7. Принцип фальсифікованості та верифікованості наукової гіпотези.

Принцип верифицируемости – принцип прогнозирования, требующий определения достоверности, точности и обоснованности прогнозов. Принцип верифицируемости относителен, так как всегда есть вероятность опроверже­ния гипотезы в следующем исследовании.

Принцип фальсифицируемости — предложенное К. Поппером требование наличия методологической возможности опровержения теории, претендующей на научность, путём постановки того или иного принципиально возможного реального эксперимента. Принцип фальсифицируемости абсолютен, так как опровержение теории всегда окончательно.

8. Гіпотеза та особливості її побудови. Гіпотеза в тексті дослідження: варіанти подання.

Гипотеза — это научное предположение, вытекающее из теории, которое еще не подтверждено и не опровергнуто. В процессе построения и подтверждения гипотеза проходит несколько этапов:

1. Выделение группы фактов, которые не укладываются в прежние теории или гипотезы и должны быть объяснены новой гипотезой.

2. Формулировка гипотезы (или гипотез), т. е. предположений, которые объясняют данные факты.

3. Выведение из данной гипотезы всех вытекающих из нее следствий.

4. Сопоставление выведенных из гипотезы следствий с имеющимися наблюдениями, результатами экспериментов, с научными законами.

5. Превращение гипотезы в достоверное знание или в научную теорию, если подтверждаются все выведенные из гипотезы следствия и не возникает противоречия с ранее известными законами науки.

9.Організація наукових досліджень в психології. Характеристика етапів наукового дослідження.

Закономірним є дотримання таких рекомендацій:

- нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;

- складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми;

- починати дослідження з найпростіших і найзручніших для пізнання речей до складних і важких;

- зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено;

Завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на об´єкт дослідження, відборі і зосередженні уваги на найсуттєвіших з них. Критеріями відбору є мета дослідження та кількісний рівень накопичених фактів у цьому напрямі. Відбір найсуттєвіших факторів, які впливають на об´єкт дослідження, має велике практичне значення, оскільки впливає на ступінь достовірності результатів дослідження.

Головними етапами наукового дослідження

- виникнення ідеї, формулювання теми;

- формування мети та завдань дослідження;

- висунення гіпотези, теоретичні дослідження;

- проведення експерименту, узагальнення наукових фактів і результатів;

- аналіз та оформлення наукових досліджень;

- впровадження та визначення ефективності наукових досліджень;

10.Поняття про валідність наукових досліджень. Зовнішня та внутрішня валідність і умови її досягнення.

Валидность исследования была определена Куком и Кэмпбеллом в 1979 году как наилучшая из имеющихся апроксимаций истинных высказываний, включая высказывания, затрагивающие причинно-следственные связи. Данное определение относится к установлению точности выводов исследования и подчеркивает относительный характер истины, которой возможно достичь в социальных науках. В любом научном исследовании исследователь должен уметь ответить на следующие вопросы: существует ли зависимость между двумя переменными; носит ли эта зависимость причинный характер; является ли данная зависимость значимой; действительно ли процедуры измерения и наблюдения относятся к исследуемым конструктам; могут ли быть обобщены причинные зависимости, выявленные в ходе исследования.

Відокремлюють цілий ряд факторів, які утруднюють досягнення зовнішньої та внутрішньої валідності. Для внутрішньої валідності це насамперед "фактори часу", тобто зміни, які відбуваються протягом часу й обумовлюють нестабільність результатів, зокрема нестабільність самої незалежної змінної в часі; "ефект історії"' — вплив конкретних подій, що відбуваються в житті досліджуваних, окрім експериментального впливу; природний розвиток — зміни досліджуваних без зв'язку з конкретними подіями як наслідок перебігу часу — зміна стану (коливання уваги, втома, голод, хвороба), властивостей індивіда — вікові зміни, накопичення досвіду, які зумовлюють нестабільність залежної змінної; динаміка побічних змінних протягом часу (зокрема, зміни в погодних умовах, годинах дня, сезонні зміни тощо).

Зовнішній валідності, яка визначає можливість узагальнення і переносу даних на більш широкі спільноти, загрожують самі умови проведення експерименту, які змінюють досліджуваних. У цьому разі виникає запитання, чи можна поширювати результати на людей, які не підлягали попередньому тестуванню чи експериментальному впливові. Останній фактор "реакції на експеримент" практично неможливо елімінувати.

Експериментальна психологія:

11. Види валідності та їх характеристика.

Валідність – характеристика тесту, яка показує, щó саме вимірює тест і наскільки ефективно він це вимірює. Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями.

Представники різних напрямів у психології приписують поняттю "валідність" різне смислове навантаження: показник якості, тобто здатність методу дослідження забезпечувати результати, що адекватно відображають явище, яке вивчається, тобто саме ті результати, для отримання яких він призначений (валідність методу); міра відповідності теорії емпіричним даним, можливість здійснювати на її основі точні прогнози (валідність теорії); міра відповідності результатів дослідження реальності, уявленням про цю реальність (валідність результатів). У позитивістській науці розрізняють валідність вимірювання (внутрішню і зовнішню), експериментальних процедур, статистичного висновку.

В усіх цих випадках валідність є показником відповідності, тобто поняттям, яке вказує, що тест (метод) вимірює і наскільки якісно.

Валідність (англ. valide - дійсний, придатний, той, що має силу) - комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.

Валідність охоплює великий обсяг найрізноманітнішої інформації про тест. Різноманітні категорії цих відомостей і утворюють типи валідності.

У психологічній літературі описані різні типи класифікації валідності залежно від критеріїв, покладених в їх основу. Класифікація типів валідності є умовною, оскільки нерідко для різних критеріїв валідності застосовують загальні методи визначення або одні і ті самі вихідні дані можуть інтерпретувати з погляду різних типів валідностей.

У психодіагностиці основними видами вважають змістову, критеріальну і конструктну валідності, усі інші - похідними від них.