72. Стратиграфічний поділ та органічний світу Неогену.

Після вимирання великих форамініфер у кінці палеогену розвивались численні мілкі ендемічні форамініфери. Значно поширені радіолярії, із нумулітид залигились тільки сучасні представники. Серед безхреюбетних переважають двостулкові (венерікардія, тапес, Остреа тощо) та гастроподи (турінелла і ін.). у водах тропічної провінції жили всі типи організмів, особливо будівники рифів – 6-променеві корали, рідше зустрічаються голкошкірі та губки. Хордові представлені костистими та хрящовими рибами і водними ссавцями. Органічний світ суші міоцену: парнокопитні (антилопи, газелі, бізони і ін.), хоботні (мастодонти), а з непарнокопитних конеподібні (гіпаріони). Серед хижаків зявились перші ведмеді, собаки і гієни. У пліоцені в Євразії декілька разів відбувалась зміна ссавців. У степах та пустелях розселились справжні верблюди, а в саванах – жирафи. Виникло холодолюбні та перигляційні організми – мамонти, вівцебики, олені. Найбільш примітивнми були ссавці австралії в звязку з її ізоляцією і вони представлені сумчастими та однопрохідними організмами. Фауна ссавців Африки близька до євразійської. В розвитку ссавців Пд Америки основну роль відігра лимчасті і непомнозубі (мурахоїди, броненосці), гризуни та деякі ендемічні копитні. В пізньому міоцені обмін фаунами між Євразією і Пн Америкою (міграція різних хижаків хоботних і копитних). У пліоцені міграція ссавців з Пн в Пд Америку (хижаки і конеподібні). Наземна флора мало відрізнялась від сучасної – розвиток покритонасінних тісноповязаний з розвитком рослиноїдних ссавців. Поширені голонасінні рослини, менше – папороті, мохоподібні, тощо. Міоценова флора помірних широт – широколиста флора з домішкою субтропічних і хвойних рослин (секвоя, сосна, тополя, дуб, лавр, ліани). У пліоцені в наслідок послупового похолодання на суші повністю домінують листопадні та хвойні рослини. А в степах півдня – різноманітні злаки та трави. Уже існують тайга і лісотундра.

73. Основні стратиграфічні групи організмів для систем нижнього палеозою.

Силурійська – головоногі молюски (наутіліди), брахіоподи, трилобіти, граптоліти.

Ордовицька – трилобіти, брахіоподи, граптоліти, конодонти, колоніальні корали.

Кембрійська – трилобіти, археоціати, брахіоподи.

74. Основні стратиграфічні групи організмів для систем верхнього палеозою.

Пермська – форамініфери, корали, брахіоподи, головоногі молюски, споропилкові комплекси.

Кам’яновугільна – брахіоподи, корали, форамініфери, головоногі молюски.

Девонська – брахіоподи, гоніатити, корали, форамініфери, спорові комплекси.

75. Основні стратиграфічні групи організмів для систем мезозою.

Крейдова - форамініфери, головоногі молюски, споропилкові комплекси.

Юрська – форамініфери, головоногі молюски, споропилкові комплекси.

Тріасова – конодонти, форамініфери, головоногі молюски, споропилкові комплекси.

76. Основні стратиграфічні групи організмів для систем мезозою.

Четвертинна – форамініфери, пелециподи, гастроподи, споропилкові комплекси.

Неоген – форамініфери, пелециподи, гастроподи, споропилкові комплекси.

Палеоген – форамініфери, молюски, споропилкові комплекси.

77. Організми, які вимерли до кінця палеозою.

Протягом раннього кембрію особливого розвитку набули археоцеати – прикріплені бентосні організми, які представлені одиничними колоніальними організмами. В кінці кембрію вони вимерають.

Ранній палеозой – час розквіту трилобітів (найважливіша в стратиграфічному відношенні група, поділена на 2 підкласи – міомери, полімери. перші типові для кембрія, продовжують і закінчують свій розвиток в ордовіку. Полімери переживають розквіт на початку раннього палеозою в кембрії. Починаючи з кінця кембрію полімери поступово встрачають завойовані ними позиції. Переживають прогресивний розвиток з переходу від однієї системи в іншу, але все це швидше всього свідчить про поступове згасання чього класу організмів. До кін. PZ вимерли останні трилобіти.

Пізній палеозой – час розквіту і згасання чотирьох-променевих коралів (рогоза). З камяно-вугільного періоду почався новий етап еволюції рогоз. Але вже в ранньопермську епоху 4-променеві корали почали згасати, коли вимерли майже всі сімї тетракоралів. До кінця пермі тетракорали повністю зникли. В девонський період зменшилась кількість іншої групи коралових поліпів – табулятів. А до кінця пермського періоду повністю зникли.

Поступово зникли наутілоідеї з прямою раковиною, які були широко поширені в ранньому палеозої. До середини карбону вимирли актіноцератоідеї і ортоцератоідеї.

Перші жителі із четвероногих хребетних на континенті зявились в кінці девону. Це були земноводні (стегоцефали). В карбоні і пермі досягли розквіту. Але вже до кінця пермі основні групи стегоцефал вимерли.