206.Політичні режми країн світу.

Політичний режим - система засобів та методів здійснення політичної влади, форма взаємодії державно- владних структур та населення. Будь-який політичний режим визначається, по-перше, процедурами та способами організації владних інститутів та безпосереднім здійсненням влади; по-друге, стилем~прийняття суспільно- пппітичних рішень; по-третє, взаємовідносинами між політичною владою та громадянами (населенням) країни. Суверенність і соціальний зміст політичної системи, політичної організації суспільства, структура влади, способи, методи та засоби її здійснення і характеризують політичний режим суспільства. Якщо в політичному курсі відображена мета суспільства, держави, то в політичному режимі - організаційні засоби та методи їх досягнення. Основними компонентами політичного режиму є: приннип легітимності (законності), структура інститутів, система політичних партій і рухів, і, нарешті, форма і роль держави у здійсненні влади. Принцип легітимності передЬачає відповідність"~політичної влади цінностям, на яких базується той або інший режим, і який відповідає інтересам, потребам і сподіванням населення. Практично законність політичного ладу відображається через відповідність походження та дій влади вимогам демократії.Політичний (державний) режим тісно пов'язаний із формами правління.Державний режим — це різновид політичного режиму, який має домінуюче місце в суспільстві.

207. Загальні засади районування світу

Основою для виділення різних регіонів світу є відмінності одних частин нашої планети від інших. За найзагальнішими критеріями ці відмінності можна об'єднати в три групи: природні, історичні і соціально-економічні.

Географічна зональність є послідовною зміною природних зон зі зміною географічної широти у напрямі від екватора до полюсів. При цьому змінюються як окремі природні компоненти, так і природні комплекси в цілому. Такі зміни зумовлені неоднаковою кількістю тепла, яке отримують різні частини Землі внаслідок її кулястості. До зональних комплексів можна віднести географічні пояси і природні зони. Перші є найбільшими зональними комплексами, які оперізують всю нашу планету в широтному напрямі (екваторіальний, субекваторіальний, тропічний тощо). Будь-який географічний пояс, у свою чергу, поділяється на менші за розмірами комплекси, які називаються природними зонами (лісів, степів, пустель та ін.).

У країнознавстві для виділення певних регіонів крім природних чинників велику роль відіграють історичні. У найзагальніших ознаках і в найбільших просторових виявах вони полягають у виділенні на Землі окремих частин світу. Хоча їхня кількість збігається з кількістю материків (6), принципи їх виділення вже переважно не геолого-географічні, а історичні. Особливо яскраво це виявляється у поділі одного материка Євразії на дві частини світу - Європу і Азію або ж об'єднанні двох материків - Північної та Південної Америки в одну частину світу - Америку.

З часом окремі регіони світу починають відрізнятися один від одного вже не тільки природними й історичними, а й насамперед економічними умовами та трудовими ресурсами. Так, в одному регіоні виробляють метал і машини, в іншому вирощують банани й ананаси, в третьому пропонують послуги з відпочинку і лікування. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції в умовах глобалізації, кожен регіон світу забезпечує нею інші частини світу і отримує те, чого йому не вистачає. Так відбувається обмін результатами праці. Такий поділ праці між окремими територіями називається географічними, або територіальним.

208-210 Чесанова

№211. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.

Світова спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) - це видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.У 1972 р. ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 р.). Ратифікували конвенцію на початку 1992 року 123 країни-члени ООН.Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання по їх збереженню. Від України до цієї кількості входять такі пам’ятки: культурні – “Софія Київська – Києво-Печерська лавра” (внесено у 1990 р.), ансамбль історичного центру Львів (внесено у 1998 р.), об’єкт науково-культурної спадщини „Дуга Струве”, що включає 4 геодезичні пункти: Баранівка (с. Баранівка, Хмельницька обл.), Катеринівка (с. Катеринівка, Хмельницька обл.), Старонекрасівка (с. Стара Некрасівка, Одеська обл.), Фельштин (с. Гвардійське, Хмельницька обл.) (внесено в 2005 р.); Резиденція Буковинських митрополитів(внесено в 2011 році); та природні – Одвічні букові ліси Карпат (внесено у 2007 р.). Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця.Історичний центр Львова, Центр Львова, або Старе місто — історично перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Найдавніша частина Старого міста занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.Бу́кові пра́ліси Карпа́т — це транснаціональний серійний природний об'єкт, що складається з десяти окремих масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи (Bukovské vrchy) та Вігорлат (Vihorlatské vrchy) у Словаччині.Дуга Струве («Російсько-Скандинавська дуга») — мережа з 265 тріангуляційних вимірювальних пунктів, які утворювали 258 тріангуляційних трикутників, а також 60 додаткових пунктів. Служила для визначення параметрів Землі, її форми та розміру.У момент створення Дуга пролягала територією двох держав — Російської імперії та унії Швеції та Норвегії. Нині дуга Струве перетинає території 10 держав.

