2.7.1. Класифікація та загальна характеристика методів

В практиці проектування використовують ряд методів визначення розрахункових навантажень, які можна поділити на наступні групи:

1. Методи, які визначають розрахункові навантаження безпосередньо з графіка навантажень.

2. Методи, які визначають розрахункові навантаження за встановленою потужністю і коефіцієнтом, що менший одиниці.

3. Методи питомих показників.

4. Методи, які визначають розрахункове навантаження за середнім навантаженням та коефіцієнтами, що звичайно більші від одиниці, або шляхом додавання до середньої потужності деякої величини, яка характеризує з певною ймовірністю відхилення розрахункового навантаження від середнього.

2.7.2. Метод технологічного графіка

До першої групи належить метод технологічного графіка. Суть метода полягає в тому, що для високоавтоматизованих виробництв характерними є жорсткі зв‘язки між окремими технологічними операціями, які забезпечуються електрообладнанням, що працює за строго періодичними графіками. В таких випадках достатньо просумувати графіки електроприймачів за один завершений цикл роботи і безпосередньо з сумарного графіка визначити всі необхідні розрахункові величини, в тому числі максимальне навантаження за розрахунковий період осереднення.

2.7.3. Метод коефіцієнта попиту

Для визначення розрахункового навантаження методом коефіцієнта попиту необхідно знати номінальну потужність Р_н характерної групи приймачів та коефіцієнти попиту K_п і коефіцієнт реактивної потужності групи. Розрахункове навантаження цієї групи однорідних електроприймачів визначають за формулами:

, (2.29)

, (2.30)

. (2.31)

Розрахункове навантаження вузла системи електропостачання (цеха, корпуса, підприємства), до якого входять групи електроприймачів з різними режимами роботи, визначають додаванням розрахункових навантажень окремих груп з врахуванням коефіцієнта одночасності максимумів навантажень K_ом, тобто

. (2.32)

Для реактивних розрахункових навантажень неодночасність максимумів не враховується

. (2.33)

Значення коефіцієнта одночасності максимумів наближено приймається в межах K_ом= 0,85...1,0 в залежності від місця знаходження даного вузла в системі електропостачання. Сумарне розрахункове навантаження не повинно бути меншим його середнього навантаження. Вибір значення цього коефіцієнта цілком залежний від людини – проектувальника, його досвіду і тому є суб‘єктивним.

Основною перевагою метода є його простота, а основним недоліком слід вважати недостатню точність, оскільки коефіцієнт попиту приймається незалежно від числа і потужності окремих приймачів у групі. Таке припущення можливе лише за високих значень коефіцієнта використання і великої кількості приймачів. У зв‘язку з цим метод коефіцієнта попиту є наближеним і може бути рекомендований тільки для попередніх розрахунків вузлів навантажень, в які входять значна кількість приймачів (відділення, цех, корпус або завод в цілому), коли немає даних про кількість приймачів та потужність кожного з них та відсутні інші показники (площа, продуктивність тощо). В той же час з достатньою точністю за цим методом визначається розрахункове навантаження електричного освітлення.

Таблиця 2.1.

Показники навантаження промислових підприємств

№	Найменування галузі або виробництва	Загальні коефіцієнти попиту	Коефіцієнт потужності в період максимума	Річна кількість годин використання максимума навантаження
				Активного, Тм, год	Реактивного, Тмр, год
1	Хімічна	0.28-0.48	0.82	6200	7000
2	Важкого машинобудування	0.22	0.73	3770	4840
3	Верстатобудування	0.23	0.68	4345	4750
4	Інструментальні заводи	0.22	0.69	4140	4960
5	Підшипникові заводи	0.4	0.83	5300	6130
6	Підіймально-транспортного обладнання	0.19	0.75	3330	3880
7	Автотракторні підприємства	0.22	0.69	4960	5240
8	Приладобудування	0.32	0.79	3080	3180
9	Авторемонтні підприємства	0.2	0.65	4370	5200
10	Вагоноремонтні підприємства	0.22	0.69	3560	3660
11	Електротехнічні	0.31	0.82	4280	6420
12	Металообробні	0.3	0.81	4355	5380
13	Сільгоспмашинобудування	0.21	0.79	5330	4220

Величини коефіцієнта попиту та деякі інші дані для різних галузей промисловості наведені в таблиці 2.1. Детальніша інформація наведена в довідниках.