Урок – екскурсія

Шкільна екскурсія – форма навчально-виховної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки, мета якої – спостереження й вивчення учнями різноманітних об’єктів та явищ дійсності.

Характерна ознака екскурсій – вивчення об’єктів пов’язане з пересуванням учнів.

Значення екскурсії:

• дають змогу розширювати й поглиблювати знання учнів, здобуті на уроках; формувати вміння орієнтуватись на місцевості; виявляти взаємозв’язки в природі; проводити фенологічні спостереження;

• розвивають спостережливість, пізнавальні інтереси учнів;

• сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, дбайливого ставлення до всього живого;

• в процесі екскурсійної роботи формуються почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги.

Види уроків – екскурсій

( за обсягом та часом проведення)

вступний поточний підсумковий

б агатотемний однотемний багатотемний

передує вивчення великої теми, розділу; його дидактична мета – здобуття учнями чуттєвого досвіду як основи для оволодіння системою понять, яка буде формуватися в учнів під час вивчення окремих тем і розділу в цілому.

засвоєння кожного елементу знань починається із безпосереднього сприймання реальних об’єктів на місці його проведення; Його мета формувати в учнів уявлень чи понять про об’єкти і явища природи, їх взаємозв’язки й залежності.

проводиться після вивчення розділу чи всього курсу начального предмета; його мета – конкретизація, розширення, застосування і систематизація знань, умінь і навичок.

Види уроків – екскурсій

(за методом проведення)

Дослідницькі ілюстративні комбіновані

Етапи екскурсій:

1. підготовка вчителя до екскурсії;

2. підготовка учнів до екскурсії;

3. проведення екскурсії;

4. підсумки екскурсії.

Підведення підсумків екскурсії

1. Проводиться підсумкова бесіда:

• діти обмінюються враженнями, висловлюють свої думки і міркування;

• вчитель узагальнює, уточнює, доповнює відповіді учнів;

• ефективність бесіди зростатиме, якщо вчитель у потрібних випадках використовуватиме додатковий матеріал;

• попередній досвід і спостереження учнів.

2. Зібраний матеріал опрацьовується на предметних уроках трудового навчання (оформлення колекцій, гербаріїв, оформлення альбомів тощо).

1. Живий матеріал учні приносять у куточок живої природи або висаджують на шкільній навчально-дослідній ділянці.

2. Матеріали екскурсії використовуються в позакласній роботі (виставки, тематичні ранки, дидактичні ігри).

Нестандартні форми організації навчального процесу

Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури.

Головна мета його – пробудження інтересу школярів до навчальної праці.

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавленість в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.

Переваги нестандартних уроків:

• максимально активізують пізнавальну діяльність учнів, їх творчу активність та ініціативу;

• створюють в учнів позитивний емоційний настрій;

• формують позитивний інтерес до предмету;

• сприяють набуттю практичного або суспільного досвіду.

Недоліки: нестандартні уроки не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю; їм властива велика витрату часу.

Єдиної типології нестандартних уроків не існує.

С.В. Кульневич та Т.П. Лакоценіна виділяють такі види нестандартних уроків:

• уроки зі зміненим способом організації, (захист ідей, урок взаємоконтролю);

• уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок);

• уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція);

• уроки з ігровою змагальною основою(вікторина, КВК);

• уроки з трансформацією стандартних способів організації (урок-моделювання);

• уроки з оригінальною організацією (урок - взаємонавчання, урок – монолог);

• уроки - аналогії певних дій (урок-суд, урок – аукціон);

• уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок – диспут, урок – дослідження).

Типи нестандартних уроків (за В.А.Щеньовим).

1. Урок – змагання (вікторини, конкурси, уроки – аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів.

2. Уроки громадського огляду знань (уроки – заліки, уроки – консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури, проводять їх

наприкінці чверті, навчального року.

3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки - диспути, конференції, телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.

4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм, імітація певної діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінним є для школярів 1-2 класів, у яких конкретне мислення переважає над абстрактним.

Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності, забезпечує зв’язки природознавства з предметами естетичного циклу.

5. Уроки – подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення.

6. Уроки «милування природою» . Передбачають розвиток у дітей емоційної чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні цікаві форми емоційно – естетичного пізнання довкілля.