212-217

№218. Особливості географії туризму з метою відпочинку і розваг.

Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.Особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в такому спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.Останнім часом помітно зростають зустрічні туристські потоки з півдня на північ, переважно на курорти Північної Європи та в Скандинавські країни, що пояснюється станом екології та лагідним сонцем.Розвивається обмін туристами між колишніми метрополіями та їхніми колоніями, чому сприяють відсутність мовного бар'єра та традиційно міцні зв'язки, передусім в економічній та культурній сферах. Англійці і нідерландці, іспанці й португальці виявляють інтерес до історичного минулого і сучасного колишніх колоній. Португальці заощаджують кошти для того, щоб побачити Бразилію, а бразилійці намагаються хоч раз ужитті відвідати Португалію, оскільки для багатьох з них ця країна є історичною батьківщиною. Більшість із них обирали відпочинок в Марокко і Тунісі. Ця особливість просторового розподілу туристських потоків виявляється не тільки в Африці. У Південну Азію туристів з Англії прибуває вдвічі більше, ніж з інших європейських країн, причому переважно ці туристські потоки спрямовані в колишні англійські колонії — Індію та Шрі-Ланку.

№219. Особливості лікувально-оздоровчого туризму.

Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого туризму. Швидкий темп життя, безліч стресових ситуацій, зростання потоку інформації, несприятлива екологічна обстановка в більшості країн змушує людей звертатися до цього виду туризму. Навколо джерел виростали курортні міста, що стали центрами світського життя, поряд із лікарнями споруджувалися концертні зали, іподроми та казино.Особливостями лікувально-оздоровчого туризму є: -тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів,— висока вартість перебування і лікування — звичайне лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;— вік — як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами. Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого туризму зазнає змін. Традиційні санаторні курорти перестають бути місцем лікування і відпочинку осіб похилого віку і перетворюються на поліфункціональні оздоровчі центри, розраховані на широке коло споживачів. Така трансформація курортних центрів зумовлена двома причинами. Перша криється в зміні характеру попиту на лікувально-оздоровчі послуги. Модним стає здоровий спосіб життя, у світі стає більше людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму і мають потребу у відновлювальних антистресових програмах. Переважно це люди середнього віку, що надають перевагу активному відпочинку і часто обмежені в часі. На думку багатьох експертів, споживачі такого типу будуть головними клієнтами санаторних курортів і гарантією процвітання лікувально-оздоровчого туризму XXI ст.

№220. Туризм з метою відпочинку і розваг у Європі.

Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний, на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітко виражений внутрішньорегіональний характер. Міжрегіональний обмін туристами розвинений слабше. У ньому важливу роль відіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.Найбільш відвідувана туристична країна Європи і світу — Франція. На старому континенті вона приймає кожного п'ятого відпочивальника. Найбільш інтенсивно туристичний обмін здійснюється з Німеччиною та Великою Британією. Окрім бажання провести відпустку серед мальовничої природи, багатьох гостей приваблює до Франції зацікавлення мистецтвом та історією. Відвідати Париж — світовий центр політичного, економічного та культурного життя — заповітна мрія, мабуть, кожної людини.Серед численних пам'яток Парижа найбільш відвідуваною є Ейфелева вежа має ще й інше, не менш важливе призначення. Відразу після відкриття на ній була встановлена антена, завдяки якій суттєво поліпшився радіозв'язок. Численні аматори купально-пляжного відпочинку прямують у приморські райони Франції. Найбільш відомий із них — Французька Рив'єра — розташований на півдні країни. Крім Франції, основними країнами, що приймають туристів, у Європі є Іспанія та Італія. Разом вони щорічно реєструють понад 80 млн прибуттів переважно на купально-пляжний відпочинок. Основні в'їзні потоки формуються в країнах Західної Європи. До Іспанії кожний п'ятий мандрівник прибуває з Німеччини або Великої Британії.Сьогодні Іспанія є одним із головних туристичних центрів світу. Вона спеціалізується переважно на масовому пляжному туризмі. Основними постачальниками туристичного ринку Іспанії є Франція, Німеччина, Нідерланди й Італія. Виїзний туризм Іспанії розвинений мало.Італія — країна з численними пам'ятками архітектури, культури, живопису, скульптури. За розвитком туристичної індустрії вона перетворилася на один із провідних світових центрів туризму. Міжнародний туризм в Італії, основними туристичними ресурсами якої є гори, озера і культурні цінності, загалом сконцентрований на півночі країни. Туристи з інших країн, наприклад, з Японії та США, проводять у країні тиждень, але курсують між трьома культурними центрами — Римом, Флоренцією і Венецією. Часто туристи поєднують культурну програму перебування з пляжним відпочинком.Україна як туристичний центр особливою популярністю користується у росіян, угорців, поляків, білорусів, німців, румунів, американців. В Україні є понад 125 тис. пам'яток архітектури, сотні музеїв. Відпустку німці охоче проводять у країнах Західної та Південної Європи: Іспанії, Італії, Австрії, Франції, Греції, Нідерландах, Швейцарії. Останнім часом популярним туристичним напрямком стала Центральна та Східна Європа — Польща, Чехія, Угорщина. Помітно пожвавилася туристична активність населення Чехії. Розвиваються туристичні ринки Польщі, Угорщини, Румунії, Словенії й інших постсоціалістичних держав, багатих природними й культурними туристичними ресурсами, які можна успішно використовувати для розвитку галузі.

