Навчальне питання №4. Політична глобалістика.
Поняття «глобальні проблеми» у сучасному його значенні ввійшло в широке вживання наприкінці 60-х рр., коли вчені багатьох країн, стурбовані гостротою протиріч і проблем, що нагромадилися і роблять цілком реальною погрозу загибелі людства, чи щонайменше, серйозних потрясінь та деградації найважливіших аспектів його існування, приступили до досліджень змін, які відбуваються в глобальній системі, і їх можливих наслідків. У короткий термін сформувався новий науковий напрямок — глобалістика.
Згідно виявленим і узагальненим в єдину систему критеріям до глобальних сучасна наука відносить проблеми, що:
— тією чи іншою мірою торкаються життєвих інтересів всього людства, усіх держав і народів, кожного окремого жителя нашої планети;
— виступають як об'єктивний фактор розвитку сучасної цивілізації, тобто незважаючи на специфічні прояви в рамках окремих країн і регіонів, здобувають у кінцевому рахунку всесвітній характер;
– здобувають надзвичайно гострий характер і загрожують не тільки позитивному розвитку людства, але і загибеллю цивілізації, якщо не будуть знайдені конструктивні шляхи їх подолання;
— вимагають для свого вирішення колективних зусиль усіх держав і народів, усього світового співтовариства.
Важливо відзначити, що глобальні проблеми характеризуються планетарними масштабами прояву; великою гостротою, комплексністю і взаємозалежністю; динамізмом.
У цьому контексті учені ведуть мову насамперед про небезпеку що зберігається, виникнення, ядерної війни, збереження миру в усьому світі, охорону навколишнього середовища, про етнополітичну, енергетичну, сировинну, продовольчу і демографічну проблеми, про мирне освоєння космосу і багатств Світового океану, подолання економічного відставання багатьох країн, ліквідації небезпечних хвороб і т.ін.
Відомий американський вчений-глобаліст А. Тоффлер присвятив аналізу зазначених питань книгу «Зсув влади: знання, багатство і примус на порозі XXI століття». Автор виходить з того, що сучасний глобальний розвиток веде до становлення нової цивілізації, у ході якого істотно зміниться політична влада в суспільстві. Серед безлічі «інструментів» влади найважливішими, на його думку, є насильство, багатство і знання.
Насильство являє собою найменш діючий інструмент влади. Воно застосовується в основному як форма примусу і покарання. Багатство — більш гнучке знаряддя влади, тому що його можна використовувати і як заохочення, і як покарання, а також трансформувати в багато інших видів впливу. Найбільш надійним і фундаментальним інструментом влади, на думку американського глобаліста, слід вважати знання. Цей інструмент влади дозволяє її власнику уникнути проблем, перед обличчям яких він може опинитися, прибігаючи до насильства чи багатства. Знання може бути застосоване як засіб примусу інших поводитися таким чином, щоб не порушувати особистого інтересу його власника. Знання, застосовуване як політичний інструмент, дає в розпорядження його власника найдійовішу владу.
Вчені-глобалісти виділяють серед загальнолюдських проблем три основні групи глобальних проблем .
Перша група включає проблеми, пов'язані зі сферою міжнародних відносин, і відбиває властиві їй протиріччя й об'єктивно необхідні перетворення. У рішенні фундаментальних всесвітніх задач цього типу особливу важливість мають політичні умови.
Друга група містить у собі глобальні проблеми, сферу виникнення і прояви яких складають взаємини особистості і суспільства. Ці проблеми безпосередньо стосуються перспектив людини і її майбутнього.
До третьої групи відносять глобальні проблеми в області взаємодії людини і природи. Це проблеми незбалансованості потреб життєдіяльності людей і можливостей навколишнього середовища. Для вирішення даних питань всесвітнього масштабу поряд з політичними дуже важливого значення набувають і науково-технічні передумови.
