
- •1. Розвиток та сучасний стан електропостачальних систем
- •1.1. Відомості з історії розвитку електропостачання
- •1.2. Задача електропостачальних систем. Основні вимоги та визначення
- •1.3. Проблеми електропостачання
- •1.4. Структура та функційні складові сучасних електропостачальних систем
- •1.5. Джерела живлення електропостачальних систем підприємств
- •1.6. Особливості ліній електропередачі та підстанцій електропостачальних систем
- •1.7. Принципи аналізу електропостачальних систем
- •1.7.1. Особливості електричних розрахунків електропостачальних систем
- •1.7.2. Принципові, розрахункові та заступні схеми
- •1.7.3. Векторна діаграма та електричні розрахунки ділянки електричної мережі
- •2. Електричні навантаження
- •2.1. Споживачі та приймачі електричної енергії
- •2.2. Структура електроспоживання
- •2.3. Класифікація приймачів електричної енергії
- •2.4. Загальна характеристика приймачів електричної енергії
- •2.5. Графіки електричного навантаження
- •2.6. Величини та коефіцієнти, що характеризують графіки навантажень
- •2.7. Методи визначення розрахункових навантажень
- •2.7.1. Класифікація та загальна характеристика методів
- •2.7.3. Метод коефіцієнта попиту
- •2.7.4. Метод питомих витрат електроенергії
- •2.7.5. Метод питомого навантаження
- •2.7.6. Метод упорядкованих діаграм
- •2.7.7. Статистичний метод
- •2.8. Послідовність визначення розрахункових навантажень
- •2.9. Визначення пікових навантажень
- •3. Реактивна потужність в електропостачальних системах
- •3.1. Поняття реактивної потужності
- •3.2. Споживання та генерування реактивної потужності
- •3.3. Реактивна потужність в електричній мережі
- •3.4. Негативні явища, пов’язані з передачею реактивної потужності
- •3.5. Заходи щодо зменшення споживання реактивної потужності
- •3.6. Класифікація компенсувальних пристроїв
- •3.6.1. Синхронні компенсатори та синхронні двигуни
- •3.6.2. Шунтові конденсаторні батареї та реактори
- •3.7. Статичні компенсатори прямого регулювання
- •3.7.1. Регулювання зміною опору
- •3.7.2. Регулювання зміною струму
- •3.7.3. Регулювання зміною напруги
- •3.7.4. Регулювання зміною частоти
- •3.8. Статичні компенсатори непрямого регулювання
- •3.8.1. Статичні компенсатори з реакторами, керованими вентилями
- •3.8.2. Статичні компенсатори з керованими реакторами
- •3.8.3. Статичні компенсатори з параметричним регулюванням
- •3.8.4. Комбіновані статичні компенсатори
- •3.9. Розподіл компенсувальних пристроїв в мережах
- •3.9.1. Розподіл конденсаторів в радіальній мережі
- •3.9.2. Розподіл конденсаторів в магістральній мережі
- •3.9.3. Розподіл конденсаторів в мережі двох напруг
- •3.9.4. Використання синхронних двигунів для компенсації реактивної потужності
- •3.9.5. Оптимізація місця приєднання конденсаторної батареї до струмопроводу з рівномірно розподіленим навантаженням
- •3.9.6. Баланс реактивної потужності та забезпечення вимог постачальної системи в різних режимах
- •3.10. Схеми та обладнання конденсаторних установок
- •3.10.1. Схеми та обладнання конденсаторних установок нн
- •3.10.2. Схеми та обладнання конденсаторних установок напругою 6(10) кВ
- •3.10.3. Розряд конденсаторних установок
- •3.11. Плата за реактивну потужність
- •4 Якість електричної енергії в електропостачальних системах
- •4.1. Загальні засади
- •4.3.2. Коливання напруги
- •- Розмахом зміни напруги, - дозою флікера.
