3) Загальні морфофункціональні особливості епітелію:
-складається з клітин зв'язаних міжклітинними контактами;
-відсутність міжклітинної речовини;
-полярна диференціація (клітини мають апікальну частину і базальну частину);
-епітелій розташовується на базальній мембрані;
-відсутність кровоносних судин;
-висока здатність до регенерації.
4) Нейтрофільні лейкоцити. Розміри 12 мкм. У цитоплазмі мають дрібні специфічні гранули, що забарвлюються основними і кислими барвниками у фіолетово-червоний колір. Основна функція - фагоцитоз.
Юні нейтрофіли мають бобоподібне ядро.
Паличкоядерні нейтрофіли утворюються з юних, мають ядро у вигляді букви S.
Сегментоядерні нейтрофіли мають ядро з декількох сегментів (утворюються з паличкоядерних).
Нейтрофіли 65-75%
Юні 0,5-1%
Паличкоядерні 1-6%
Сегментоядерні 47-72%
5) Волокна сполучної тканини
Колагенові волокна складаються з пучків фібрил. Функція-опорно-механічна. Вони дуже міцні, здатні накопичувати воду.Забарвлюються оксифільно.
Еластичні волокна менш міцні, але більш еластичні, не утворюють пучків, але розгалужуються й утворюють анастомози.
Волокна сполучної тканини
Колагенові волокна складаються з пучків фібрил. Функція-опорно-механічна. Вони дуже міцні, здатні накопичувати воду.Забарвлюються оксифільно.
Еластичні волокна менш міцні, але більш еластичні, не утворюють пучків, але розгалужуються й утворюють анастомози.
1. Колаген
Білок сполучної тканини, що виконує пластичні функції; входить до складу колагенових волокон; маркерними амінокислотами зрілого колагену є амінокислоти гідроксипролін та гідроксилізин. Продукується фібробластами.
2. Еластин
Глобулярний білок, основний компонент еластичних волокон; продукується фібробластами, гладкими міоцитами, міофібробластами.
6)
1. Остеобласти
|
Клітини кісткової тканини, що активно продукують її міжклітинну речовину; локалізуються в глибоких шарах окістя, в процесі подальшого розвитку перетворюються в остеоцити |
Остеобласти-це молоді клітини кісткової тканини. Вони здатні до поділу. Розташовані переважно в окісті. У цитоплазмі мають розвинуту ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі. Функція –синтез міжклітинної речовини .
7) 1.Генетична класифікація (за походженням)
А) соматичний тип розвивається з міотомів дорзальної мезодерми – це скелетні м'язи.
Б) целомічний тип розвивається з вентральної мезодерми – це серцева м'язова тканина.
В) невральний тип розвивається з нервової трубки –це м'язи райдужки.
Г)епідермальний тип розвивається з ектодерми –це міоепітеліальні клітини залоз.
Д)вісцеральний тип розвивається з мезенхіми – це гладка м'язова тканина внутрішніх органів і судин.
8)Функції нейронів:
-сприймають подразнення;
-генерують нервові імпульси;
-передають нервові імпульси.
Будова нейронів
Нейрон має тіло (перикаріон) і відростки (аксон і дендрити)
Аксон-це довгий відросток, що проводить імпульси від тіла клітини, не розгалужується. Нервова клітина має тільки 1 аксон.
Дендрит-це короткий відросток, що проводить імпульси до тіла клітини, він розгалужується. Нервова клітина може мати кілька дендритів.
Білет 2
1) Плазмолема (клітинна оболонка, цитолема, поверхневий апарат клітини)
Плазмолема складається з 3-х шарів:
1) надмембранний
2) елементарна біологічна мембрана
3) підмембранний
Елементарна біологічна мембрана складається з біліпідного шару (2 шари ліпідів), між якими розташовані молекули білків. Молекули ліпідів складаються з гідрофільної головки і гідрофобного хвоста. Хвости молекул знаходяться усередині мембрани, а головки - назовні. Розрізняють 3 види білків:
1) інтегральні - повністю занурені в біліпідний шар;
2) напівінтегральні - частково занурені в біліпідний шар;
3) периферичні - знаходяться на одній з поверхонь мембрани.
Надмембранний шар (глікокалікс) складається з олігосахаридів, що приєднуються до молекул ліпідів або білків. Функція глікокаліксу - рецепторна.
