42. Підготовка та розробка анімаційних програм

Розробка анімаційних програм-особливий вид діяльності, тому підготовка висококваліфікованих фахівців-аніматорів є соціально-значимої завданням. Аніматор займається розробкою індивідуальних і колективних програм проведення дозвілля, орієнтує туристів в різноманітті його видів, організовує їм повноцінний відпочинок, який є не тільки засобом позбавлення від втоми, але й засобом нейтралізації негативних сторін повсякденного життя.Таким чином, анімаційні програми створюються аніматорами для розваги гостей, відновлення (рекреації) їх здоров'я. Проте одна і та ж програма може викликати в одних людей позитивні емоції, а в інших - прямо протилежні. Процес сприйняття запропонованих анімаційних програм залежить від багатьох факторів: - Віку учасників або глядачів; - Рівня освіченості; - Статі; - Етнічної приналежності; - Настрої на момент реалізації даної програми і т.д. Саме тому важливо диференціювати споживачів даних послуг заздалегідь, мати в запасі кілька різних програм або заходів, щоб задовольнити різні смаки. Як правило, на початку нового сезону менеджер-аніматор стверджує анімаційну програму на весь сезон. На кожен день тижня (по годинах) складається точний розклад заходів, і на кожного члена команди покладаються певні обов'язки щодо їх проведення.Загальна програма анімації готується таким чином, щоб розважальні та спортивні елементи були різноманітні за своєю формою, цікаві туристам і щоб у проведених заходах було задіяно як багато більше учасників. Вечірні шоу повинні повторюватися не частіше, ніж один раз на два тижні, з розрахунку зазвичай двотижневого перебування гостей у готелі. Сценарій, музика, світло, хореографія, костюми - все чітко продумується і організовується членами команди і керівником, який часто сам бере участь у шоу-програмах. Під час обіду і перед вечерею аніматори зустрічають гостей біля входу в ресторан, бажають приємного апетиту, знайомляться з новоприбулими гостями, спілкуються з тими, з ким сьогодні грали, підсаджуються за столики, і намагаючись не допускати паузи в розмові, розважають гостей і запрошують взяти участь в іграх і розважальних шоу після обіду. А зайняті у вечірньому шоу аніматори проводять репетиції вечірнього спектаклю.

При розробці та підготовці розважальних комплексів і програм обов'язково враховуються національні особливості культури, традиції, свята, колорит країн, з яких в даний час прибули гості.

43. Особливості ігрової та спортивної анімації

Гра – складне соціокультурне явище, роль якого в житті особистості важко переоцінити. Довгий час гра була невід’ємною складовою культурно-дозвіллєвої діяльності народів світу. Століттями накопичувалася ігрова культура людства, що стала важливим елементом світових загальнокультурних процесів. Щоправда, довгий час розважально-ігрова діяльність трактувалася як специфічна форма діяльності дітей і вивчалась лише у зв’язку з завданнями їх виховання.

Між тим ігри супроводжують людину протягом усіх вікових етапів її розвитку, і сприймати їх як суто дитячу забавку є глибоко помилковим.

Зрозуміло, що в житті дорослої людини у порівнянні з її дитинством гра займає дещо інше місце. Істотно змінюються її мотиви і функції. Але це не означає, що у дорослих людей зникає потреба у цьому виді діяльності, а сама гра перестає впливати на розвиток особистості. А якщо зауважити, що гра є ефективним рекреаційним засобом, стає зрозумілим її значення для рекреаційної анімації.

Гра має цілий ряд особливостей, які треба враховувати у процесі організації анімаційної діяльності%

Для гри характерна своєрідна 1)мотивація. Включення в ігрові дійства диктуються не практичною необхідністю чи суспільними обов’язками, а виключно бажанням отримати радість і насолоду. Людина сама вирішує, коли і де починати і закінчувати гру. Вона грає тому, що це їй подобається.

У будь-якої гри є свій 2) зміст. Ігрові заняття пов’язані з досягненням конкретної мети і з подоланням при цьому певних перешкод. Долаючи ці перешкоди, людина виконує ряд розумових і фізичних операцій.

Як і будь-яка інша діяльність, гра передбачає 3) обов’язкове опанування певними навичками і уміннями, які, як правило, допомагають людині і в повсякденному житті.

4) У будь-якій грі є свої правила. Людина, що грає, добровільно приймає ці правила і тим самим свідомо вводить себе в іншу площину існування.

Важливо не лише розуміти специфіку ігрової діяльності, але й бачити особливості відносин, що виникають під час цієї діяльності. 5) У процесі ігрової практики складається найбільш прийнятний тип спілкування, що характеризується простотою, доброзичливістю, взаєморозумінням. Загальні інтереси і спільні переживання об’єднують людей. Особливо це стосується командних, колективних ігор, коли цей процес відбувається легко і швидко. Часто завдячуючи грі, люди перетворюються з інертних інтравертів на активних ініціативних екстравертів.

Спортивна гра будується на принципі змагальності – "хто кращий?". У ній повинні бути переможці і переможені. Але з точки зору ефективності рекреаційного процесу переможених під час спортивно-ігрової діяльності не буває.

Організація спортивно-ігрової діяльності передбачає наявність відповідної матеріальної і прокатної бази.

Наявність відповідної матеріальної бази – це важливий чинник спортивної анімації. Але справжньою рушійною силою анімаційної діяльності є професійно підготовлені кадри. Команда спорт-аніматорів, як правило, складається зі спеціалістів командно-ігрових видів спорту, плав-аніматорів, інструкторів з аеробіки і шейпінгу.

Спортивна анімація передбачає активізацію рекреантів на всіх спортивних майданчиках і в клубах (у тому числі і шахово-шашковому). Подібні "агони" повинні забезпечуватися необхідним реквізитом і призами для переможців.