2.Облік матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації необоротних активів.

Облік прямих витрат

Групування витрат на прямі та непрямі залежить від особливостей діяльності підприємства, номенклатури виробництва, організаційної структури, технологічно­го процесу тощо.

Наприклад, якщо в цеху виробляють один вид продукції або кілька видів проду­кції в умовах ритмічного виробництва, то витрати на амортизацію та утримання обладнання будуть прямими. Якщо в цеху виробляють значну номенклатуру про­дукції, особливо в умовах неритмічного виробництва, то названі витрати будуть непрямими.

На більшості видів виробництва до прямих відносять витрати на оплату праці працівників виробництва та витрати на основні матеріали.

Облік матеріалів, витрачених на виробництво

Витраченими на виробництво вважаються матеріали, що ввійшли у звітному пе­ріоді в собівартість виготовленої продукції, або такі, обробку яких розпочато. Усі інші залишки матеріалів на робочих місцях, у цехових коморах вважаються запаса­ми і обліковуються на дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси».

Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за визначеною для окремих груп матеріалів оцінкою, за якою вони і включаються до собівартості продукції. При відпуску основних матеріалів зі складу у первинних документах на списання зазначається напрям їх використання (вид виготовлюваної продукції, номер замов­лення та ін.). За допоміжними матеріалами вказують напрям використання лише за умови, що вони сприяють процесу виробництва або забезпечують його за одним видом продукції.

Для потреб фінансового обліку необхідна інформація про витрачання матеріалів за окремими класифікаційними групами у звітному періоді на підприємстві в цілому.

Для обліку витрачання матеріалів у звітному періоді застосовують такі методи:

• документування;

• інвентарний;

• партіонний.

При використанні методу документування на підставі первинних документів (лімі­тно-збірних карт, накладних, вимог) визначають фактичне витрачання матеріалів звіт­ного періоду. Розрахунок кількості відпущених матеріалів здійснюють з урахуванням обсягу фактичного виробництва продукції за нормативами. Цей метод доцільно вико­ристовувати на підприємствах, що не мають незавершеного виробництва.

За Інвентарного методу в кінці кожного звітного періоду провадять інвентариза­цію залишків невикористаних відпущених зі складу на виробництво матеріалів. Пі­сля цього визначають вартість фактично використаних матеріалів: до початкового залишку на робочих місцях і в цеховій коморі додають відпущені матеріали і відні­мають кінцевий залишок. Інвентарний метод дозволяє також визначити і матеріали, обробка яких розпочата на кінець звітного періоду. Інвентарний метод доцільно ви­користовувати на підприємствах, що потребують наявності залишків матеріалів у цехах, а також мають незавершене виробництво на кінець звітного періоду.

Партіонний спосіб обліку витрат матеріалів на виробництво використовують у виробництвах, де можливо здійснювати контроль за кожною партією розкрою. На­приклад, розкрій металів, тканин, шкіри тощо. При цьому попередньо визначається вихід деталей за окремою партією, який заноситься в акт розкрою. Порівняння фак­тичного витрачання матеріалів з розрахунковим дає можливість проконтролювати виконання норм витрат матеріалів та виходу продукції.

Наведені методи обліку матеріалів дають можливість не тільки визначати фа­ктичне витрачання матеріалів, а й виявити відхилення від установлених норм.

При відпуску матеріалів на виробництво в межах норм складаються облікові записи:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 20 «Виробничі запаси»;

Кредит 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

При відпуску прямих матеріалів понад визначені норми слід зробити записи на рахунках:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кредит 20 «Виробничі запаси»;

Кредит 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Понаднормативне витрачання матеріалів не відноситься на собівартість продук­ції (робіт, послуг), а включається до собівартості реалізованої продукції.

Матеріальні витрати зменшуються на суму повернених відходів, які оцінюються за обліковими оцінками.

Поворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили частково або повністю свої споживні якості, через що використову­ються з вищими витратами або не використовуються за прямим призначенням.

Облік прямої заробітної плати

Прямою вважається заробітна плата працівників, зайнятих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.