Підмембранний шар (кортикальний) складається з мікротрубочок і мікрофіламентів. Виконує функцію цитоскелета і локомоторну.
Функції плазмолеми:
1) Бар'єрна (розмежувальна)
2) Транспортна
3) Рецепторна
4) Утворення міжклітинних контактів
5) Функція цитоскелета
6) Формоутворююча
Транспортна функція. Транспорт іонів і дрібних молекул може бути пасивним (шляхом дифузії, без затрат енергії, по градієнту концентрації) і активним (проти градієнта концентрації, енергозалежний).
Великі молекули транспортуються шляхом ендоцитозу (транспорт речовин усередину клітини) або екзоцитозу (виведення речовин із клітини). Ендоцитоз і екзоцитоз відбувається з утворенням вп’ячування або випинання плазмолеми.
Види ендоцитозу:
1) фагоцитоз - поглинання клітиною твердих часток;
2) піноцитоз - поглинання часток рідини.
Види екзоцитозу:
1) секреція - виведення з клітини речовин синтезованих у клітині;
2) екскреція - виведення з клітини шкідливих речовин;
3) рекреція - виведення з клітини не змінених речовин.
2) Запліднення - процес злиття чоловічої і жіночої гамет, внаслідок чого виникає новий організм - зигота.
Біологічне значення:
У зиготі відновлюється диплоїдний набір хромосом, відбувається передача спадкових властивостей новому організмові, статеві хромосоми визначають стать нового організму, підсилюють метаболізм, починає реалізовуватися програма розвитку нової особи.
3) Тканина-це філогенетично сформована система організму, що складається з клітин та їх похідних, і виконує специфічні функції.
Види тканин:
1.Епітеліальні
2.Сполучні
3.М'язові
4.Нервова
4) Базофільні лейкоцити (базофіли 0,1%). Розміри10-12мкм. У цитоплазмі мають великі специфічні гранули, що забарвлюються основними барвниками у фіолетовий колір. У гранулах містяться біологічно активні речовини (гепарин, гістамін). Гепарин – зменшує зсідання крові (антикоагулянт). Гістамін розширює кровоносні судини, підвищує їх проникність, виділяється при алергічних реакціях.
5) Сполучні тканини – це тканини, які об’єднуються у групу за ознакою наявності в них великої кількості міжклітинної речовини. Тобто, сполучні тканини складаються з клітин та міжклітинної речовини. Головними клітинами сполучних тканини (за винятком крові та лімфи ) є клітини – продуценти міжклітинної речовини – клітини фібробластичного, хондробластичного, остеобластичного ряду та ретикулярні клітини. Крім того, в сполучних тканинах зазвичай присутні клітини гематогенного походження. Міжклітинна речовина сполучних тканини (за винятком крові та лімфи) складається з волокон та основної речовини. Головними складовими компонентами волокон є білок колаген (колагенові та ретикулярні волокна) та еластин (еластичні волокна). Основна речовина являє собою желеподібну субстанцію, головним компонентом якої є певні полісахариди. У скелетних тканинах вона містить також значну кількість мінеральних речовин. Система сполучних тканини в організмі виконує інтегративну функцію, тобто об’єднує всі тканини в єдине ціле. Кожному певному різновиду сполучних тканин притаманні специфічні функції. Сполучна тканина забезпечує основні процеси життєдіяльності організму. Їй притаманна трофічна функція, вона депонує ліпіди, гормони, вітаміни та інші речовини, забезпечує гомеостаз та імунологічних захист організму, формує строму паренхіматозних органів та капсулу навколо сторонніх тіл, виконує репаративну функцію, ліквідуючи дефекти тканини, викликані екзо- та ендогенними факторами. Сполучна тканина виконує опорну функцію, складаючи каркас тіла та органів, і, разом з м’язовою системою забезпечує рухові властивості організму. Особливу увагу слід звернути на пластичну функцію, яка притаманна сполучним тканинам. Вона полягає у здатності цих тканини ліквідувати дефекти органів та частин тіла, (загоєння ран і т.д.), а в ряді випадків до заміни паренхіми відповідних органів, або до надмірного розростання у місцях пошкодження. Особливості будови різновидів сполучних тканини тісно пов’язані з їх функцією.