№221.Туризм з метою відпочинку і розваг в Америці.

Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель (Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків, що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска. Потужний туристичний потенціал цього материка використовується наразі досить мало. Прогнозується зростання частки Південної Америки в міжнародних прибуттях у регіон.

Туристи приїжджають у США, щоб відвідати долину гейзерів і побачити прояви "живої геології" в Йєллоустонському національному парку, відвідати Карлсбадські печери з гігантськими сталагмітами, помилуватися чудовою панорамою Гранд-Каньйона чи насолодитися відпочинком на піщаних пляжах Каліфорнії. Та не тільки природні багатства є предметом зацікавлення туристів. Великою популярністю серед іноземних туристів користуються поїздки в столицю США Вашингтон та Нью-Йорк з бетонними хмарочосами Манхеттена, Колумбійським університетом, вулицею банків Уолл-стріт, знаменитим Бруклінським мостом, у Лос-Анджелес, де знаходяться парк розваг "Діснейленд" та численні кіностудії Голлівуда,всесвітньо відомі казино в Лас-Вегасі. Ці атракції приваблюють як іноземних відвідувачів, так і самих американців.

222 Туризм з метою відпочинку і розваг в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Туристичні ресурси регіону відзначаються надзвичайним багатством і різноманіттям. Це стосується як природних, так і суспільних та подієвих ресурсів. Їх залучення до інтенсивного використання у туристичній індустрії залежить від економічного розвитку і демократичних перетворень у багатьох країнах регіону.

Значна кількість острівних країн в Океанії існує за рахунок міжнародного туризму. Федеративні Штати Мікронезії, Палау, Фіджі вже тривалий час асоціюються у західного споживача із туристичним "раєм" - блакитні лагуни з чистою водою і теплим піском пляжів, коралові рифи, екзотична флора і фауна манять до себе тисячі мандрівників. Але відсутність на багатьох островах в Океанії постійного населення через нестачу питної води і ресурсів першої необхідності ускладнює розвиток туристичної індустрії

Наприклад, Індія. Своєрідним туристичним ресурсом країни є культурний світ, його духовні і матеріальні прояви: філософія індуїзму, відтворена в архітектурній симфонії храмів, пишні палаци, які свято оберігають пам'ять минувшини, багатоголосі сучасні мегалополіси і "загублені" міста(Тадж Махал)

Узбережжя Шрі-Ланки - сучасний "туристичний рай", який формують понад 1 500 км пляжів з дрібним піском, пальмами і кораловими рифами із фантастичним біорізноманіттям і затонулими кораблями. На обладнаних курортних зонах західним туристам пропонують модний цілорічний "коктейль" із активного відпочинку на воді, екологічних турів і національного колориту: національних свят, рибних і фруктово-овочевих базарів, пам'яток архітектури та святих місць.

Один із найбільш грандіозних пам'ятників архітектури всього людства - Велика Китайська стіна на півночі країни є туристичною "візитівкою" Китаю. Поблизу стіни діє безліч храмів, кожен із яких є унікальним витвором архітектурного мистецтва

Республіка Корея У країні створено ряд національних парків, які стали основою розвитку окремих видів туризму

Таїланд. Тайландська кухня - поєднання у стравах п'яти смаків: солодкого, за рахунок кокосового молока, цукрової тростини, спілого ананаса і цукрової пальми; кислого