За відрядної форми оплати праці заробітна плата працівників відноситься на об'єкти обліку витрат за первинними документами: нарядами, маршрутними листа­ми, рапортами про виробіток тощо. Узагальнення цих витрат здійснюється в кальку­ляціях фактичної собівартості окремих видів продукції, процесів, інших об'єктів. За погодинної оплати праці заробітна плата працівників розподіляється за видами виро­бів, за процесами тощо і с прямою статтею калькуляції. Додаткова заробітна плата, премії та доплати працівникам розподіляються пропорційно основній. Одночасно з розподілом заробітної плати створюється резерв на виплату відпусток працівникам. Резерв створюється у відсотку до фонду основної та додаткової заробітної плати пра­цівників з урахуванням суми необхідних нарахувань до соціальних фондів. При цьому складається така кореспонденція рахунків: Дебет 23 «Виробництво»; Кредит 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Сума резерву визначається до собівартості виготовленої продукції при його створенні.

При нарахуванні прямої заробітної плати працівникам складається проведення: Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Якщо заробітна плата нараховується понад встановлені норми, то її сума відно­ситься на собівартість реалізації. При цьому складається кореспонденція: Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»; Кредит 661 «Розрахунки за заробітною платою».

При цьому аналізуються напрямки і причини відхилень, установлюються вину­ватці.

Облік інших прямих витрат

Віднесення до інших прямих витрат залежить від особливостей виробництва. Якщо в цеху випускається один вид продукції або кілька видів в умовах ритмічного виробництва, то до прямих витрат можуть відноситись:

• амортизація основних засобів виробничого призначення;

• амортизація МШП;

• витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

• відрахування на соціальні заходи;

• інші витрати.

Нарахування амортизації за основними засобами здійснюється за визначеними обліковою політикою методами для окремих груп основних засобів.

При цьому складається кореспонденція рахунків:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 131 «Знос основних засобів».

Вартість необоротних МШП списується на витрати виробництва залежно від методу нарахування амортизації, передбаченого для них обліковою політикою під­приємства.

Облік допоміжних матеріалів

Допоміжні матеріали відносяться до прямих матеріальних витрат за умови, як­що їх відсутність є значною в структурі витрат, і підприємство вважає за доцільне здійснювати їх розподіл на об'єкти обліку.

Приклад. Цех А здійснює виготовлення фарби двох видів, що мають різні склад­ники. Ці два види фарби розливаються безпосередньо в цеху в 3 види тари: 10 л, 8 л, 4 л. У цеху здійснюється їх пакування на піддони відповідно 6 шт., 8 шт., 12 шт. При цьому використовується скотч і картон.

Вартість тари в даному випадку є значною і становить у середньому 15 в собі­вартості виготовленої продукції, у т.ч. вартість скотчу і картону — 0,5 %. У зв'язку з цим доцільно вести аналітичний облік витрат на тару за видами продукції. Ці ви­трати будуть прямими, окрім витрат на скотч і картон, які недоцільно обліковувати (списувати зі складу) за окремими об'єктами обліку. Витрати на ці допоміжні мате­ріали будуть накладними.

Аналогічно здійснюється облік витрат на МШП, що обліковуються в складі запасів.

Наведені операції відображаються в обліку:

1. Списання зі складу допоміжних матеріалів за видами продукції, що виготов­ляється, і віднесення на її собівартість: Дебет 23 «Виробництво»; Кредит 204 «Тара і тарні матеріали».

2. Списання зі складу допоміжних матеріалів у цех А в розмірі одноденної по­треби і віднесення їх на собівартість продукції, що виготовляється: Дт91 «Загальновиробничі витрати»: Кт 204 «Тара й тарні матеріали».

Витрати на тару відносяться на собівартість виготовлюваної продукції за умови, якщо її пакування здійснюється в цеху.

Облік витрат на соціальні заходи

До складу інших прямих витрат відносяться відрахування на соціальні заходи за заробітною платою працівників. (ЄСВ)

Дт 23 «Виробництво»;

Кт 65 «Розрахунки за страхуванням».