1.3 Поглиблення знань з економічних питань у професійній діяльності

Планування кожного промислового виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продукції та її рентабельності.

План виробництва продукції є вихідним та головним розділом річного плану економічного та соціального розвитку підприємства та має собою завдання по обсягу, асортименту та якості продукції на визначений плановий період.

План виробництва пов'язаний із головною задачею по задовільненню потреб у товарах народного попиту. Розробка цього розділу плану на виробництвах швейної промисловості передбачає пошук можливостей найбільш повного задовільнення попиту населення на швейні вироби у потребній кількості, необхідного асортименту та якості.

Виготовлення та поставка продукції підприємством має за свою мету ритмічне виконання планів, завдань, угод, та забов'язань по виробництву та поставкам продукції за обсягом, якості, асортименту у встановленні терміни та з оптимальним виробничим циклом.

Виробнича програма є базою для планових розрахунків по праці та заробітній платі, для визначення необхідної кількості матеріалів на плановий період та науковообгрунтованих план в по собівартості, прибутку та рентабельності. Від виробничої програми залежить план допоміжних цехів, ступінь використання наявних виробничих потужностей.

В нових умовах господарювання підвищується відповідальність підприємств за розробку планів виробництва товарів, їх асортименту та якості у відповідності з замовами торгівлі, які формуються з урахуванням оптових ярмарок, за випуск товарів, в тому числі для дітей, молоді за основними групами, необхідними для задовільнення потреб усіх статеволітних груп населення з урахуванням сезонності та зміни попиту.

Заробітна плата є основною формою доходів працюючих та у відповідності з дією закону про розділ праці знаходиться у пропорційній залежності від трудових досягнень кожного працездатного члена трудового колективу.

Вирішаючим фактором підвищення суспільного багатства, а, тому тієї частини, яка поступає працюючим у вигляді заробітної плати, є зріст продук­тивності праці. В наслідок чого виникає потреба співвідношення темпів росту продуктивності праці та заробітної плати.

Планове регулювання системи оплати праці повинно забезпечувати активну дію заробітної плати на прискорення науково-технічного прогресу, раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів, підвищення змістовності та покращення умов праці.

В організації оплати праці важливе місце займає раціональне застосування форм і систем заробітної плати, їх вдосконалення.

У швейній промисловості застосовується відрядна та погодинна форми оплати праці.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата робітнику нараховується за кожну одиницю виробленої продукції або виконаний обсяг робіт за відрядною розцінкою.

За теперишніх умов майже всі швейні підприємства перейшли на систему ко­лективної відрядної оплати праці робітників. Різновидом такої оплати є бригадна форма оплати праці.

У даній таблиці представлено розрахунок вартості виробу для одного працівника:

№	Статті калькуляції	Сума, грн.
1	Сировина і матеріали	118,68
2	Витрати на оплату праці	313,95
3	Відрахування на соціальні заходи	66,35
4	Амортизація	2,40
5	Знос інструментів	6,51
6	Комунальні послуги	35,60
7	Інші виробничі витрати	21,98
8	Виробнича собівартість	565,47
9	Адміністративні витрати	47,09
10	Витрати на збут	141,36
11	Повна собівартість	753,92
12	Плановий прибуток	301,57
13	Ціна виробу	1055,49