- •4.3.3. Несинусоїдність напруги
- •4.3.7. Імпульс напруги
- •4.3.8. Тимчасова перенапруга
- •4.4. Способи розрахунку та методики визначення показників якості електроенергії
- •4.4.1. Розрахунок відхилень напруги
- •Визначати u1(1) і методом симетричних складових;
- •Визначати u1(1) і за наближеною формулою
- •4.4.2. Розрахунок коливань напруги
- •4.4.3. Розрахунок несинусоїдності напруги
- •4.4.4. Розрахунок несиметрії напруг
- •Розраховувати u2(1)і за методом симетричних складових;
- •Розраховувати u2(1)і за наближеною формулою
- •4.4.5. Розрахунок відхилення частоти
- •4.4.7. Розрахунок імпульсів напруги
- •Електроприймачі, на роботу яких зміна частоти практично не впливає. До них відносяться освітлення, значна частина електротермічного обладнання, електролізні і електрозварювальні установки тощо.
- •Споживачі, продуктивність механізмів яких змінюється пропорційно другого, третього і більш високого ступеню частоти: вентилятори, відцентрові помпи, турбокомпресори тощо.
- •4.6. Нормалізація та регулювання показників якості електроенергії
- •4.6.1. Регулювання частоти
- •4.6.2. Регулювання напруги
- •4.6.3. Зменшення коливань напруги
- •4.6.4. Зменшення рівня вищих гармонік
- •4.6.5. Симетрування навантажень
- •5. Схеми та обладнання електропостачальних мереж напругою понад 1000 в
- •5.1. Класифікація мереж електропостачальних систем.
- •5.2. Підстанції мереж електропостачальних систем
- •5.2.1. Головні понижувальні підстанції
- •5.2.2. Розподільні пункти
- •5.2.3. Цехові та розподільні підстанції
- •5.3. Схеми мереж зовнішнього електропостачання
- •5.3.1. Схеми мереж зовнішнього електропостачання промислових підприємств
- •5.3.2. Схеми мереж зовнішнього електропостачання електрифікованих залізниць
- •5.3.3. Схеми мереж зовнішнього електропостачання міст
- •5.3.4. Схеми зовнішнього електропостачання в сільський місцевості
- •5.4. Мережі внутрішнього розподілу електроенергії на напрузі більше 1000 в
- •5.4.1. Радіальні схеми розподільних мереж
- •5.4.2. Магістральні схеми розподільних мереж
- •5.4.3. Комплексні схеми розподільних мереж
- •6. Розподільні мережі напругою нижче 1000 в
- •6.1. Системи мереж низької напруги
- •6.2. Схеми та конструктивне виконання мереж нн
- •6.2.1. Класифікація
- •6.2.2. Схеми та конструкції мереж нн
- •6.2.3. Схеми первинних з’єднань систем вводу резерву
- •6.3. Комутаційні та захисні апарати нн
- •6.3.1. Вимикачі навантаження
- •6.3.2. Силові запобіжники
- •6.3.3. Автоматичні вимикачі
- •100 До 630 а та термічного й електронного розчіплювачів
- •6.3.4. Пристрої захисного вимкнення
- •6.3.5. Пристрої захисту від перенапруг
- •6.3.6. Магнітні пускачі та контактори
- •6.4. Обмеження струмів короткого замикання в мережах нн
- •6.5. Принципи вибору апаратів та струмопровідних частин нн
- •6.5.1. Вибір обладнання за умовами тривалого нормального режиму
- •6.5.2. Перевірка за умовами тимчасових режимів (післяаварійних)
- •6.5.3. Перевірка за умовами аварійних режимів
- •6.5.4. Перевірка перерізу провідників за умовами пуску
- •6.5.5. Вибір контакторів
- •6.5.6. Вибір запобіжників
- •6.6. Розподільні пристрої мереж низької напруги
- •7. Розрахунки мереж електропостачальних систем
- •7.1. Мета та особливості електричних розрахунків мереж електропостачальних систем
- •7.2. Принципи аналізу мереж за втратами напруги
- •7.3. Розрахунок втрат напруги та перерізів проводів в лініях постійного струму та двопровідних освітлювальних лініях змінного струму
- •7.4. Випадки розрахунку мереж напругою менше 1000 в
- •7.4.1. Розрахунок мереж без врахування індуктивних опорів
- •7.4.2. Розрахунок ліній з рівномірно розподіленим навантаженням
- •7.4.3. Розрахунок неповнофазних мереж нн
- •7.4.4. Особливості розрахунку трифазної мережі з рівномірно розподіленими однофазними навантаженнями
- •7.5. Аналіз трифазної мережі сн/нн з симетричним навантаженням за відхиленнями напруги
- •7.6.Визначення положення рпн трансформаторів
- •Список посилань
5.4.2. Магістральні схеми розподільних мереж
Запровадження магістральних схем пов’язано з децентралізацією розподілу та комутації енергії, зі зменшенням за цей рахунок кількості проміжних комутаційних вузлів та поданням енергії безпосередньо до розподільних та цехових трансформаторних підстанцій. Велику різноманітність магістральних схем можна, в основному, розподілити на наступні: одинокі; подвійні наскрізні – з двома паралельними магістралями; наскрізні зустрічні з двостороннім живленням; кільцеві замкнені та розімкнені (рис.5.28). За надійністю, яку вони забезпечують, ці схеми можна поділити на дві групи. До першої відносять одинокі та кільцеві схеми, які поступаються за надійністю радіальним, а до другої групи – схеми з двома паралельними магістралями, які характеризуються високою надійністю і можуть використовуватись для живлення споживачів будь-якої категорії.
