• Семінар 4: правове регулювання засобів індивідуалізації товарів і послуг. Розпорядження правами інтелектуальної власності

План

1. Виникнення, оформлення та строки чинності суб’єктивних майнових прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг.

2. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.

3. Договори у сфері інтелектуальної власності.

4. Ліцензійні договори. Види ліцензій.

Реферати: 1.Вітчизняна правова база з охорони і захисту комерційного найменування.

2. Оформлення прав на торговельну марку.

3. «Ноу-хау» − ознаки та вимоги до неї.

4. Характеристика ліцензійного договору.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке засоби індивідуалізації товарів та послуг?

2. Кого можна вважати порушником виключного права на товарний знак?

3. Для чого необхідно надавати товарам комерційного позначення?

4. Що таке наукове відкриття?

5. Які ознаки комерційної таємниці? У чому полягає право на комерційну таємницю?

6. Чим відрізняється географічне зазначення від торговельної марки?

7. Від чого залежить вибір виду ліцензії?

8. Назвіть умовно допустимі обмежувальні умови ліцензійного договору.

Завдання: 1. Наведіть приклади торговельних марок.

2. Складіть, враховуючи наведені слова, текст, який характеризував би торговельну марку: товар, композиція ліній, упаковка, репутація фірми, продукція, якість, знак, добре відомий, людина.

Творче завдання: складіть зразок будь-якого договору із сфери інтелектуальної власності.

Запитання для самостійної роботи:

1. Оформлення прав на торговельну марку.

Література:

1. Цивільний кодекс України. – К., 2004.

2. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підручник / За заг. ред. О. Підопригори. – К., 2003.

3. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності. – К., 2005.

4. Дроб’язко В., Дроб’язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посіб. – К., 2004.

5. Войнаровський А. Ф. Інтелектуальна власність: Навч. посіб. – Львів, 2007.

6. Закон України „Про охорону прав та винаходи і корисні моделі” // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – № 17.

7. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 8.

8. Закон України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 8.

9. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 23.

10. Словник іншомовних слів / Уклад. Л. Пустовіт. – К., 2000.

11. Дмитришин В. С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні / Навч. посіб. – К., 2008.

Методичні поради

По-перше, під поняттям «цивільний оборот» ми розуміємо економічні відносини. По-друге, до засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг ми відносимо, зокрема, комерційні найменування, торговельну марку, географічне зазначення місця походження товару.

Зверніть увагу, що торговельна марка, якою маркуються товари (або під якою надаються послуги), допомагає виділити товари конкретного виробника від інших. Торговельна марка має також рекламну функцію. Торговельні марки − це позначення, за якими товари і послуги відрізняються один від одного. Такими позначеннями можуть бути слова, літери тощо. Майнові права на торговельну марку визначені ЦК ст.495.

Географічне зазначення походження товару − це назва географічного місця, країни, населеного пункту, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості та репутацію.

Інтелектуальна творча діяльність створює об’єкти, які отримали назву нетрадиційних (наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин і породи тварин, комерційну таємницю).

Наукове відкриття − встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, ознаками яких є світова новизна, достовірність. Автор відкриття має право назвати його своїм ім’ям або дати йому спеціальну назву. Право на наукове відкриття засвідчується спеціальним дипломом.

Раціоналізаторська пропозиція − це технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства, організації.

Комерційна таємниця − це секретна, важкодоступна інформація технічного, організаційного, виробничого, технологічного характеру. Вона містить відомості, що стосуються комерційної діяльності фірми.

Для авторського права традиційною є договірна форма взаємовідносин автора з особами, які використовують результати його творчості, оскільки ця форма дозволяє найбільшою мірою забезпечити дотримання прав і законних інтересів автора. Авторський договір виділяють як самостійний різновид цивільного договору, що має власний предмет і певну специфіку.

ЦК містить невичерпний перелік видів договорів розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, до якого увійшли: авторське право; ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Авторський договір можна визначити як договір, за яким автор передає або зобов'язується передати іншій стороні свої права на використання твору в межах і на умовах, погоджених сторонами.

Цікавим у договорі художнього замовлення може стати питання охорони прав особи, зображеної у творі образотворчого мистецтва. За загальним правилом зо­браження в образотворчому творі будь-якої особи без її згоди не допускається. Із цього загального правила практикою вироблені ок­ремі винятки. Згоди зображеної особи не вимагається, якщо вона позувала за плату, а також коли це робиться в державних чи гро­мадських інтересах.

Серед договорів художнього замовлення на створення твору об­разотворчого мистецтва певне місце посідають пам'ятники та ме­моріальні скульптурно-архітектурні споруди чи комплекси. Пам'ят­ники для встановлення на могилах померлих родичів створюються на замовлення громадян або установ. Але якщо пам'ятники чи ме­моріальні скульптурно-архітектурні споруди мають своїм призна­ченням увіковічення певних пам'ятних подій, що мають державне, громадсько-політичне значення, а також увіковічення видних дер­жавних, громадських та політичних діячів, видних діячів науки і культури, то такі твори можуть створюватися лише за рішеннями директивних органів держави. На підставі таких рішень укладають­ся договори на їх створення.

Найбільш поширеними договорами на використання об’єктів промислової власності є ліцензійні договори. Наведемо типову структуру ліцензійного договору:

• преамбула;

• визначення термінів, що використовуються по тексту договору;

• предмет договору;

• права й обов’язки ліцензіара;

• права й обов’язки ліцензіата;

• дозволені способи використання об’єкту інтелектуальної власності;

• захист прав, що передаються;

• технічні удосконалення і права на нові об’єкти;

• платежі;

• технічна документація;

• гарантії та відповідальність;

• збори та податки;

• конфіденційна інформація;

• реклама;

• форс-мажорні обставини;

• термін дії та умови розірвання договору;

• наслідки припинення дії договору;

• інші умови.

Договір розпочинається з його назви, яка повинна зазначати вид договору (ліцензійний договір), його номер, вказувати на вид ліцензії, а також на об’єкт інтелектуальної власності, який передається за договором.