язане зі змінами фіз. параметрів середовища: температурно-енергет. (забруднення теплове), хвильових (забруднення електромагнітне, забруднення шумове, світлове), радіац. (забруднення радіоактивне) тощо.

Шумове забруднення – форма забруднення фізичного (хвильового) – перевищення звичайного рівня шуму й аномальна зміна характеристик звуку (періодичності, гучності, сили звуку, звукового тиску та ін.) на робочих місцях, у населених пунктах і т. д. унаслідок роботи транспорту, механізмів, пром. об'єктів та обладнання, побутових приладів тощо. З. ш. шкідливо впливає на здоров'я людей і тварин; спричиняє підвищення втомлюваності людини, зниження розумової активності, ефективності праці, фіз. і нервові захворювання, поступову втрату слуху, значне скорочення тривалості життя.