45. Сучасне трактування основних типів стратегії в туристичному бізнесі

Стратегія — детальний всебічний план досягнення маркетингових цілей. Стратегія маркетингу повинна відповідати на такі запитання: Який товар виводиться на ринок, в якому асортименті та за якими цінами? На якого споживача (сегмент ринку) він розрахований? Які умови необхідно створити для продажу товару на запланованому рівні? Через які канали і в яких обсягах буде організоване постачання? Яким має бути після продажне обслуговування і хто його буде здійснювати? Яких економічних результатів очікують учасники ринку, які витрати для цього потрібні?

Можна виділити дві групи маркетингових стратегій по відношенню до продукту та до ринку.

1. Стратегії стосовно продукту — це група стратегій, при розробленні яких враховувались різні аспекти, що забезпечують успішний збут продукції на ринку.

Стратегія диференціації передбачає надання туристичною фірмою різних модифікацій певної послуги, які відрізняються споживчими властивостями. Стратегія низьких витрат — це ціле направлений процес здешевлення виробництва, що проводиться фірмою при умові стабільної конкурентоздатності

Стратегія вузької спеціалізації використовує для озброєння так звану модель Портера. Завдяки концентрованим зусиллям для збуту своїх послуг на окремому дуже платоспроможному сегменті ринку досягається значний комерційний ефект.

2. Стратегії стосовно ринку — це стратегії, що орієнтуються на завоювання нових ринків збуту.

Стратегія вертикальної інтеграції передбачає розширення збутової діяльності фірми шляхом приєднання фірм - агентів, готелів, де туристична фірма розміщує своїх клієнтів, харчових закладів та інших допоміжних споруд.

Диверсифікація — стратегія, що розширює сферу діяльності фірми шляхом надання нових послуг на нових ринках, не пов'язаних з попередньою діяльністю. Типовими є горизонтальна, концентрична та багатогалузева диверсифікація.

Горизонтальна диверсифікація — це надання послуг - аналогів. Концентрична диверсифікація — стратегія розширення асортименту завдяки створенню послуг-додатків. Конгломератна (багатогалузева) диверсифікація передбачає надання нових послуг, не пов'язаних з послугами, що надавались раніше.

46. Основні типи орієнтації передпланового прогнозування

Економічні прогнози (визначення). Демографічні, Прогнози науково-технічного прогрессу, Соціальні прогнози. Система прогнозів за проблемною ознакою повинна включати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів, наслідків від можливого та імовірного настання певних подій у країні, розвитку яких-небудь окремих проблем і, відповідно, розвитку економіки країни в цілому. За організаційною ознакою система прогнозів повинна охоплювати складання комплексного прогнозу економічного і соціального розвитку держави, прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.

47. Методи нарахування амортизаційних сум на основні фонди турфірми

Основні ВФ (засоби праці) використовуються тривалий час і переносять свою вартість на продукт частинами, в міру фізичного зношування, у вигляді амортизаційних відрахувань.

Амортизація — систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

• прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на термін корисного використання об'єкта основних засобів;

• зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

• прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із терміну корисного використання об'єкта, і подвоюється;

• кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

• виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.