Магістральні схеми застосовують переважно для живлення ТП, а для живлення РП застосовують в основному радіальні схеми. Головну роль у випадку використання кабельних ліній відіграє при цьому наступна обставина. Для живлення РП, які характеризуються великими значеннями електричного навантаження, використовуються кабелі з великими значеннями перерізу, які задовольняють перевірку їх за термічною стійкістю до струмів КЗ. При живленні через цей РП за магістральною схемою ще один чи більше РП, необхідно адекватно їх потужності ще збільшити переріз кабелю або їх кількість. При цьому виникають певні труднощі, яких не буде при прокладанні до другого РП кабелю з такою ж величиною перерізу жил, на яку треба було б збільшити переріз головної дільниці у випадку магістральної схеми.
в) г)
д) ж)
Рис. 5.28. Магістральні схеми з одностороннім живленням:
а) одинарні, б) подвійні, в) одинарні з загальною резервною магістраллю, г) кільцева розімкнена, д) схема подвійної магістралі з наявністю збірних шин високої напруги на цехових підстанціях, ж) схема подвійної магістралі без збірних шин високої напруги на підстанціях
З іншого боку, для живлення однієї ТП за радіальною схемою переріз жил кабелю, вибраний за допустимим струмом, необхідно збільшити в 2-5 разів за умовою термічної стійкості. Тому для повного використання перерізу до цього кабелю доцільно приєднати ще декілька ТП, тобто використати магістральну схему.
Рекомендується [5.4] до однієї магістралі приєднувати до 2-х, 3-х трансформаторів потужністю 1000–2500 кВА та до 4-х, 5-ти потужністю 250–630кВА. Ця рекомендація враховує:
- вимоги надійності електропостачання; вважається, що із збільшенням кількості трансформаторів зменшується надійність;
- небажаність використання надмірно великих значень перерізу кабелів;
- експлуатаційні міркування: втрата живлення обмеженої кількості ТП під час аварій.
Таким чином, в розподільних мережах СН магістральні схеми переважно застосовують для живлення розподільних та цехових ТП. Конструктивно їх виконують кабельними лініями на промислових підприємствах та у великих містах, а в сільський місцевості та малих і середніх містах – повітряними лініями, причому в останньому випадку переважно у вигляді кільцевих розімкнених схем. Приєднання трансформаторів здійснюють за найпростішими схемами за допомогою вимикачів навантаження, роз’єднувачів та запобіжників або взагалі без них, наглухо. Глухе приєднання застосовується рідко, лише тоді, коли у випадку вимкнення однієї магістралі забезпечується живлення споживачів від другої магістралі через трансформатори та секційний вимикач НН. Потужність трансформаторів повинна забезпечувати (з врахуванням допустимого перевантаження) живлення усіх відповідальних споживачів даної підстанції на час, необхідний для відновлення роботи першої магістралі.
Лише у випадках необхідності передачі дуже великих потоків потужності на енергомістких підприємствах застосовуються магістральні схеми передачі та розподілу електроенергії між кількома РП за допомогою струмопроводів напругою 6–35 кВ.
Останнім часом все більшого застосування набуває система напруг 35/0,4 кВ без проміжної трансформації на 6(10)кВ. У такому випадку використання магістральних схем є вимушеним. Відсутність проміжної напруги дозволяє суттєво зменшити трансформаторну потужність і тим самим підвищити економічну ефективність застосування такої мережі.