Видатний радянський вчений і мислитель, основоположник навчання про біосферу В.І. Вернадський зробив висновок про те, що у XX ст. «уперше людина стає найбільшою геологічною силою».
Вплив людини на природу істотно змінює і зовнішній вигляд планети. Зокрема, наслідком такого впливу стала поява до останньої чверті XX ст. понад 9 млн. км2 пустель. Крім того, 30 млн. км2 (майже 1/5 усієї площі суші) перебуває під загрозою опустелення. Ця небезпека загрожує понад 100 державам світу.
За останні 500 років людство знищило 2/3 усіх лісів на планеті. Однак цей процес продовжується й у наш час. приклад, до середини 80-х рр. забруднення знищили понад 7 млн. га лісу у 15 країнах Західної і Східної Європи.
Останнім часом особливу тривогу в багатьох вчених викликає ( перспектива глобального потепління клімату Землі, що пов'язано з так називаним парниковим ефектом.
Зміна клімату — це в повному розумінні слова трагедія для всього людського співтовариства. За твердженням кліматологів, неконтрольований парниковий ефект міг би знищити цивілізацію на протязі 500 років.
Навіть підвищення температури в планетарному масштабі на 1°С, а така кліматична зміна може здійснитися, на думку ряду фахівців, до середини XXI ст. приведе до значної зміни атмосферної циркуляції й умов зволоження ґрунту. Наслідком цього стане сильний зсув зон, оптимальних для землеробства й інших видів господарської діяльності. Ці зміни, якщо вони усе-таки відбудуться, торкнуться життєвих інтересів мільярдів людей, викличуть масові міграції населення, породять переселення людей у зони без сформованої інфраструктури і, в остаточному підсумку, виявляться причиною тяжких соціальних наслідків і політичних потрясінь. Для вирішення глобальних проблем необхідно проведення світовою спільнотою цілеспрямованої політичної стратегії, а також створення нових технологій.
Вирішення глобальних проблем неможливе без екологізації свідомості людства. Ця екологізація тісно пов'язана з глибоким усвідомленням все більшим числом землян того, що благополуччя і подальше продовження роду людського неможливі без постійної експлуатації природних ресурсів нашого світу, що являють собою систему життєвозначимих факторів існування людства. Тому руйнування є загрозою для цивілізації. Важливо установити такий планетарний тип мислення, що не допускає можливості світового розвитку за рахунок деградації навколишнього середовища.
Основний внесок у пошук політичних шляхів рішення глобальних проблем вносить Організація Об'єднаних Націй. Глобальна проблематика займає важливе місце на порядку денному Генеральних Асамблей ООН, у діяльності її спеціальних закладів, таких як ЮНЕП (Програма ООН по навколишньому середовищу), ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань «освіти, науки і культури), ФАО (Продовольча і сільського господарська організація ООН) і деякі інші.
Для осмислення і вивчення політичних аспектів глобальних проблем сучасності з ініціативи ООН були створені кілька авторитетних комісій, що представили свої заключні доповіді на розгляд Генеральної Асамблеї Об'єднаних Націй.
Так, одним з результатів Конференції ООН із проблем навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, стало створення Комісії зі збалансованого розвитку – міжурядового органу у складі 52 членів, що перетворився зараз у системі ООН у центр узгодження і координації програм, здійснюваних різними заснуванням ООН. Але Комісію не слід розглядати просто як адміністративний координуючий орган. Вона існує для забезпечення загального політичного керівництва у сфері збалансованого розвитку, зокрема у виконанні Програми-21 (Програми XXI ст.), прийнятої в Ріо.
У самому загальному виді рекомендації цієї програми можна звести до декількох генеральних напрямків: боротьба з бідністю; зниження ресурсоспоживання сучасною техносферою; збереження стійкості біосфери; облік природних закономірностей у прийнятті рішень, що відносяться до політичної, економічної і соціальної сфер.
Багато вчених-глобалістів вважають, що для вирішення глобальних проблем необхідно створити цивілізацію принципово нового типу.