152. Функції Спілки сприяння розвитку сзт.

Основною метою діяльності Спілки є захист законних національно-культурних, творчих, економічних, правових та інших спільних інтересів своїх Членів та сприяння розвитку в Україні руху за сільський зелений туризм. Спілка не має своєю метою одержання прибутків.

Основними завданнями Спілки є:

-популяризація сільського зеленого туризму, як виду відпочинку;

-сприяння розвитку сільської інфраструктури;

-виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, існуючого культурного та історичного надбання українського народу;

-сприяння підвищенню зайнятості сільського населення.

Для виконання основних завдань Спілка в установленому порядку:

• організує семінари, конференції та інші заходи з питань розвитку сільського туризму;

• здійснює заходи щодо охорони навколишнього середовища;

• обмінюється досвідом та спеціалістами з аналогічними громадськими (неурядовими) зарубіжними організаціями;

• створює та координує діяльність регіональних відділень і місцевих осередків Спілки;

• засновує або вступає в міжнародні (неурядові) організації, підтримує прямі міжнародні контакти та зв`язки з різноманітними громадськими організаціями, укладає відповідні угоди, а також бере участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов`язанням України;

• приймає участь у мистецьких фестивалях, виставках, туристичних святах, що пропагують духовну, історичну та культурну спадщину України;

• налагоджує та підтримує зв`язки з урядовими, громадськими, міжнародними, регіональними та іншими організаціями, які зацікавлені у соціальному розвитку села та сільського туризму в Україні;

• налагоджує та підтримує зв`язки з організаціями по охороні природи, пам`ятників, народних звичаїв;

• співпрацює з різноманітними туристичними, молодіжними, жіночими та іншими організаціями, які підтримують відпочинок на селі;

• здійснює необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи;

• публікує наукові доповіді, методологічні матеріали з практичного досвіду сільського туризму, як України так і інших держав;

• налагоджує та підтримує зв`язки з релігійними організаціями та конфесіями;

• забезпечує інформаційну роботу серед громадськості, проводить «круглі столи», прес-конференції.

69. ) Обґрунтуйте основні чинники формування попиту і пропозиції в туризмі та особливості формування ринкової ціни на туристичний продукт.

До основних чинників які визначають попит належать:

• Мода і смаки споживачів

• Прибуток споживачів

• Ціни на товари замінники

• Інфляційні очікування

• К-сть покупців на ринку

Туристичний попит підвладний коливанням, які обумовлюють сезонний характер туристичної діяльності. Ці коливання проявляються як в часі, так і в просторі, впливаючи на характер туристичного процесу: його ритміку, напрямки руху, величину потоків та інші параметри. Коливання попиту в часі задають ритмічність туристичному процесу протягом певних відрізків часу (тижня, року, формуючи «гарячі» та «мертві» сезони). Коливання попиту в просторі відбивають туристичну привабливість окремих видів, форм, районів відповідно до моди та кон'юнктури, формуючи географію туристичних потоків. Туристичний ринок характеризується рівнем розвитку - спроможністю виробника турпродукту задовольнити існуючий попит, та ємністю - інтенсивністю та обсягами операцій з купівлі-продажу туристичного продукту залежно від співвідношення умов та чинників внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища. Кон'юнктура ринку, зафіксована в цінах за певний продукт на певний час, є інтегральним ринковим показником.

Гнучка цінова політика грунтується на різноманітності пропозиції, а пропозиція забезпечується розвитком індустрії туризму, її повноструктурністю (комплексністю) та пропорційністю розвитку складових. пропозицією на ринку туристичних послуг виступає вся маса призначених для продажу туристичних товарів і послуг, скомплектованих в тури, а також ресурсів, які складають матеріальну основу наступного споживання туристичного продукту. Структура пропозиції на туристичному ринку характеризується явною перевагою послуг, які створюються в галузях, спеціалізованих для задоволення попиту туристів, та в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення. Нематеріальний характер послуг потребує широкого використання інформаційних, зокрема, рекламних заходів для просування туристичного продукту. Тому пропозиція в туризмі характеризується високим рівнем Інформаційного насичення.

Пропозиція залежить від:

• К-сті виробників на ринку

• Технології виробництва

• Ціна економічних ресурсів

• Податки

• Природно-кліматичні умови

Рівноважна ціна – це ціна за якою покупець готовий придбати визначену кількість товару, а виробник запропонувати цю ж саму визначену кількість товару.

70. Особливості поділу цін на туристичному пинку.

Ціна - це грошовий вираз вартості продукту (послуги).

Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку і вимірювання витрат суспільної праці на виробництво та надання різноманітних туристичних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення прибутковості як туроператора, так і турагента.

В системі господарювання в сфері туризму, як і в інших виробничих сферах, застосовується багато видів цін, які різняться певними класифікаційними ознаками. Так, за класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни.

Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на послуги, які мають важливе соціальне значення та фінансуються з державного бюджету;

Договірні ціни формуються на засадах домовленості між підприємством, яке виробляє та продає туристичний продукт (послуги), та споживачем і стосується конкретної послуги чи певної кількості послуг.

Вільні ціни - це ціни, що їх визначає підприємство самостійно.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексний захід, зумовлений різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції і складністю визначення точної оцінки майбутнього попиту.

Політика ціноутворення в туристичній сфері визначається різними факторами, тому і методи ціноутворення можуть застосовуватися різноманітні. Ось деякі з них:

Розрахунок ціни за методом "середні витрати плюс прибуток " є найбільш широко застосовуваним у туризмі. Згідно з ним, ціна (ІД) визначається за формулою:

Ц=СВ+П

де СВ - середні витрати (собівартість); П - величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством.

Цей метод відносно простий, але має деякі недоліки, особливо при застосуванні в готельному бізнесі, через високі постійні витрати. Він не враховує попит, а також ціни, які пропонують конкуренти.

- Розрахунок ціни на підставі фіксованого прибутку полягає в тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості послуг.Ціна встановлюється з використанням формули:

Ц=Вз+(Вп+Пз)/ N

де Вз - змінні витрати на одиницю продукту (послугу); Вп - постійні витрати на весь туристичний продукт за певний період; Пз - загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу за той самий час; N — обсяг продажу продукту (послуг) в натуральному вимірі.

Розрахунок ціни за рівнем поточних цін полягає в тому, що ціну розглядають та встановлюють на рівні цін на аналогічні послуги у конкурентів або на рівні поточної ринкової ціни.

Метод ціноутворення "за рівнем попиту " передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу туристичного продукту або послуг в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги.

Метод ціноутворення на підставі закритих торгів передбачає встановлення ціни на конкурсній основі з метою одержання замовлення на обслуговування. (Торг за вигідний контракт).

В туристичній сфері можуть застосовуватися й інші методи ціноутворення. Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики туристичного підприємства.

Будь-яке підприємство повинно мати впорядковану методику встановлення ціни на вироблену ним продукцію чи послуги.

Вихідним етапом цінової політики підприємства є визначення її цілей. Такими можуть бути:

забезпечення існування (виживання) в умовах конкуренції;максимізація отримання поточного прибутку;

завоювання лідерства по показниках частки ринку або якості послуг.

Надалі необхідно визначити попит на туристичний продукт та послуги, який визначає верхній рівень ціни.

Оптимально встановлена ціна на туристичний продукт повинна повністю забезпечувати повернення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією цього продукту, а також отримання певного прибутку.

Ціноутворення в сфері послуг і в туризмі, зокрема, має низку особливостей:

туристичні послуги є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;

стійкий попит на туристичні послуги залежить від індивідуальних особливостей людини, тому при встановленні цін на них необхідно враховувати наступний психологічний момент: ціна не повинна викликати негативні емоції у потенційних покупців;

процеси виробництва, реалізації і споживання послуг збігаються в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на туристичні послуги носить сезонний характер;

туристичні послуги реалізуються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тому при оцінці якості і стандартизації беруться до уваги міжнародні вимоги, бо ціни для іноземних туристів, як правило, більш високі, ніж для вітчизняних, і встановлюються у вільно конвертованій валюті;

ціни на туристичні послуги включають споживну вартість, яка не набирає безпосередньо товарної форми (наприклад, пам'ятки історії, культури, архітектури тощо) або не є продуктами праці, а створені природою (гори, водоспади).

