29. Сучасна політика оплати праці в організаціях туристичного сектору

Рівень оплати праці повинен бути не нижче ніж у середньому в цій галузі виробництва, інакше керівництво фірми зіткнеться з відпливом кадрів. Щоб не виникло такого явища, зарплата повинна відповідати таким вимогам:

Носити диференційований характер відносно складності виконуваної роботи. Працівники не повинні прирівнюватись один до одного, бо така шаблонність загальмує здорову конкуренцію.

Зарплата повинна забезпечувати принаймні прожитковий мінімум, а якщо керівництво хоче постійних кадрів, тоді зарплата мусить задовольняти матеріальні потреби працівника повністю.

Платня повинна заохочувати до результативності діяльності, інакше працівник не буде застосовувати творчий підхід до роботи. Повинні надаватися премії чи додаткова платня за добрі результати роботи.

Додатковими формами оплати можуть бути талони на харчування, безплатні путівки, скидки в інтермаркетах, субсидії на житло, медичне обслуговування тощо. Нині існує тарифна система оплати праці, що складається з тарифної сітки та тарифно-кваліфікаційних довідників. Тарифна ставка першого розряду визначається на основі мінімальної заробітної плати і є базовою для подальшої диференціації оплати праці за професійно-кваліфікаційними групами з використанням тарифної сітки. Існує загальна тарифна сітка для працівників усіх рівнів, починаючи від простого робітника до урядових посадовців вищого рангу. Різниця в оплаті праці здійснюється тільки за складністю робіт і за кваліфікаційним рівнем. Умови праці враховуються при додаткових доплатах і не входять у посадовий оклад.

30. Ціна на турпослуги: сутнісна характеристика

Ціна — це результат функціональної взаємодії комплексу ціноутворюючих факторів.

Туристичні ціни є різновидом цін на послуги взагалі та мають ряд особливостей:

Послуги туризму орієнтуються на індивідуальні характеристики споживачів і тому ці послуги мають роздрібні ціни, як і інші послуги, що мають індивідуальний характер.

Ціни на туристичні послуги посідають вагоме місце у розподіленні доходів між різними верствами населення. Багатші суспільні групи витрачають значні кошти на туристичні послуги, тим самим піднімають рівень економіки країни, в якій розташована туристична фірма.

Ціни на туристичні послуги не повинні "кусатися" і викликати негативні емоції у споживачів. Для кожної групи споживачів повинні підбиратися такі ціни, щоб задовольняли поставлені вимоги і в той же час не сприймались негативно.

Послуги туристичної індустрії мають сезонний характер і тому застосовується сезонна диференціація ціни на туристичні послуги.

Ціна на послуги туризму вища для іноземців і нижча для своїх жителів.

Особливістю формування цін на послуги туризму є те, що вони включають в себе вартість того, що не приймає товарної форми, наприклад пам'ятки архітектури чи природи.

Ціна на туристичний продукт залежить від реклами кожного туру і це може позначитись на ціні, тобто її збільшенні. Також на ціні позначаються відносини турагента з туроператором. Можуть бути два види відносин: перший, коли туроператор продає турагенту пакет за ціною, яку він повинен дістати з турагента. Тоді турагент вносить ще свою надбавку в ціну, і комісійні у формулі будуть зі знаком "плюс". Другий вид ціни не дозволяє самовільного встановлення ціни турагентом. У ціну вже закладені комісійні на турагента, тому щоб знайти справжню ціну, треба поставити знак "мінус".

Ціна турпакета на одного туриста визначається за формулою: