- •1. Розвиток та сучасний стан електропостачальних систем
- •1.1. Відомості з історії розвитку електропостачання
- •1.2. Задача електропостачальних систем. Основні вимоги та визначення
- •1.3. Проблеми електропостачання
- •1.4. Структура та функційні складові сучасних електропостачальних систем
- •1.5. Джерела живлення електропостачальних систем підприємств
- •1.6. Особливості ліній електропередачі та підстанцій електропостачальних систем
- •1.7. Принципи аналізу електропостачальних систем
- •1.7.1. Особливості електричних розрахунків електропостачальних систем
- •1.7.2. Принципові, розрахункові та заступні схеми
- •1.7.3. Векторна діаграма та електричні розрахунки ділянки електричної мережі
- •2. Електричні навантаження
- •2.1. Споживачі та приймачі електричної енергії
- •2.2. Структура електроспоживання
- •2.3. Класифікація приймачів електричної енергії
- •2.4. Загальна характеристика приймачів електричної енергії
- •2.5. Графіки електричного навантаження
- •2.6. Величини та коефіцієнти, що характеризують графіки навантажень
- •2.7. Методи визначення розрахункових навантажень
- •2.7.1. Класифікація та загальна характеристика методів
- •2.7.3. Метод коефіцієнта попиту
- •2.7.4. Метод питомих витрат електроенергії
- •2.7.5. Метод питомого навантаження
- •2.7.6. Метод упорядкованих діаграм
- •2.7.7. Статистичний метод
- •2.8. Послідовність визначення розрахункових навантажень
- •2.9. Визначення пікових навантажень
- •3. Реактивна потужність в електропостачальних системах
- •3.1. Поняття реактивної потужності
- •3.2. Споживання та генерування реактивної потужності
- •3.3. Реактивна потужність в електричній мережі
- •3.4. Негативні явища, пов’язані з передачею реактивної потужності
- •3.5. Заходи щодо зменшення споживання реактивної потужності
- •3.6. Класифікація компенсувальних пристроїв
- •3.6.1. Синхронні компенсатори та синхронні двигуни
- •3.6.2. Шунтові конденсаторні батареї та реактори
- •3.7. Статичні компенсатори прямого регулювання
- •3.7.1. Регулювання зміною опору
- •3.7.2. Регулювання зміною струму
- •3.7.3. Регулювання зміною напруги
- •3.7.4. Регулювання зміною частоти
- •3.8. Статичні компенсатори непрямого регулювання
- •3.8.1. Статичні компенсатори з реакторами, керованими вентилями
- •3.8.2. Статичні компенсатори з керованими реакторами
- •3.8.3. Статичні компенсатори з параметричним регулюванням
- •3.8.4. Комбіновані статичні компенсатори
- •3.9. Розподіл компенсувальних пристроїв в мережах
- •3.9.1. Розподіл конденсаторів в радіальній мережі
- •3.9.2. Розподіл конденсаторів в магістральній мережі
- •3.9.3. Розподіл конденсаторів в мережі двох напруг
- •3.9.4. Використання синхронних двигунів для компенсації реактивної потужності
- •3.9.5. Оптимізація місця приєднання конденсаторної батареї до струмопроводу з рівномірно розподіленим навантаженням
- •3.9.6. Баланс реактивної потужності та забезпечення вимог постачальної системи в різних режимах
- •3.10. Схеми та обладнання конденсаторних установок
- •3.10.1. Схеми та обладнання конденсаторних установок нн
- •3.10.2. Схеми та обладнання конденсаторних установок напругою 6(10) кВ
- •3.10.3. Розряд конденсаторних установок
- •3.11. Плата за реактивну потужність
- •4 Якість електричної енергії в електропостачальних системах
- •4.1. Загальні засади
- •4.3.2. Коливання напруги
- •- Розмахом зміни напруги, - дозою флікера.
- •4.3.3. Несинусоїдність напруги
- •4.3.7. Імпульс напруги
- •4.3.8. Тимчасова перенапруга
- •4.4. Способи розрахунку та методики визначення показників якості електроенергії
- •4.4.1. Розрахунок відхилень напруги
- •Визначати u1(1) і методом симетричних складових;
- •Визначати u1(1) і за наближеною формулою
- •4.4.2. Розрахунок коливань напруги
- •4.4.3. Розрахунок несинусоїдності напруги
- •4.4.4. Розрахунок несиметрії напруг
- •Розраховувати u2(1)і за методом симетричних складових;
- •Розраховувати u2(1)і за наближеною формулою
- •4.4.5. Розрахунок відхилення частоти
- •4.4.7. Розрахунок імпульсів напруги
- •Електроприймачі, на роботу яких зміна частоти практично не впливає. До них відносяться освітлення, значна частина електротермічного обладнання, електролізні і електрозварювальні установки тощо.
- •Споживачі, продуктивність механізмів яких змінюється пропорційно другого, третього і більш високого ступеню частоти: вентилятори, відцентрові помпи, турбокомпресори тощо.
- •4.6. Нормалізація та регулювання показників якості електроенергії
- •4.6.1. Регулювання частоти
- •4.6.2. Регулювання напруги
- •4.6.3. Зменшення коливань напруги
- •4.6.4. Зменшення рівня вищих гармонік
- •4.6.5. Симетрування навантажень
- •5. Схеми та обладнання електропостачальних мереж напругою понад 1000 в
- •5.1. Класифікація мереж електропостачальних систем.
- •5.2. Підстанції мереж електропостачальних систем
- •5.2.1. Головні понижувальні підстанції
- •5.2.2. Розподільні пункти
- •5.2.3. Цехові та розподільні підстанції
- •5.3. Схеми мереж зовнішнього електропостачання
- •5.3.1. Схеми мереж зовнішнього електропостачання промислових підприємств
- •5.3.2. Схеми мереж зовнішнього електропостачання електрифікованих залізниць
- •5.3.3. Схеми мереж зовнішнього електропостачання міст
- •5.3.4. Схеми зовнішнього електропостачання в сільський місцевості
- •5.4. Мережі внутрішнього розподілу електроенергії на напрузі більше 1000 в
- •5.4.1. Радіальні схеми розподільних мереж
- •5.4.2. Магістральні схеми розподільних мереж
- •5.4.3. Комплексні схеми розподільних мереж
- •6. Розподільні мережі напругою нижче 1000 в
- •6.1. Системи мереж низької напруги
- •6.2. Схеми та конструктивне виконання мереж нн
- •6.2.1. Класифікація
- •6.2.2. Схеми та конструкції мереж нн
- •6.2.3. Схеми первинних з’єднань систем вводу резерву
- •6.3. Комутаційні та захисні апарати нн
- •6.3.1. Вимикачі навантаження
- •6.3.2. Силові запобіжники
- •6.3.3. Автоматичні вимикачі
- •100 До 630 а та термічного й електронного розчіплювачів
- •6.3.4. Пристрої захисного вимкнення
- •6.3.5. Пристрої захисту від перенапруг
- •6.3.6. Магнітні пускачі та контактори
- •6.4. Обмеження струмів короткого замикання в мережах нн
- •6.5. Принципи вибору апаратів та струмопровідних частин нн
- •6.5.1. Вибір обладнання за умовами тривалого нормального режиму
- •6.5.2. Перевірка за умовами тимчасових режимів (післяаварійних)
- •6.5.3. Перевірка за умовами аварійних режимів
- •6.5.4. Перевірка перерізу провідників за умовами пуску
- •6.5.5. Вибір контакторів
- •6.5.6. Вибір запобіжників
- •6.6. Розподільні пристрої мереж низької напруги
- •7. Розрахунки мереж електропостачальних систем
- •7.1. Мета та особливості електричних розрахунків мереж електропостачальних систем
- •7.2. Принципи аналізу мереж за втратами напруги
- •7.3. Розрахунок втрат напруги та перерізів проводів в лініях постійного струму та двопровідних освітлювальних лініях змінного струму
- •7.4. Випадки розрахунку мереж напругою менше 1000 в
- •7.4.1. Розрахунок мереж без врахування індуктивних опорів
- •7.4.2. Розрахунок ліній з рівномірно розподіленим навантаженням
- •7.4.3. Розрахунок неповнофазних мереж нн
- •7.4.4. Особливості розрахунку трифазної мережі з рівномірно розподіленими однофазними навантаженнями
- •7.5. Аналіз трифазної мережі сн/нн з симетричним навантаженням за відхиленнями напруги
- •7.6.Визначення положення рпн трансформаторів
- •Список посилань
2.9. Визначення пікових навантажень
Короткочасні навантаження (тривалістю кілька секунд), які в декілька разів перевищують звичайне тривале навантаження, називають піковими.
Піковий струм, який виникає при пуску, називають також пусковим струмом, який визначається за паспортними даними двигуна за формулою
, (2.82)
де nп – кратність пускового струму.
У випадку відсутності даних пусковий струм асинхронних двигунів з короткозамкненим ротором та синхронних двигунів з пусковою обмоткою може бути прийнятий рівним 5-ти кратному номінальному струму; пусковий струм двигунів постійного струму та асинхронних двигунів з фазним ротором – не нижче 2.5-кратного номінального [2.13].
Піковий
струм для групи двигунів з достатньою
для практичних розрахунків точністю
визначається як сума найбільшого з
пускових струмів двигунів Іп.дв.макс,
які входять у групу, та розрахункового
струму навантаження всієї групи Ір
за винятком середнього робочого струму
двигуна, що має найбільший пусковий
струм (
)
. (2.83)
Піковий струм групи двигунів, які можуть вмикатися одночасно, приймається рівним сумі пускових струмів цих двигунів.
Піковий струм двигунів напругою більше 1000 В при їх самозапуску визначається спеціальними розрахунками.
Для пічних та зварювальних агрегатів піковий струм визначається заводськими даними, а в деяких випадках, наприклад для великих дугових електропечей, перетворювальних агрегатів прокатних станів тощо – також визначається спеціальними розрахунками.
Пікова потужність однотрансформаторної машини контактного зварювання може бути визначена за паспортними даними за формулою
, (2.84)
де
– максимальні вторинні напруга та
струм.
Для електродвигунів та інших ЕП, що можуть вмикатися одночасно, а також для розрахунків режимів самозапуску, існують спеціальні методи розрахунку пікових навантажень.
Контрольні запитання до розділу 2:
Наведіть визначення споживача та приймача електричної енергії.
Наведіть структуру електроспоживання.
Дайте визначення категорій електроприймачів за надійністю.
Наведіть класифікацію електроприймачів за різними ознаками.
Охарактеризуйте найпоширеніші групи електроприймачів.
Які існують графіки споживання електроенергії?
Які величини та коефіцієнти характеризують графіки навантажень?
Метод технологічного графіка.
Метод коефіцієнта попиту.
Методи питомих показників.
Метод упорядкованих діаграм.
Статистичний метод.
Послідовність визначення розрахункових навантажень.
Як визначають пікові навантаження?
3. Реактивна потужність в електропостачальних системах
3.1. Поняття реактивної потужності
Поняття реактивної потужності (РП) надає можливість відобразити математично чи представити графічно у вигляді хвильових або векторних діаграм цілий ряд процесів, що відбуваються в електричних мережах. Досвід проектування та експлуатації електричних мереж стверджує, що за допомогою поняття реактивної потужності можна вирішувати ряд важливих задач - підвищення економічності мережі в цілому та окремих частин (за рахунок компенсації реактивної потужності), регулювання напруги, підвищення стійкості вузлів навантажень, сприяння стійкості паралельної роботи генераторів станцій та систем. Відомо, що в умовах дефіциту реактивної потужності знижується рівень напруги в електричній мережі і спроби підтримати його за допомогою регулювання коефіцієнтів трансформації в багатьох випадках не покращують становища. За подальшого збільшення дефіциту реактивної потужності можливі порушення статичної стійкості. Таким чином, під час аналізу та синтезу електричних мереж необхідно використовувати реактивну потужність як фізичне поняття та математичну величину.
Однак, в ряді випадків використання РП викликає деякі труднощі, наприклад, під час інтегрування її в часі, пофазного додавання в несиметричних режимах, аналізу вищих гармонік тощо.
Разом з деякою аналогією з поняттям активної потужності, використання поняття реактивної потужності вимагає враховувати її суттєві відмінності та особливості. Найбільш важливими її властивостями є рівність нулю середнього значення за період у будь-якій фазі та точці мережі; рівність нулю суми миттєвих значень РП усіх трьох фаз в будь-який момент часу; можливість забезпечення балансу реактивної потужності вузлів електричної мережі та споживачів без участі електростанцій [3.1].
Розглянемо співвідношення та залежності значень струму і, напруги u, повної, активної та реактивної потужностей в колі змінного синусоїдного струму.
Якщо миттєві значення напруги u та струму і представити у вигляді
, (3.1)
, (3.2)
то їхній добуток є виразом миттєвої потужності s [3.2]
. (3.3)
Враховуючи відомі геометричні формули для різниці кутів та добутку функцій, отримуємо
. (3.4)
З аналізу цього виразу можна зробити наступні висновки. Для =0 друга частина виразу має нульове значення. Миттєві значення потужності
, (3.5)
представлені на хвильовій діаграмі (рис. 3.1), знаходяться між нулем і максимумом та не змінюють свій знак.
Рис. 3.1. Хвильова діаграма потужності для =0.
Середнє значення Sc за період величини s із виразу (3.5) має вигляд
(3.6)
і називається активною потужністю.
Для випадку = 90 перша частина виразу (3.4) перетворюється на нуль, а миттєві значення потужності
(3.7)
представлені на хвильовій діаграмі (рис. 3.2). Середнє значення за період цієї функції дорівнює нулю.
a) б)
Рис. 3.2. Хвильова діаграма потужності для = 90 (а), та для = -90 (б).
Слід мати на увазі, якщо в одній частині кола існує потужність такого характеру, як це у вигляді хвильової діаграми зображено на рис. 3.2, тобто кут = 90, то обов‘язково в іншій частині кола існує потужність протилежного знаку, яка характеризуються кутом = -90 (рис. 6.2, б).
Потужності такого характеру ніякої роботи не виконують, вони представляють собою потужність обміну між полем магнітної індукції та електростатичним полем ємності і власне утворюють ці поля. Цей процес обміну є необхідною та невід‘ємною частиною існування режимів передачі електричної енергії.
Амплітуда обмінної потужності у виразі (3.7) дорівнює
, (3.8)
і використовується в розрахунках як реактивна потужність.
Для кожного випадку для довільного значення кута можна побудувати відповідну хвильову діаграму. На рис. 3.3 представлені хвильові діаграми для випадку =45.
Рис. 3.3. Хвильова діаграма потужності для =45.
Із цієї хвильової діаграми активна потужність може бути визначена, як середнє значення функції S(t) за період, а реактивна - як амплітуда від‘ємного значення S(t).
В комплексній формі запису вираз для повної потужності може бути представлений у вигляді
, (3.9)
де
– спряжений комплекс величини струму.
Тоді
. (3.10)