Ціна на туристичні послуги має дві межі: нижню і верхню. Нижньою межею виступає собівартість туристичного продукту, а верхню визначає попит на туристичні послуги. Великий вплив на ціноутворення в туристичній індустрії має держава, і яка через різні засоби може регулювати ціни на туристичну продукцію. Так, в Україні майже всі пам'ятки природи, історії, культури, архітектури знаходяться в сфері впливу державного сектора. Вся соціальна інфраструктура, автомобільні дороги, залізниця та і більшість авіакомпаній контролюються державою.

(71) Охарактеризуйте вплив конкуренції на формування цін та цінової політики туристичними підприємствами.

Ціну традиційно розуміють як визначену кількість грошових одиниць, яку покупець повинен заплатити для того, щоб одержати одиницю конкретного товару або послуги. 

ля продавця ціна є винагородою за його працю, а для підприємства – найважливішим показником внаслідок впливу на розмір виторгу від реалізації, прибуток, структуру виробництва, становища підприємства на ринку.

Конкурентна структура ринку конкретних товарів або товарних груп визначається низкою чинників. Ці чинники згруповані у чотири незалежні групи, а саме: кількість і характеристики продавців; кількість і характеристики покупців; характеристики продукту; умови входу на ринок і виходу з ринку, їх сукупність і поєднання формують чотири моделі ринку, які суттєво відрізняються підходами щодо ціноутворення – модель ідеальної конкуренції, модель чистої монополії, модель монополістичної конкуренції і модель олігополії.

(Існує багато дрібних продавців однакового або стандартного продукту. Ринкові бар'єри для входу і виходу низькі або взагалі відсутні. Підприємство приймає ринкові ціни і регулює кількість продуктів, що поставляються.Для моделі чистої монополії, для якої характерні такі особливості:Існує один продавець, що забезпечує продуктом весь ринок.Відсутні близькі замінники продукту. Продукт, запропонований продавцем, настільки відмінний від інших, що не має близьких аналогів.Труднощі виходу на ринок. Модель монополістичної конкуренції описує структуру ринку з такими характеристиками:Існує велике число підприємств, що пропонують диференційовані товари, причому кожне підприємство задовольняє незначну частку загального ринкового попиту на конкретну товарну групу.Ринок складається з підприємств-виробників взаємозамінних продуктів. Поняття олігополії використовують для опису ринкової структури з невеликою кількістю підприємств. Олігополію відрізняють такі характеристики:Невеличка кількість фірм. Усі олігопольні підприємства достатньо великі порівняно з ринком, тому що їх загальна кількість незначна. Абсолютні розміри олігопольних підприємств можуть бути незначними або великими залежно від розміру ринку)

В залежності від конкурентної поведінки компанії мають приймати рішення щодо вибору цінового рівня та зміни ціни по відношенню до цінової політики лідера ринку. При встановленні ціни треба враховувати попит, що склав­ся на цей товар. Підвищення ціни може зменшити купівельну спро­можність покупців, а отже, і попит на товар. Практика ринкової еко­номіки свідчить про необхідність вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевого товару, вважаючи, що він низької якості й може завдати йому шкоди.

Конкуренція позитивно впливає на туристичний бізнес.Підприємці намагаються вдосконалити свій продукт, зробити його більш конкурентоспроможним і завоювати більшу частку ринку.

Знання про ціни і товари конкурентів фірма може використати як відправну точку для потреб власного ціноутворення. Якщо її товар аналогічний товарам основного конкурента, тоді його ціна близька до ціни товару цього конкурента. По суті фірма користується ціною для позиціонування своєї пропозиції стосовно пропозиції конкурентів.Для прийняття своєчасних рішень у сфері ціноутворення треба володіти достовірною інформацією про хід реалізації товарів конкурентів.

(72) Проаналізуйте вплив маркетингової діяльності на формування цін в туризмі.

Ціна – найважливіший елемент комплексу маркетингу туристичних підприємств. В маркетинговій діяльності ціна виконує важливу функцію – узгодження інтересів туристичного підприємства та його клієнтів.

Причиною розвитку туристичного маркетингу був бурхливий розвиток самого туризму.

Маркетинг — це наука про особливості руху товарів та послуг від виробника до

споживача з метою оптимальної їх реалізаці. Це система управління виробничою і реалізаційною діяльністю підприємств, яка спрямована на виявлення потреб споживачів та на організацію виробництва товарів і послуг відповідно до цих потреб, на забезпечення просування товарів до споживачів й одержання на цій основі прибутку.

 Цінова стратегія - це вибір підприємством можливої динаміки зміни вихідної ціни товару чи послуг в умовах ринку, що найкращим чином відповідають цілям фірми.

Цінові стратегії на противагу методологічним прийомам встановлення цін стосуються основних принципів ціноутворення, їх загального рівня, визначення місця прийняття цінових рішень в організаційній структурі підприємства, використання системи пільг. Застосування цінової стратегії туристичним підприємством випливає з визначених ситуацій на ринку, які залежать від пропозиції послуг тих фірм, які займають на ньому певну позицію, а також від еластичності цінового попиту або цін, які пропонують прямі конкуренти.

Перед усіма фірмами, організаціями постає завдання призначення ціни на свої товари або послуги. Ціна була і залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Для того, щоб продати свій товар або послугу на ринку, виробник повинен встановлювати на них ціни, які були б прийнятні для покупців, інакше їх неможливо буде вдало продати на ринку. Тому виробник або продавець повинні вибрати правильну цінову політику. Ціна зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики, надає дуже великий вплив на ринкову кон'юнктуру і прибуток підприємства.

Ціна є кінцевим показником, що характеризує товар, вона в рівній мірі враховує інтереси всіх учасників процесу товарообміну - виробників і споживачів.

Як складова комплексу маркетингу цінова політика розробляється з урахуванням:

• цілей компанії;

• зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на ціноутворення;

• характеру попиту (зокрема, ступеня еластичності за цінами);

• витрат виробництва, розподілу і реалізації

• відчутною і реальної цінності товару;

73. Витратний підхід до ціноутворення.

Механізм ціноутворення являє собою, з одного боку, зв'язок між ціною і ціноутворюючими факторами і, з іншого боку - спосіб формування ціни, технологію процесу її зародження і функціонування, зміни в часі. Суть вже згадуваного витратного підходу полягає в тому, що величина ціни товару стає в безпосередню залежність від витрат виробництва і звертання, що представляє витрати, витрати в грошовій формі на виробництво і реалізацію одиниці товару.

В цілому в економіці велика частина витрат (виробничих витрат) доводиться на працю, тому основною складовою ціни будь-якого продукту будуть виступати витрати, зв'язані з оплатою праці, затрачуваного на виробництво як товару, так і матеріалів, з яких він виробляється. Середні витрати на працю в розрахунку на одиницю продукції являють собою число робочих годин А, необхідних для виробництва одиниці продукції, помножене на погодинну заробітну плату W, тобто А х W. Інакше кажучи, при розгляді витрат на оплату праці завжди розглядається два фактори - продуктивність праці А і заробітна плата W.

Але крім витрат на оплату праці будь-який підприємець несе витрати зв'язані з залученням основного капіталу, тому ціна повинна включати і ці витрати, інакше підприємець не зможе відшкодувати їх і понесе збитки

Зрозуміло, що при зміні в часі рівня витрат, обумовлене по-перше, удосконаленням технологій, що ведуть до зниження витрат, і, по-друге, інфляцією витрат, що приводить до їхнього росту, істотний вплив на величину витрат робить фактор часу. Динаміку витрат, зв'язаних не тільки з виробництвом, але і з наступним використанням товару, доводиться брати до уваги при розгляді і використанні витратного механізму ціноутворення стосовно до довгостроково існуючих товарів, так званим активам. У цьому випадку оперують такою категорією, як сучасна вартість, що представляє собою суму, яку необхідно було б вкласти, затратити сьогодні, щоб одержати зазначену виплату до визначеного моменту в майбутньому.

Таким чином, ціна будь-якого активу визначається величиною сучасної вартості всіх зв'язаних з ним дійсних і майбутніх платежів за створення, використання цього активу. Для визначення сучасної вартості ціни капітального активу (машини, устаткування, будинків) необхідно враховувати принесений їм річний дохід у вигляді одержуваної орендної плати чи збільшення випуску продукції завдяки його використанню, за винятком витрат на технічний зміст і поточний ремонт і інші витрати, зв'язаних з володінням активом. Ця складова ціни додається до витрат на створення активу, що входить у ціну. Одночасно при встановленні сучасної вартості капітальних активів доводиться здійснювати дисконтування витрат, тобто приведення їхній в часі.

Витратний підхід спирається на встановлення ціни, виходячи з витрат виробництва і звертання. Однак звідси зовсім не випливає, що відповідно до такого підходу ціна товару приймається рівній сумі витрат на виробництво і продаж одиниці товару. Витратний механізм ціноутворення будується з урахуванням тієї обставини, що виробник і продавець товару повинні, продаючи товар за визначеною ціною, не тільки відшкодовувати витрати, але й одержувати додатково дохід у виді прибутку. Відповідно формула ціни, обумовленої на основі витратного підходу, має наступний вид:

P=AC+R,

де АС - середні витрати виробництва і звертання одиниці товару;

R - прибуток, одержуваний виробниками (продавцями) за рахунок виробництва і продажу одиниці товару.

Підприємства і підприємці, що виготовляють і реалізують товари, у своїй системі бухгалтерського обліку й у звітах про результати діяльності повинні фіксувати основні елементи витрат. Найчастіше виділяються складові, відповідним витратам на різні фактори виробництва.

В умовах централізованої економіки підприємства, фірми, підприємці, визначивши сукупні витрати виробництва і звертання калькуляційним чи іншим способом і на їхній основі питомі витрати в розрахунку на одиницю товару (середні чи граничні), підсумовують їх із прибутком від реалізації одиниці продукції, встановлюють ціну. При цьому прибуток звичайно встановлюється, виходячи з прийнятої норми прибутку чи показника рентабельності. Так, якщо собівартість (витрати) одиниці товару складає 1000 гривень, а показник рентабельності приймається рівним 0,3 (30%), то прибуток буде складати 300 гривень (100х0,3), а ціна товару приймається рівним 1000+300 = 1300 гривень. Зрозуміло, що ця ціна, на яку орієнтується виробник, і немає гарантії, що покупець стане здобувати товар за такою ціною.

При призначенні державних цін на товари і послуги, виходячи з витратного підходу, приведена вище формула ціни трохи трансформується і з'являється у виді:

P=AC+R± H,

де Н- надбавка до ціни чи знижка з ціни, обчисленої по витратному способу.

Надбавки до цін являють собою найчастіше акцизний збір чи інші види податків, наприклад податок з обороту, податок із продажів, що включаються в ціну. А знижки з ціни - це державні дотації, що дозволяють продавати товар за ціною нижче ціни виробництва.

При призначенні ціни державними органами сукупні витрати, тобто собівартість одиниці товару, обчислюють у масштабі не одного підприємства, а цілої чи галузі всього господарства країни, тобто це середні витрати на виробництво і звертання одиниці товару по великій групі підприємств, що виготовляють і реалізують даний товар. Величина прибутку встановлюється на нормативній основі при відносно помірній нормі прибутку, на рівні приблизно 20-30%. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця.