1.2. Організація логістичної діяльності підприємства
Організація логістичних процесів повинна відповідати потребі збільшення конкурентних переваг певний перелік принципів та етапів на яких ґрунтуватиметься організаційних процес (процес створення ЛС). До найголовніших з них варто віднести: процеси цілеполягання й декомпозицій цілей й критеріїв їх досягнення між бізнес-процесами; розробку альтернативних варіантів (проектів з впровадження) ЛС та реалізація одного з них; визначення правил й процедур регулювання й регламентування руху потоків ресурсів; визначення циклів керівних впливів та відповідних до них петель зворотних зв’язків.
Означена спільність елементів дозволяє розробити референтну (типову) структуру логістичного циклу, в межах якої виділити окремі елементи (ланки логістичної системи) та зв’язки між ними. При цьому всі виділені ланки логістичної системи (ЛЛС) підпорядковуються цілісному організаційно-економічному механізму. Визначення ж ЛЛС як кінцевого (такого що не підлягає подальшій декомпозиції) функціонально відокремленого об’єкту [88, с.23] дозволяє звести їх локальні цілі (цілі конкретних логістичних операцій) до прагнення отримання максимального консолідованого результату. Введення критерію максимізації спільного результату діяльності перетворює сукупність ЛЛС до логістичної мережі, приклад якої представлено на рис. 1.8.
Рис. 2.1. Базове уявлення про логістичну систему [29, с. 40]
Циклічність виконання логістичних операцій (разом з циклічним процесом відтворення ресурсів) підпорядковує функціонування означеної на рис. 1.8 логістичної мережі циклу ринкового попиту та дозволяє виділити серед ЛЛС ряд окремих функціональних циклів (виробничий, обігу дебіторської та кредиторської заборгованості, цикл розміщення замовлень чи цикл отримання ресурсів). Кожен з них також потребує відповідного організаційного та управлінського регламентування. У даному випадку, з точки зору організації логістичного управління, зростає потреба (як певне розширення поданої на рис. 1.3 схеми) виділення циклу виробничо-технологічних операції (основних бізнес-процесів) та циклів їх обслуговування. У такому випадку, як видно з рис. 1.9, цикл відтворення предметів праці перетворюється у логістичний потік матеріальних ресурсів, відтворення засобі праці формує основу для розвитку виробничої логістики. Наявні при цьому соціально-економічні взаємини між ЛЛС формують потоки фінансових та інформаційних ресурсів. Більш того, сукупність перелічених потоків (особливо у разі забезпечення їх компліментарності) перетворюється у так званий "ланцюг створення цінності" [157; 161; 168].
Рис. 1.9. Спрощена модель діяльності підприємства
(схема мікрологістичної системи)
Виникнення ланцюга створення вартості (передбачає перехід від мікро- до макрологістичних систем) ускладнює процес ідентифікації меж логістичної системи, оскільки вони вже не співпадають з межами окремого підприємства. Процеси відтворення капіталу, ресурсів та відносин (див. рис. 1.2) розподіляються між різними (різноякісними) ЛЛС (виробничими підрозділами, складами, транспортом), сумісність яких забезпечується наявністю спільних цілей та базовими логістичними настановами щодо доставки заданої кількості складових матеріального потоку у встановлений час у належне місце при додержанні мінімуму інтегральних витрат ЛС. При цьому взаємини між ЛЛС на рівні макрологістики базуються вже на різного роду угодах та домовленостях (формальних й неформальних).
У будь-якому разі упорядкування відносин між ЛЛС та їх спрямування на максимізацію виходу логістичного потоку передбачає виконання функцій управлінського циклу, таких як: планування та прогнозування (розрахунок планового рівня попиту на продукцію та відповідні складові елементі логістичного потоку, починаючи з відносин з зонами ресурсів), координація (вироблення рішень щодо взаємодії ЛЛС у часових та просторових координатах, з метою додержання вироблених калькуляцій логістичних процесів), мотивація (спонукання ЛЛС до участі у максимізації консолідованого результату, особливо за потреби мінімізації власної вигоди), обліку та контролю (моніторинг параметрів потокових процесів, зокрема, у вигляді поданої на рис. 1.7 схеми), регулюванню (коригування логістичних калькуляцій чи перегляд планових завдань окремих ЛЛС) тощо. Виконання означених функцій необхідно належними чином організувати.
Цікавою є й інша пропозиції даного автора [165] щодо визначення критеріїв віднесення окремих методів та управлінських механізмів до логістичних. Головним критерієм тут постає орієнтованість на оптимізацію параметрів життєдіяльності ЛС в цілому та окремих ЛЛС. Отже, відібрані до інструментарію логістичного управління методи повинні забезпечувати додержання 7R правил та сприяти мінімізації витрат на їх виконання.
У даному аспекті можна стверджувати на підпорядкованованості логістичного менеджменту системно-процесному підходу. Така підпорядкованість забезпечує єдність різних процесів й ЛЛС у певній логістичній системі. Відповідно, з точки зору організації логістичного менеджменту, можна відійти від найбільш поширеного управлінського циклу "планування – організація – контроль – координація – мотивація" [13; 111; 185] та переорієнтуватися на так званий цикл "Демінга-Шухарта" або цикл P-D-C-A (від англ. Plan – плануй, Do – роби, Check – перевіряй та Act – приймай активну участь у виконанні) [95]. З точки ж зору організації логістичного управління вельми цінним буде співвіднесення даного циклу з означеними у стандартах ISO положеннями, так як це запропоновано у [59, с. 84]. При цьому цикл P-D-C-A буде застосовуватися як по відношенню до руху потоків, так і стосовно розробки належної системи регламентації такого руху, а отже й до організації управління логістикою. З іншої точки зору потрібна належна система ідентифікації плину потокового процесу та підтримки його відповідності обраним підприємством стратегічним альтернативам. На думку автора найбільш ефективним варіантом реалізації даного положення буде збалансована система показників, розглянута у [54]. Орієнтуючись на наведені положення можна запропонувати концептуальну модель, яка відображає логіку організації логістичного управління. Авторське представлення такої логіки зображено на рис. 1.13.
В результаті застосування означеного підходу для кожної функціональної системи управління (управління ресурсами процесів, управління фінансами, управління маркетингом) розробляється система управління регламентацією діяльності, яка й розглядається як система більш високого рівня. Саме ця система й відповідатиме за плин процесу логістизації діяльності підприємства та за організацію належного управління. Пропонована на рис. 1.13 схема відбиває комплексність підходу до формування ЛС та організації управління нею. Така комплексність пояснюється одночасною вертикальною та горизонтальною інтеграцією керівних впливів на виділені на різних рівнях потоки. Організація логістичного рівня вимагає впровадження на інструментальному рівні певного роду оптимізаційних й імітаційних моделей. Ці моделі потребують створення належного інформаційного забезпечення, а отже й впровадження системи підконтрольних показників (важелів управлінського впливу). Пропонований підхід до виділення й відбору таких показників також означено на рис. 1.13. Їх розподіл між контурами керівних впливів на бізнес-процеси було відображено на рис. 1.7.
Таким чином, вибір методології логістики для організації управління
функціонуванням та розвитком машинобудівних підприємств, дозволяє оптимізувати й об’єднати на комплексному підґрунті окремі ланки в єдину ЛС. Відповідно й бізнес-процеси підприємства інтегруватимуться як вздовж руху матеріального потоку у рамках підприємства (від закупівлі матеріалів в зонах стратегічних ресурсів до надання цінності кінцевому споживачу) так і виходячи за організаційно й юридично зафіксовані границі. Разом з тим, впровадження логістичного менеджменту у якості системи управління підприємством вимагає певної систематизації наявних принципів та формуванні на їх основі концептуальних основ організаційної діяльності.
на означену різноманітність та багатоаспектність прояву змісту організаційного процесу пропонується розглядати її в рамках означеного на рис. 1.14 контексту.
Рис. 1.14. Контекст розгляду процесу організації логістичного управління
Оскільки головне завдання організації можна звести до прагнення подолання означених на рис. 1.1 протиріч та неузгодженостей в діяльності підприємства, базовий постулат поданої на рис. 1.14 схеми, відповідно з розробками А.В. Райченко [134, с. 216], можна тлумачити як наявність відносної первинності організації чи організовування відносно управлінського процесу. Дійсно, вироблення й реалізація керівного впливу випагає поточкового організовування й структурування об’єкту (ЛС та елементів матеріального потока) та суб’єкту (МЛУДП). Більш того, організовуючи логістичне управління підприємством слід підтримати ще одне твердження А.В. Райченко [134, с. 214] щодо первинності системи організації та вторинності системи управління нею. Така первинність підтверджується неможливістю управляти будь-яким рухом ресурсів й логістичних потоків. Проте у кожному випадку можна певним чином завчасно впорядкувати параметри взаємодії ЛЛС, встановити різного роду зв’язки між ними та здійснити необхідну їх регламентацію. Отже й організаційна діяльність може здійснюватися навіть при неможливості коректного формування управлінського впливу й визначення цільових орієнтирів для його спрямування.
організації логістичного управління потребує додержання певної системи принципів, які можна звести до означених на рис. 1.16.
Рис. 1.16. Принципи організації логістичного управління [110, с. 55]
Саме визначення базових принципів організації дозволяє сформувати рекомендації щодо розробки й реалізації цілеспрямованого впливу на плин потокових процесів [134, с. 224]. Тут слід підтримати [110, с. 54] відносно того, що обрана система принципів організації являє собою змістовну структуризацію й формалізацію здійснення найбільш значущих підходів й моделей логістичних відносин в загальних або специфічних умовах, визначення й реалізацію набору вимог або виконання очікувань життєдіяльності.
Ієрархія стратегічного планування матеріальними потоками підприємства з урахуванням логістичної стратегії представлена на рис. 1.21. На схемі показана взаємозалежність цілей трьох рівнів планування – корпоративного, логістичного й функціонального підрозділів логістичної системи управління.
Рис.1.21. Етапи та рівні логістичного планування матеріальних потоків
77-78 сторінка файлу глянути
Цілі, завдання і функції відділу логістики визначаються Положенням про відділ логістики.
Положення про відділ логістики юридично закріпляє відділ логістики в системі підрозділів підприємства.
Положення про службу маркетингу розробляє або керівник цього підрозділу, або (на замовлення підприємства) спеціалізовані консультаційні або дослідницькі підприємства, або керівник підрозділу спільно з фахівцями консалтингових фірм.
Положення узгоджується з керівниками інших підрозділів підприємства і затверджується керівником підприємства.
Для розробки Положення необхідно керуватися і використовувати:
– законодавство України (Закони "Про підприємства", "Про підприємництво", "Про інформацію", "Про господарські товариства" та ін.);
– нормативні акти міністерств;
– наукові й методичні рекомендації щодо організації маркетингу;
– кваліфікаційні характеристики складу працівників відділу;
– типові посадові інструкції;
– довідкову і спеціальну літературу;
– типові схеми складання положень про функціональні підрозділи;
– накази і розпорядження керівництва підприємства;
– результати вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду.
Вводиться в дію Положення про відділ логістики відповідним наказом по підприємству.
Таким чином, діяльність відділу логістики здійснюється на основі Положення про службу маркетингу, що розробляється з урахуванням особливостей кожного підприємства.
Положення про відділ логістики включає: загальні положення, цілі, завдання, функції, права, відповідальність, посадові обов'язки керівника і фахівців, організаційну структуру служби, взаємозв'язок із іншими підрозділами.
Цілі служби маркетингу. Насамперед це: забезпечення задоволення потреб покупців; забезпечення зростання продажу за рахунок конкурентних переваг; зниження витрат за рахунок більш повного урахування можливостей підприємства і динаміки попиту тощо.
Основна вимога – цілі відділу логістики мають бути сформульовані так, щоб реалізувати цілі підприємства [5].
Закон про транзит вантажів (http://lcc.org.ua/ru/spravochnik/zakonodatelstvo/84-zakon-o-tranzite-gruzov.html)
Посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, статут підприємства, стандарти цивільної оборони, положення про підрозділ
Податковий кодекс, Митний кодекс, національні стандарти України щодо якості та сертифікації маргаринової продукції, закон україни про охорону праці, правила технік, міжнародні правила Інкотермс.
ДСТУ 3001-95 “Виробництво маргарину. Терміни і визначення”