4. Викладання змісту теми

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану, слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Зверніть увагу, що викладати матеріал в індивідуальній роботі рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві предмету інтелектуальної власності, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається змінювати прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту індивідуальної роботи.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора дослідження, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій, але занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які часто трапляються при написанні індивідуальної роботи і які можуть привести до незадовільної оцінки:

• механічне, дослівне переписування використаної літератури та поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень;

• невідповідність між змістом роботи та її планом, або ж темою дослідження;

• абстрактний виклад теми, відсутність посилань на чинне законодавство України;

• недбалість і неграмотність викладу;

• відсутність висновків.

Отже, основними вимогами до написання індивідуальної роботи є вміння виділяти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну літературу.

5. Оформлення індивідуальної роботи

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення індивідуальної роботи, її зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо індивідуальної роботи.

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану ІНДЗ. Заголовки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається!

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали, якщо індивідуальна робота виконана рукописним або машинописним способом, та не менше, ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кінці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад − 1.1, 1.2).

Усі сторінки, починаючи з другої, послідовно нумеруються з поставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою індивідуальної роботи є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступної сторінки.

Список використаних джерел та літератури – елемент бібліографічного апарату, й містить бібліографічні описи використаних джерел і вміщується після висновків. Список літератури складається або за алфавітом, при цьому на початку вказуються вітчизняні джерела, а потім — іноземні, але за таким же принципом, або за хронологічною ознакою. Часто список літератури складають і за черговістю посилань на них у даній роботі.

Наприклад: 1. Скакальська І. Громадсько-політична діяльність Семена Жука. – Кременець: ВЦ КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2006. – 160 с.

2. Стоколос М. Українізація православної церкви на Волині у 20-30-х рр. історичний досвід і сучасність // Волинь і Волинське зарубіжжя. – Луцьк, 1994. – С. 86-88.

3. Кралюк П. Аристократ духу. Арсен Річинський як мислитель і громадський діяч // Сім’я і дім. – Сімейна енциклопедія. − 5 вересня 2008 р. − http: //www.simya.com.ua/articles/45/8106/

4. Скакальська І. Вмерти, щоб жить без кінця… // Діалог. – 1998. – 24 жовтня.

Додатки завершують текст роботи.

Текст друкується в редакторі WORD 97 (2000); формат аркуша А4 поля – всі 2 см;. шрифт – Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал − 1,5. Абзацний відступ – 1 см. Увага! Не допускається зайвих пробілів при форматуванні тексту і переносів! Електронний варіант роботи на диску теж необхідно подати. Приймається і рукописний варіант ІНДЗ.

Під час оцінки роботи використовуються такі критерії:

• Відповідність теми змісту і формі роботи.

• Глибина, повнота розкриття теми.

• Логіка викладення матеріалу.

• Термінологічна чіткість.

• Рівень навичок самостійної роботи з науковою літературою та вміння критично оцінити її.

• Наявність висновків.

• Власне бачення проблеми дослідником, творчий характер роботи.

• Оформлення роботи.

Презентація ІНДЗ

Презентацію ІНДЗ можна практикувати як захист основних положень дослідження у формі стендової доповіді.

Стендова доповідь – це документ, який містить дані дослідницької діяльності чи досвіду роботи, опублікований в пресі або прочитаний в аудиторії. Доповідь повинна мати новизну й практичне значення теми, розкривати її основний зміст і містити обґрунтовані висновки доповідача.

Ця форма виступу в сучасній міжнародній практиці є найбільш вдалою, забезпечує легкість і сконцентрованість сприйняття змісту на конференціях та інших заходах. Аудиторія для стендових доповідей повинна бути обладнана столами, дошкою й проекційною апаратурою, якою за необхідності можуть скористатися автори.

Загальні вимоги до оформлення стендової доповіді:

• чітке й логічне представлення ключових аспектів роботи, що дає можливість учасникам презентації зрозуміти її основний зміст навіть за відсутності авторів;

• наочність – при побіжному перегляді в глядача повинно виникнути чітке уявлення про тематику й характер виконаної роботи;

• оптимальність – кількість інформації передбачає повне її вивчення за невеликий час; доповідь не повинна бути перевантажена другорядною інформацією;

• час виступу з доповіддю – 5 хв.

Матеріали стендової доповіді повинні містити:

• заголовок;

• анотацію;

• вступ;

• визначення завдань;

• приклади;

• результати;

• висновки.

Заголовок охоплює назву доповіді, ПІБ і групу та спеціальність автора.

Структура виступу під час захисту ІНДЗ

• актуальність, мета й завдання роботи;

• методи, які використовувались під час дослідницької діяльності;

• основні результати й висновки;

• подяки всім, хто надавав допомогу в роботі.

Матеріал рекомендується представляти на аркушах стандартного формату від А4 (210 х 297 мм) до А1 (594 х 840 мм), тому що лише так конструкція підрамника забезпечує зручне кріплення.

Малюнки й таблиці повинні мати назви. Формат малюнків, таблиць, висота букв, товщина ліній на графіках повинні забезпечувати можливість прочитання матеріалу з відстані не менше двох метрів. Для більшої наочності допускається виділення кольором. При цьому варто уникати зайвої «строкатості».

Методи й результати дослідження доцільно представляти графічно й ілюстративно.

• Теми ІНДЗ:

1. Взаємодія освіти і науки як механізм для забезпечення розвитку інноваційної діяльності.

2. Договори на використання у промисловості товарів декоративно-прикладного мистецтва.

3. Авторське право в Україні.

4. Історія розвитку авторського права.

5. Історія розвитку суміжних прав.

6. Договір у правовідносинах про використання інтелектуальної власності.

7. Ліцензування прав на науково-технічну продукцію.

8. Інтелектуальний капітал як базова характеристика вартості бізнесу.

9. Патентування винаходів в Україні.

10. Діяльність патентного повіреного.

11. Організація захисту промислової власності в Україні.

12. Поняття й ознаки промислового зразка.

13. Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок.

14. Правова охорона географічних зазначень походження товарів.

15. Особисті немайнові права суб’єктів інтелектуальної власності.

16. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні.

17. Наукове відкриття як результат наукового дослідження.

18. Права інтелектуальної власності, що випливають із свідоцтва на торговельну марку.

19. Майнові права виконавців.

20. Міжнародно-правова охорона промислової власності.

21. Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність.

22. Державне стимулювання інтелектуальної діяльності.

23. Всесвітня організація інтелектуальної власності: історія виникнення, функції та організаційна структура.

24. Особливості розпорядження майновими правами на окремі об’єкти інтелектуальної власності.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА