5.4. Мережі внутрішнього розподілу електроенергії на напрузі більше 1000 в

Електричні мережі внутрішнього розподілу представляють собою останній етап транспорту електроенергії для живлення приймачів СН (двигунів, електропечей тощо напругою 6 або 10 кВ) і передостанній – для приймачів та споживачів НН, для живлення яких до цієї мережі приєднують трансформатори СН/НН. Ці мережі можуть виконуватися за різними схемами в залежності від природних умов та умов забудівлі території, розміщення електричних навантажень на ній, їх значень, номінальних напруг, ступенів надійності, що необхідно забезпечити, кількості джерел живлення та інших показників і характеристик об’єктів. Згідно з сучасними принципами побудови схем електропостачання розподільні мережі повинні задовільняти наступним положенням:

- забезпечувати максимальну економічну ефективність з врахуванням можливої перспективи розвитку;

- рівень надійності елементів схеми та мережі в цілому повинен відповідати категорії електроприймачів за надійністю;

- мати можливості щодо забезпечення показників якості електричної енергії у відповідності з ГОСТ-13109-97;

- всі елементи мережі в нормальних режимах роботи повинні знаходитись під навантаженням, а в післяаварійних умовах - забезпечувати електропостачання з врахуванням допустимих обмежень споживачів та допустимих перевантажень елементів мереж;

- слід застосовувати, як правило, нарізну роботу паралельних ліній та трансформаторів з використанням пристроїв автоматичного введення резерву (АВР) у тих випадках, коли це необхідно;

- в схемах мереж, які живлять відповідальних споживачів, повинно широко застосовуватись глибоке секціонування з взаємним резервуванням ліній та трансформаторів.

Конструктивно мережі виконуються кабельними та повітряними лініями напругою переважно 10кВ, а іноді 6 або 35кВ. На промислових підприємствах в основному використовують повітряні та кабельні лінії, а також струмопроводи (для живлення потужних споживачів до декількох десятків мегават), у великих містах - кабельні лінії, а в середніх і особливо в малих, а також в сільський місцевості - переважно повітряні лінії.

Використання напруги 6кВ, як правило, є вимушеним за наявності значної кількості відносно потужних електроприймачів з цією номінальною напругою. У випадку незначної їх відносної потужності буває доцільніше застосувати для їх живлення трансформатори 10/6кВ. Існуючі мережі 6кВ за умови відсутності електроприймачів цієї напруги рекомендується поступово переводити на 10кВ.

Обмеження в застосуванні напруги 35 кВ пояснюється, в основному, відсутністю обладнання (кабелів, трансформаторів 35/0,4кВ), аналогічного існуючому на напрузі 6 та 10кВ, а також необхідних обґрунтувань.

Схеми розподільних мереж бувають радіальними, магістральними, змішаними, а також кільцевими.

Радіальні схеми застосовують у випадках, коли навантаження представляє собою сконцентровану групу електроприймачів, для живлення яких й керування створюють РП, або коли окремі споживачі розташовані у різних напрямках від джерела.

Магістральні схеми, як і їх різновид – кільцеві, доцільно використовувати за умов відносно рівномірного розподілу навантажень по території або вздовж деякого об’єкту.

На практиці часто зустрічаються змішані схеми систем розподілу СН, в яких застосовують обидві зазначені схеми, використовуючи переваги кожної з них в конкретних умовах.

Розглянемо детальніше різновиди й особливості цих схем і можливості та способи їх виконання.