5. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади

Суспільство - соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва.Природа - це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище.Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і насамперед - рівнем розвитку виробництва.Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої людини.Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства.Тут є дві позиції:широка і вузька.У широкому розумінні суспільство - це частина матеріального світу, яка відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично розвивається.У вузькому розумінні суспільство - це певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційніступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство.Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути:- суспільно-економічна формація; - ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; - французьке, радянське, американське суспільство і т.д. "Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них - та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації. Суспільно-економічна формація - певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує і розвивається за своїми специфічними законами на основі конкретного способу виробництва.  держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві: - підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству; - забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя; - не втручається в особисте життя людини; - регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права). З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та правової систем. політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи і держави, інших соціальних суб'єктів.Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади належить і праву.Право, як і держава, - це надбудова над економічним базисом суспільства, є складником правової системи даного суспільства. Право залежить від держави, оскільки: - виникає як інституйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави; - є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі; - завдяки державі та її органам впроваджується в життя; - його авторитетність і престижність залежать від держави; - сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації. Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади. Підводячи підсумки розглянутої теми, слід зробити деякі висновки: 1 .Держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права була поява соціальна неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, які не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу. 2. Держава і право відрізняються низкою ознак від суспільної влади, звичаїв, традицій і моралі первісного суспільства. 3. У демократичному суспільстві формуються правова держава і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення.

6.Поняття держави та її ознаки Нині в Україні розбудовується нова державність. Долаються психологічні комплекси і стереотипи тоталітарного минулого, формується новий погляд на роль і сутність держави.Основою будь-якого суспільного розвитку є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він визначає політичні, соціальні, духовні, моральні та інші процеси життя в суспільстві. Економічна структура суспільства є реальним економічним базисом цього суспільства, а політичні, ідеологічні та юридичні явища - його надбудовою. До політичної надбудови належить і держава.Держава найчастіше прямує за рухом виробництва, за розвитком економіки. Вона визначає форму власності (державну, колективну та індивідуальну: особисту і приватну), регулює розподіл матеріальних благ, охороняє і захищає існуючий правопорядок.Проте держава не завжди автоматично прямує за економікою. Вона може активно протидіяти економічному базисові. Значною мірою це залежить од впливу на державу різних чинників, які характеризуються співвідношенням різних соціальних прошарків, суспільної свідомості мас, діяльності політичних партій, інших громадських формувань і рухів, національних традицій, рівня загальнолюдської та правової культури, активності трудових колективів і т. ін.Отже, держава може як випереджати економічний розвиток, так і відставати від нього. У субстанціональному значенні держава - організоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі й часі.В атрибутивному значенні - це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного суспільства. В інституціональному значенні - це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють державну владу.У міжнародному значенні державу розглядають-як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади.Отож, держава - це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальна неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами. До основних ознак держави відносять:- суверенітет;- територіальне розселення населення країни; - наявність апарату управління і примусу;- здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки; - здатність збирати податки, робити позики і давати кредити;- спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення.Суверенітет держави - це верховенство, самостійність, повнота, єдиність і неподільність влади в певній державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах. Представником буржуазного лібералізму у поглядах на державу був Кант. Його вчення зводиться до таких постулатів;

- людина - це абсолютна цінність; - право має гарантувати соціальний простір моралі, бути загальнообов'язковим і забезпеченим силою держави.

7.Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здійсненні завдань і функцій держави, називається її механізмом. Серед названих організацій є державні органи, що наділені державно-владними повноваженнями. Систему таких органів і називають апаратом держави. Звідси механізм держави криє в собі: - апарат держави; - державні підприємства; - державні установи; - інші державні організації. Державні підприємства - вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва. Апарат держави - система всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.Основними принципами державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки тощо. Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником суверенітету народу і нації.Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Єдиним органом законодавчої влади є Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним, загальними та господарськими (арбітражними) судами. Свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об'єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в організації та здійсненні покладених на нього завдань.Отож, державний апарат (вибраний чи призначений) є системою державних органів, що здійснюють свої функції, реалізуючи волю громадянського суспільства, всього українського народу.Первинною клітинкою державного апарату є орган держави. Це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.Один службовець як орган держави - це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. В юридичній літературі розглядають різні підстави класифікації державних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави: - за місцем у системі державного апарату; первинні (створюються через вибори всім населенням або його частиною); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм); - за змістом або напрямками державної діяльності: органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи; - за способом утворення: виборні, призначувані, ті, що можуть успадковуватися; - за часом функціонування: постійні, тимчасові; - за складом: одноособові, колегіальні; - за територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальні, або центральні; місцеві, або локальні. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову.