3) Залозистий епітелій
Залозисті клітини (гландулоцити) синтезують секрет і виводять продукти синтезу. Розрізняють ендокринні залози, що синтезують гормони і виділяють їх у кров, і екзокринні залози, які виводять продукти секреції на поверхню епітелію.
Екзокринні залози мають вивідні протоки і кінцеві секреторні відділи.
У залежності від локалізації виділяють залози ендоепітеліальні і екзоепітеліальні.
У залежності від будови вивідної протоки залози поділяють на прості і складні. Якщо вивідна протока розгалужена залози називаються складними, якщо нерозгалужена - простими.
У залежності від кількості секреторних відділів залози поділяють на розгалужені (мають кілька секреторних відділів) і нерозгалужені (мають один секреторний відділ).
У залежності від типу секреції розрізняють:
-мерокринові залози (виділяють секрет без порушення цілісності клітини),
-апокринові (апікальна частина клітини відокремлюється разом із секретом),
-голокринові (клітина цілком руйнується).
У залежності від форми кінцевого секреторного відділу залози бувають трубчасті, альвеолярні і альвеолярно-трубчасті.
4) Еозинофіли. 0,5-5%
Розміри12-14мкм. У цитоплазмі мають специфічні гранули, що забарвлюються кислими барвниками в червоний колір. Під електронним мікроскопом ці гранули крупніші, чим у нейтрофілах, мають овальну форму і кристалоїд усередині. Ядро сегментоване,складається з 2-3 сегментів. Функції - знищення паразитів (глистів), участь в алергічних реакціях.
5) Волокниста сполучна тканина складається з клітин і міжклітинної речовини, що у свою чергу утворена волокнами (коллагеновими, еластичними і ретикулярними) та основною речовиною. У залежності від співвідношення клітин, волокон та аморфної речовини волокниста сполучна тканина поділяється на пухку і щільну. Пухка тканина містить невелику кількість волокон, багато аморфної речовини і клітин. Входить до складу оболонок трубчастих органів, утворює строму паренхіматозних органів. Щільна сполучна тканина має багато волокнистих структур. У залежності від розташування волокон поділяється на оформлену і неоформлену. В оформленій тканині волокна утворюють паралельні пучки (сухожилля,зв'язки). У неоформленій волокна не мають визначеної орієнтації (сітчастий шар дерми).
6
)
Білет 4
1) Ендоплазматична сітка - це мембранна органела загального призначення. Розрізняють 2 види ендоплазматичної сітки: гранулярну та агранулярну (гладку).
Гранулярна ендоплазматична сітка складається з плоских канальців і цистерн, на поверхні яких розташовані рибосоми. Функція цієї органели синтез білків для мембран клітини, а також білків на експорт, тобто за межі клітини.
2) Ембріогенез ланцетника
Яйцеклітина - первинно оліголецитальна.
Запліднення - зовнішнє, відбувається у воді.
Дроблення - повне, рівномірне, синхронне. Кількість бластомерів наростає в геометричній прогресії. Перша і друга борозни дроблення йдуть меридіонально, третя - екваторіально. У результаті дроблення утворюється багатоклітинний зародок, спочатку у вигляді щільного скупчення клітин - морули. На стадії 128 бластомерів морула перетворюється в бластулу. Бластула має стінку бластодерму, яка складається з одного шару однакових бластомерів, і порожнину - бластоцель, що розташовується в центрі. Така бластула називається целобластулою.
Рис.3. Поперечні зрізи зародків ланцетника:
А – карта презумптивних зачатків яйцеклітини ланцетника;
Б – поперечний зріз бластули ланцетника (1 – дах бластули; 2 – дно бластули; 3-крайова зона бластули);
В –4 – дорзальна губа бластопора, 5 – матеріал вентрального серпа, що переміщається в ході гаструляції всередину і на дорзальну сторону);
Г – пізня гаструла (6 – нервова пластинка; 7 – шкірна ектодерма; 8 – хордальна пластинка; 11 – гастроцель);
Д – перетворення нервової пластинки в нервовий жолобок і початок відокремлення мезодермальних карманів від первинної кишки ; 7 – шкірна ектодерма; 9 - відокремлення мезодермальних карманів, 11-гастроцель)
Е – утворення целомічних мішків та первинної кишки (10 – утворення кишкової трубки; 12-целом).
3
)
Перехідний
епітелій
знаходиться в сечовому міхурі, сечоводах.
Товщина епітелію і форма клітин залежить
від наповнення сечовивідних шляхів.
Складається з 3-х шарів:
1)базальний
2)проміжний
3)покривний
4) Моноцити-це великі клітини, розміри до 20мкм. Ядро має бобоподібну форму. У цитоплазмі багато лізосом. Вони здатні до фагоцитозу. У крові знаходяться недовго, потім виходять у сполучну тканину і перетворюються в макрофаги.
5) Фібробласти – це клітини, які синтезують волокна та аморфну речовину сполучної тканини.
Види фібробластів:
1) Юні (малоспеціалізовані) фібробласти. Містять багато вільних рибосом. Здатні до поділу.
2) Зрілі фібробласти - це великі клітини з відростками. У цитоплазмі добре розвинута гранулярна ендоплазматична сітка і комплекс Гольджі. Вони синтезують волокна та аморфну речовину сполучної тканини.
3
)
Фіброцити
- це кінцева (дефінітивна) форма розвитку
фібробластів. Містять мало органел.
Синтез речовин знижений.
6)
Білет 5
Агранулярна ендоплазматична сітка складається з цистерн і пухирців, на поверхні яких рибосом немає.
Функції: 1 )детоксикация (знешкодження токсичних речовин);
2)синтез ліпідів;
3)нагромадження іонів кальцію;