Лекція 4

Соціологія шлюбу, сім’ї та молоді.

План

1. Сутність, об’єкт та предмет соціології молоді.

2. Основні функції молоді та вікові межі.

3. Сутність, об’єкт, предмет та функції соціології сім’ї

4. Шлюб та сім’я: поняття, сутність, типологія

Самостійне опрацювання.

1. Фази та типи розвитку сім"ї

2. Альтернативні форми сім"ї та шлюбу

3. Соціальне самовизначення молоді

4. Молодь як соціально-демографічна група.

Література.

1. Черниш Н. Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання. – К.: Знання, 2009. – 468 с.

2. Соціологія / за ред. Требіна М.П. – Х.: Право, 2010. – 224 с.

3. Соціологія: Підручник. / За ред. В.М. Піча. – Львів: Магнолія. – 2010 – 296с.

4. Нестуля О.О., Нестуля С.І. Соціологія. Практикум. Модульний варіант.: навч. посіб. – 2-ге вид., - К.: Центр літератури, 2010. - 272 с.

5. Практикум з соціології / За ред. Піча В.М. – Львів: Магнолія, 2009. – 368 с.

6. Вербець В.В., Субот О.А. Соціологія: Нач. посб. – К.: КОНДОР, 2009. – 550с.

7. Сірий Є.В. Соціологія: Нач. посб. – К.: Атіка, 2009. – 492 с.

1. Сутність, об’єкт та предмет соціології молоді.

Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує соціаль­но-демографічну спільність суспільства, що перебуває в про­цесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та поза сімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ро­лей, статусу.

Об'єкт соціології молоді — молодь, тобто велика со­ціально-демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, особливостей со­ціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:

— вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєді­яльності в суспільстві;

— аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

— вивчення процесів формування політичних, мо­ральних, професійних та естетичних інтересів і позицій;

— вивчення чинників, які впливають на формуван­ня свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;

— визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;

— вивчення механізму формування свідомості мо­лоді, співвідношення біологічного та соціального, а та­кож чинників, які впливають на свідомість і поведін­ку людини;

— дослідження взаємодії поколінь і визначення ро­лі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;

— вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуття соціальної зрілості та становлення молоді як суб'єкта історії.

Найголовніші молодіжні проблеми:

- поганий стан здоров’я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція)

- втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму

- низький рівень життя (безробіття і соціальна залежність від батьків)

- шлюбно-сімейні проблеми

- матеріальна незабезпеченість (відсутні умови для поліпшення житлових умов)

- низька народжуваність.

2. Основні функції молоді та вікові межі.

Функціями соціології молоді є:

- методологічна — забезпечує розробку наукових засад для сучасної соціологічної молодіжної концепції та формування на цій основі сильної державної моло­діжної політики;

- теоретико-пізнавальна — полягає у виробленні специфічного понятійно-категоріального апарату, до­слідженні сутнісної характеристики молоді як особли­вої соціально-демографічної спільноти;

- прогностична — виявляє себе у дослідженні ак­туальних економічних, правових та соціальних проб­лем молоді, виробленні коротко - і довгострокових прогнозів їх розвитку;

- практична — пов'язана з виробленням сучас­них методик комплексного вивчення молодіжних проблем, встановленням ефективних механізмів, за­безпеченням тісного зв'язку дослідницьких інститу­тів, лабораторій з державними і громадськими струк­турами, що працюють з молоддю;

- управлінська — реалізується через науково об­ґрунтовані методи та форми діяльності державних, громадських установ щодо регулювання соціальних процесів у молодіжному середовищі.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

• функція відтворення - полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

•  трансляційна - це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

• інноваційна - полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями.

Важливим питанням є визначення вікових параметрів молоді. Вони залежать як від історичних особливостей, тра­дицій, так і від рівня соціально-економічного розвитку країни:

• нижня межа визначається біологічною, статевою зрілістю;

• верхня - визначається з огляду на юридичне повноліття, закінчення навчання, здобуття професії, одруження та набуття економічної незалежності.

Згідно з найпоширені­шим поглядом віковими межами молоді вважаєть­ся період від 16 - 18 до 30 років. У матеріалах ООН та ЮНЕСКО визначено віковий ценз для молоді, що обмежений 15 - 24 роками.

За законодавством України, до 2004 р. межі молодіжного віку охоплю­вали період 14 - 28 років, а з 2004 р. – 14 - 35 років

Тенденція до розширення вікових меж періоду молодості пов'я­зана з відповідними реаліями сьогоденного суспіль­ного розвитку. З одного боку, процеси акселерації — прискорення, тобто прискорене дозрівання, що означає раніше закінчення дитин­ства, ранню соціалізацію, сприяють пришвидше­ному досягненню статусу дорослості, яке раніше відбувалось переважно у 18 років. З іншого боку, "продовження юності" пов'язане з термінуванням вступу в професійне життя чи у сімейний статус, продовженням строків здобуття освіти, тривалістю життя та ін.

Отже, молодіжний вік передбачає нижні (14, 15,16,18 років) і верхні (24,28, 30, 35років) межі.

Приблизно з 14років молода особа починає усві­домлювати власні соціальні права, місце в суспіль­стві, своє призначення. Нижні межі доцільно прив'я­зувати до одного з найважливіших перших життє­вих виборів, скажімо, до вибору, який постає перед молодими людьми після закінчення дев'ятого кла­су загальноосвітньої школи. Рішення продовжити навчання в школі, піти до ПТУ, технікуму, ліцею чи розпочати трудову діяльність, прийняте моло­дою людиною, визначає всю її подальшу долю.

Подібні рішення стосовно фахового та трудового самовизначення молоді люди повинні приймати в 16років, коли закінчують середню школу.

До 18 років практично завершується формування голов­них психофізичних особливостей людини. Отже, нижні межі молодіжного віку пов'язані з початком самостійного становлення молодої людини.

До 24 років припиняються процеси росту люд­ського організму і формується соціальний статус особи, що передбачає, наприклад, в умовах Украї­ни, здобуття освіти, отримання фаху, проходження обов'язкової військової служби, набуття певного трудового і життєвого досвіду.

Період моло­дості формально завершується тоді, коли людина повністю соціалізована у суспільство, де вона про­живає. Для кожної людини процеси соціалізації здійснюються по-різному. Крім того, соціалізація" неоднаково відбувається у тій чи іншій сфері (тру­довій, фаховій, сімейній), але переважно вона завер­шується до 28 - 30 років. Навіть якщо ці процес у різних людей можуть з певних причин відтягнутися, то зазвичай вони досягають певної завершальної точки у 35років, котрі становлять верхню межу молодіжного віку.

Оскільки період 14 - 35 років достатньо великий і охоплює людей зі значним діапазоном потреб та можливостей, його доцільно поділити на менші частини. Відповідно до цього й життя молодої людини поділяють на кілька періодів. Три з них — основні.

1. Перший (період ранньої юності – 14 - 18 ро­ків) — це так званий період пошуку, коли молода людина визначає, ким бути, якою бути, який фах, спеціальність обрати, де реалізувати свої здібності. Йому притаманні ознаки: формування самосвідо­мості, збільшення сили волі; створення власного погляду на світ; спроби самовиховання; намагання виявити свою незалежність та оригінальність; за­гострений юнацький максималізм; критичність; недовіра; посилення залежності від впливу ровес­ників. Особливого значення набувають перше ко­хання, дружба, але водночас спостерігається недо­статнє усвідомлення наслідків своєї діяльності.

2. Упродовж другого періоду (пізня юність – 18 - 25 років) молода людина інтегрується в су­спільство. Йдеться про початок трудової біографії юнаків та дівчат у будь-якій сфері — на виробництві, в науці, культурі та ін. Для цього періоду харак­терні певна зрілість у розумовому та моральному сенсі, оформлення поглядів на світ, відкритість до новаторства, сміливість, рішучість, здатність до захоплень, оптимізм, самостійність, прямоліній­ність, критичність і самокритичність, суперечлива самооцінка, скептичне ставлення до дорослих, неприйняття лицемірства та грубості. Це пік інте­лектуальних і пізнавальних можливостей, період прийняття відповідальних рішень, вибір супутни­ка життя.

3. У третій період (зрілість – 26 - 35 років) розпочинаються інтенсивна творча праця молодої людини, завершується її соціалізація та становлен­ня (коли здебільшого обрано фах, здобуто освіту, є професійні навички, власне житло, створено сім'ю).

Отже, межі молодіжного віку чітко не визна­чені, вони мають умовний і відносний характер і різні для різних людей та різних країн. Однак, усі хто перебуває у межах молодіжного віку, — люди, котрі активно долають процеси соціалізації, пере­ходять від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого.