Тема №9: Міжнародна політика

Навчальна мета: дати уявлення про поняття міжнародної політики, міжнародних відносин, глобальні проблеми сучасності. Особливо розкрити питання щодо діяльності України як суб’єкта сучасної міжнародної політики.

Час: 2 години.

Навчальні питання:

Вступ.

1. Міжнародна політика: поняття, форми, соціальні функції.

2. Міжнародні політичні організації.

3. Геополітика.

4. Політична глобалістика.

5. Україна як суб’єкт міжнародної політики.

Висновки

Основні поняття: політика, міжнародна політика, міжнародне право, міжнародна організація, геополітика, глобалістика, глобальні проблеми сучасності.

Навчально-методична література:

1. Дещинський Л., Панюк А. Міжнародні відносини України. – Львів, 2001.

2. Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Пер. з англ. – К., 1999.

3. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. Учебник для вузов. – М., 2001.

4. Кудряченко А.І. Геополітика: Підручник / А.І.Кудряченко, Ф.М.Рудич, В.О.Храмов. – К.: МАУП, 2004.

5. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К., 2003.

6. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – К., 2004.

Додаткова література:

1. Арон Д. Мир і війна між націями / Пер. з фр. – К., 2000.

2. Бутейко А. Куди прямує Україна. – К., 2001.

3. Дещинський Л., Панюк А. Міжнародні відносини України. – Львів, 2001.

4. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. Учебник для вузов. – М., 2001.

Вступ.

Міжнародна політика своїми витоками сягає найдавніших час людської цивілізації. Процес осмислення міжнародних відносин між людьми, народами, державами є невід'ємною частиною політичних учень та уявлень про політику. Зрештою, саме цей процес дав змогу визначити закономірності взаємозв'язків на міжнарод­ній арені й підготувати перехід до структурованої системи сучас­них міжнародних відносин. Динаміка розвитку міжнародної полі­тики наприкінці XX ст. потребує глибокого знання особливостей, характеру та основних тенденцій розвитку сучасних міжнародних відносин.

Міжнародна політика як засіб взаємодії, взаємовідносин різних суспільних груп — націй, держав, союзів та ін. фор­мується разом із виникненням і розвитком названих груп. Уже в ранніх рабовласницьких державах існували військово-політичні відносини.

За середньовіччя війни та протиборство залишалися го­ловним елементом міжнародної політики, а феодальне міжна­родне право визначало війну як засіб вирішення міждержавних проблем. У ті часи зародилась і поширилася практика укла­дання міждержавних угод: щодо плавання в нейтральних во­дах, прикордонних, майнових питань, прав іноземців тощо. Роз­ширювалася міжнародна торгівля, яка підлягала урегулюван­ню договорами та угодами. У практику впроваджувалися ва­лютні операції, укладалися консульські угоди.

Інтенсифікації міжнародних відносин у сучасному їх ро­зумінні значною мірою сприяли буржуазні революції XVIII ст. Розвиток машинного виробництва, використання найманої робочої сили поступово спричинили до утворення єдиного світо­вого ринку, що сприяло швидкому розвиткові міжнародної тор­гівлі, виникненню розгалуженої мережі економічних, техніч­них, наукових та інших зв'язків, вдосконаленню засобів кому­нікації. У XIX ст. вже укладалися численні міждержавні уго­ди з питань транспорту, зв'язку, санітарно-медичного обслу­говування і т. ін. Виникли перші міжнародні організації, пок­ликані сприяти вирішенню спеціальних питань: Міжнародний телеграфний союз (1865 р.), Всесвітній поштовий союз (1874 р.). Було проголошено і втілено в життя принцип вільного судноп­лавства у міжнародних ріках (Рейн, Дунай та ін.). Широко ви­користовувався інститут міжнародного арбітражу для вирішення міжнародних суперечок. Одначе й тоді практика міжнарод­них відносин, попри проголошення демократичних принципів (свободи, рівності, суверенітету та ін.), відзначалася бороть­бою за сфери впливу, джерела сировини, ринки збуту та їх переділ. Задоволення інтересів держав через війни залишало­ся нормою міжнародного права і навіть закріплювалося в низці міжнародних угод. Застосування воєнної сили розглядалося як правовий засіб вирішення суперечок між держави аж до середини XX ст. Анексії (загарбання чужих земель внаслідок війн) і контрибуції (данина, яку переможець накладав на переможеного) вважалися правовим засобом нарощування територій і державного збагачення.

Лише в другій половині XX ст. з огляду на жахливі наслід­ки другої світової війни і перед реальною загрозою термоядер­ного конфлікту світова громадськість, правлячі кола деяких держав, які відчутно впливали на світову політику, теоретики міжнародних відносин дійшли висновку щодо неприпустимості, згубності використання воєнних засобів розв'язання конфлік­тів. Неухильно формується розуміння того, що в сучасному світі застосування сили може потягнути за собою загибель усього людства.

Навчальне питання №1. Міжнародна політика: поняття, форми, соціальні функції

Міжнародну політику на сучасному етапі її розвитку вив­чають такі науки, як історія, міжнародне право, філософія, соці­ологія та ін. Політологія як інтегративна наука має можли­вість систематизувати і комплексно аналізувати дані, що на­копичуються різними науками в царині міжнародних відно­син. Політична наука сприяє правильному і своєчасному виз­наченню змін у питаннях міжнародної політики, дає можли­вість прогнозувати перебіг міжнародних подій, що важливо як для вирішення практичних завдань міжнародної політики, так і для формування адекватної цим завданням орієнтації гро­мадської думки. Однак політичне тлумачення терміна «міжна­родна політика» має свої особливості.

Міжнародна політика – це система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв’язків між народами, державами та групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Міжнародна політика держави, розвиваючись під впливом внутрішніх політичних тенденцій і міжнародних умов, має свої особливі риси:

1) визначення й реалізація її мети завжди детерміновані певним етапом розвитку міжнародних відносин і конкретною політичною ситуацією, діяльністю й цілями певних суверен­них держав;

2) успіх її залежить не лише від держави, а й від рівня погодженості або конфлікту інтересів владних груп даної дер­жави з інтересами й прагненнями владних груп держави-партнера;

3) вона здійснюється владними органами та інститутами, завданням яких є аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників міжнародної політики інших держав, вироблення рекоменда­цій для практичної діяльності уряду держави, реалізація влад­них розпоряджень уряду, збір та аналіз даних про політичні процеси у державах-партнерах.

Реалізація міжнародної політики відбувається в різних формах, залежить від конкретних умов і можливостей. Є чо­тири форми міжнародної політики:

— пасивна форма, яка властива слаборозвиненим державам. Вона означає відмову від частини суверенітету на користь інших держав;

— агресивній формі властиві формування експансіоніс­тських цілей, втручання в зовнішню і внутрішню політику інших держав;

— активна форма характеризується динамічними пошу­ками рівноваги між зовнішньою та внутрішньою політикою.

— консервативній формі притаманна активна, навіть дещо агресивна, політика, спрямована на захист досягнутого раніше балансу між внутрішньою та зовнішньою політикою.

Міжнародній політиці держави властиві три основні функції:

— захисна, пов'язана із захистом прав та інтересів дер­жави та її громадян за кордоном.

— інформаційно-представницька функція, яка реалізується через відповідні органи, що представляють погляди уря­ду, позицію держави, й покликана інформувати керівні органи держави про справи й наміри урядів інших держав.

— організаційно-посередницька базується на втіленні в життя зовнішньо - та внутрішньополітичної концепцій, доктрин і програм держави. В межах цієї функції відбувається практич­не пристосування засобів великої політики до цілей держави, а також одержання останньою певних вигод і переваг.

Реалізація функцій міжнародної політики держав залежать від конкретної історичної ситуації, ступеня розвитку суспіль­ства і держави, від зв'язків держави із зовнішнім світом та її можливостей відігравати конкретну роль на міжнародній арені.