Розділ 2. Небанківські кредитно-фінансові установи: особливості та аналіз

2.1 Аналіз діяльності роботи факторингових компаній

_{У всьому світі небанківські фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку. Проте в Україні ресурси цих інститутів, поки що, значно поступаються ресурсам банків, внаслідок чого в багатьох випадках саме банки виступають засновниками страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, а також основними кредиторами інших фінансових установ.}

_{Факторингові компанії (фактори) - фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компанія. Оформляється така операція спеціальним договором між фактором та його клієнтом, що продає свої вимоги.}

_{Факторинг є складною фінансовою операцією, в якій поєднуються елементи кредитування з посередницькими послугами. Тому дохід від факторингової операції формується з двох частин - з процента на виплачену клієнту суму та комісію, яка розраховується на суму куплених у клієнта розрахункових документів. Строк такого кредиту досить короткий, тому рівень процента по ньому невисокий. Однак великі суми платіжних документів, що купуються, та стягування комісії на всю їх суму забезпечують достатні доходи, щоб розвивати цей бізнес. Такі компанії звичайно створюються при банках і широко користуються позичками цих банків для здійснення своїх операцій. Окремі банки самостійно виконують такі операції для своїх клієнтів.}

_{В Україні факторинговий бізнес почав активно розвиватися в 1990-1992 pp. Спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено кілька факторингових компаній. Проте з поглибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризикованим і був згорнутий. У перспективі можливе його відродження, але масштаби розвитку будуть залежати від стану платіжної дисципліни в економіці та від розвитку короткострокового банківського кредиту на платіжні потреби клієнтів типу овердрафт.}

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятій у 1988 р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, факторинг — процес перепоступки факторинговій компанії не оплачених боргових вимог (рахунків-факту) у поєднанні з елементами фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

Розвиток факторингу має власну історію. Факторингові операції почали активно використовувати замість вексельної форми комерційного кредиту для обслуговування процесу реалізації товарів починаючи з 60-х років XX ст.

Відповідно до українського законодавства здійснення операції переуступки вимог і переведення боргу передбачено Цивільним кодексом України, законами України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-ПІ і "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш.

Так, у ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" факторинг визначено як одну з банківських операцій, що передбачає придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги і прийняття на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів.

Започаткував операції факторингу створений у Великій Британії ще у XVII ст. Будинок факторів (House of Factors). Перед фактором, який знав товарний ринок, закони та торгові звичаї країни, висувалося завдання пошуку надійних покупців, зберігання та збуту товару, а також наступної інкасації торгової виручки. Разом з тим бурхливий розвиток факторингової діяльності розпочинається у Північній Америці лише у другій половині XIX ст. Спочатку американські фактори лише приймали у виробників товар для реалізації, що було типовим для торгівлі тканинами. З часом виробники вже створювали власні системи збуту продукції, перетворюючись із посередників при продажу товарів (agent factoring) у фінансові інститут (credit factoring), які розробили власний механізм фінансування клієнтів, у тому числі виконання отриманих від клієнтів грошових вимог, прийняття ризиків, управління бухгалтерією виробників, авансування наступних надходжень, надання кредитів для закупівлі сировини І фінансування виробництва. Цей механізм зберігається у США, де донині 90 % виробників тканин використовують схему факторингу.

Сучасні види факторингу вперше надав в 1947 р. американський банк "The First National Bank of Boston". Однак офіційно факторингові послуги в США було визнано в 1963 p., коли урядова організація — Контролер грошового обігу — прийняла рішення про законність надання банками такої послуги.

У Великій Британії першу факторингову компанію було відкрито в 1960 p., у Німеччині — в 1963 р. У Франції процедуру факторингу, яка відповідає англо-американським методам і в елементом рефінансування комерційних зобов'язань на короткий термін (менше 180 днів), запроваджено в 1965 р.

На сьогодні головне завдання факторингових компаній більшості країн Європи, які тісно пов'язані з великими банками, полягає у фінансуванні дебіторської заборгованості на основі використання регресного факторингу.

Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років було створено три міжнародні факторингові групи, без яких неможливе існування сучасного міжнародного факторингу: Heller International Group, International Factors Group S.C., Factors Chain International. Лише одна із них — International Factors Group S.C. — об'єднує 58 факторингових компаній у 35 країнах світу, а її частка на світовому ринку факторингових послуг становить приблизно 28 %.

У колишньому СРСР факторингові операції почав застосовувати з 1 жовтня 1988 р. ленінградський "Промбудбанк", а з 1989 р. факторингові відділи стали створювати і в інших банках.

У 2007 р. обсяг світового ринку факторингових послуг становив понад трильйон євро, майже 70 % якого припадав на європейські країни. Нині найбільші обсяги факторингових операцій виконують компанії Великої Британії, Італії, США, Франції та Німеччини.

У ст. 1077 Цивільного кодексу України зазначається, що факторинг — це фінансування під відступлення права грошової вимоги: одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника ).

Метою такої перепоступки клієнта факторові своєї вимоги до боржника є забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Крім того, зобов'язання фактора за договором факторингу може також передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

З економічного погляду факторинг можна розглядати як операцію, що має кредитний характер, оскільки умова негайної сплати розрахункових документів постачальника означає, що фактор кредитує свого клієнта до моменту отримання платежу від боржника.

Факторинг характеризує фінансові відносини, що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту.

Доцільність використання факторингу зумовлена потребою:

— зменшення дебіторської заборгованості;

— прискорення обігу коштів у розрахунках;

— зниження рівня неплатежів;

— фінансування розвитку виробництва.

У зв'язку з браком коштів або обмеженими можливостями клієнтів погасити заборгованість за отримані товари на сьогодні факторинг став реальною альтернативою банківському кредитуванню і перетворився в надійний інструмент фінансування збуту продукції та підтримки інвестиційної діяльності підприємств. З одного боку, основою для використання факторингу є комерційний кредит, тобто продаж товарів із відстрочкою платежу, а з іншого — умова негайної сплати розрахункових документів постачальника означає, що факторингова компанія кредитує свого клієнта до моменту отримання платежу від боржника.

Однак між наданням факторингових послуг і банківським кредитуванням є суттєві відмінності, головні з яких полягають у тому, що факторингове фінансування:

— надається на строк фактичної відстрочки платежу, а кредит — на визначений термін;

— виплачується в день поставки товару, а кредит — в обумовлений кредитним договором день;

— як правило, не потребує забезпечення, тоді як кредит, зазвичай, надається під заставу;

— погашається коштами, що виплачуються дебіторами клієнту, а кредит повертається банку позичальником;

— може бути збільшене паралельно зі збільшенням обсягів продажу клієнта, тоді як кредит видається на заздалегідь обумовлену суму;

— погашається в день фактичної оплати дебітором отриманого товару;

— виплачується автоматично при пред'явленні накладної та рахунку-фактури, а для отримання кредиту потрібно оформити чимало документів;

— супроводжується управлінням дебіторською заборгованістю клієнта, тоді як при кредитуванні банк додаткові послуги клієнту не надає.

Таблиця 1.1

_{Основні показники діяльності фінансових установ ринку небанківських фінансових послуг}

Сектори ринку небанківських фінансових	31.12.04	31.12.05	31.12.06	31.03.07
послуг та показники їх діяльності
Страхування
Кількість укладених договорів страхування (тис. шт.)	285 873	336 824	554 579	29 958
Загальні активи (млн. грн.)	20 013	20 920	23 995	23 968
Страхові резерви (млн. грн.)	8 272	5 046	6 014	5 538
Валові страхові премії (млн. грн.)	19 431	12 854	13 830	3 506
Валові страхові виплати (млн. грн.)	1 540	1 894	2 599	774
Недержавні пенсійні фонди
Кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами (тис. осіб)	26	88	193	217
Загальні активи НПФ (млн. грн.)	11	46	137	161
Пенсійні внески (млн. грн.), у т.ч.	-	36,4	119,7	141,6
- від фізичних осіб	-	2,2	5,3	6,4
- від юридичних осіб	-	34,1	109,1	134,4
- переведено кошти фізичної особи до	-	0,093	5,3	0,8
пенсійного фонду від іншого пенсійного
фонду
Пенсійні виплати (млн. грн.)	-	1,7	4,0	4,7
Кредитні спілки
Кількість членів КС (тис. осіб)	785	1 231	1 791	1 816
Загальні активи (млн. грн.)	840	1 940	3 241	3 532
Обсяг виданих кредитів членам КС на звітну дату (млн. грн.)	691	1 442	2 597	2 901
Обсяг залучених депозитів членів КС на звітну дату (млн. грн.)	550	1 146	1927	2 193
Фінансові компанії
Загальні активи (млн. грн.)	816	1 871	4 825	5 261
Обсяг наданих послуг (вартість
фінансового активу, що є предметом	3 415	7 049	12 225	5 897
договорів, млн. грн.)
Ломбарди
Загальні активи (млн. грн.)	232	418	465	411
Обсяг виданих протягом звітного періоду
кредитів під заставу майна (млн. грн.)	н/д	1 429	1524	428