
- •Конспект
- •8.090215 – "Машини та обладнання сільськогосподарського виробництва",
- •8.090219 – «Обладнання лісового комплексу»
- •Лекція 1 Основні поняття і місце сапр тп у системі технологічної підготовки виробництва. Функції тпв
- •1.1. Основні поняття
- •1.2. Місце сапр тп у системі технологічної підготовки виробництва
- •1.3. Основні завдання тпв
- •1. Забезпечення технологічності конструкції виробів.
- •1.4. Функції й засоби автоматизації тпв
- •1.5. Основні задачі сапр тп в Технологічній Підготовці Виробництва
- •Лекція 2 Технологічна уніфікація процесу проектування. Функціональна схема сапр тп
- •2.1. Технологічна уніфікація
- •2.2. Різновиди технологічного проектування
- •2.3. Функціональна схема сапр тп
- •Підготовка інформації;
- •Обробка інформації при проектуванні тп;
- •2.2. Функціональна схема сапр тп
- •Лекція 3 Вихідна інформація про деталь
- •3.1. Класифікація й кодування інформації про деталь
- •3.2. Таблиця кодованих відомостей (ткв)
- •3.3. Формалізована мова
- •Лекція 4 Подання умовно-постійної інформації в сапр тп
- •Свердла Таблиця 4.1
- •Лекція 5 Подання інформації мовою таблиць рішень
- •Комплексні таблиці (ктр);
- •Комплексна таблиця рішень
- •Тро92 n фрезерування паза
- •Лекція 6
- •Лекція 7 Проектування тп на основі типізації
- •Лекція 8 Експертні системи. Проектування тп методом синтезу
- •Лекція 9 Встановлення маршрутів обробки окремих поверхонь
- •Лекція 10 Розробка принципової схеми технологічного процесу
- •Формування переліку етапів обробки
- •Етапи тп Таблиця 10.1
- •Вибір етапів обробки
- •Лекція 11 Проектування тп у межах етапу обробки
- •1. Уточнення методів обробки й вибір обладнання
- •2. Вибір технологічних баз і типу пристосування
- •3. Формування послідовності операцій
- •4. Формування структури операцій
- •Лекція 15 Підсистеми забезпечення, стадії й принципи розробки сапр тп
- •1. Стадії й принципи розробки сапр
- •Лекція 16 сапр тп складання виробів
- •Формалізація завдань проектування тп складання
- •Лекція 17 Опис сапр
- •Порівняльний аналіз інтегрованих саd/ сam систем
- •Аналіз cad/ cam-Систем Таблиця 17.1
- •Застосування систем по підрозділах Таблиця17.2
- •Питання до лекцій Питання до лекції 1
- •Питання до лекції 2
- •Питання до лекції 3
- •Питання до лекції 4
- •Питання до лекції 5
- •Питання до лекції 6
- •Питання до лекції 7
- •Питання до лекції 8
- •Питання до лекції 9
- •Питання до лекції 10
- •Питання до лекції 11
- •Питання до лекції 15
- •Питання до лекції 16
- •Питання до лекції 17
- •Література
3. Формування послідовності операцій
При рішенні завдання вибору технологічних баз для груп поверхонь і встановленні послідовності обробки поверхонь визначені й основні структурні елементи ТП механічної обробки. Так, при виборі баз формують групи спільно оброблюваних поверхонь, виходячи з їхніх властивостей і взаємного розташування. Ці групи є вихідною безліччю для визначення складу операцій.
Послідовність операцій визначається порядком баз і поліпшенням якості для груп операцій, що мають ті самі бази. Порядок обробки встановлюється виходячи з вимог організації ТП, наприклад вимоги максимально можливої концентрації операцій на одній ділянці по типах застосовуваного обладнання.
Отриману послідовність операцій можна уточнити, використовуючи наступні рекомендації (про деякі з них було сказано вище):
1. У першу чергу варто обробляти поверхні, прийняті за чисті (оброблені) технологічні бази.
2. Послідовність обробки залежить від проставляння розмірів. На початку потрібно обробляти ту поверхню, щодо якої на кресленні координоване більше число інших поверхонь.
3. При невисокій точності вихідної заготівки спочатку варто обробляти ті поверхні, з яких для раннього виявлення ливарних і інших дефектів, наприклад раковин, включень, тріщин і відсівання браку, потрібно видалити невеликий шар матеріалу.
4. Послідовність операцій необхідно встановлювати залежно від необхідної точності поверхні: чим точніше повинна бути поверхня, тим пізніше її необхідно обробляти, тому що обробка кожної наступної поверхні може викликати перекручування раніше обробленої. Зняття кожного шару металу приводить до перерозподілу залишкових напруг, що й викликає деформацію заготівки. Останньою потрібно обробляти ту поверхню, що є найбільш точною й відповідальною.
5. Операції обробки поверхонь, що мають другорядне значення й не основні параметри, що впливають на точність, деталі (свердління дрібних отворів, зняття фасок прорізка канавок і т.п.), варто виконувати наприкінці ТП, але до операцій остаточної обробки відповідальних поверхонь. У кінець маршруту бажано також виносити обробку легкопошкоджуваних поверхонь, до яких відносять зовнішні різьби, зовнішні зубчасті й шліцові поверхні.
6. Необхідно враховувати можливе скорочення шляхів транспортування деталей.
Після всіх уточнень послідовності операцій одержимо умовний маршрут обробки, що складає з операцій механообробки, термічної й хіміко-термічної обробки. Далі цей перелік необхідно доповнити слюсарними, промивними, контрольними й транспортувальними операціями.
4. Формування структури операцій
Завдання формування структури операції полягає в тому, щоб визначити оптимальну послідовність переходів.
Для структури технологічної операції так само, як і для ТП, характерна багатоваріантність, що припускає існування оптимального рішення. Синтез оптимальної структури містить у собі визначення варіантів послідовності переходів і розрахунок параметрів переходів, необхідних для вибору оптимального варіанта послідовності. Тут завдання структурної оптимізації вирішується в три етапи:
створення (синтез) чергового варіанта послідовності переходів;
аналіз (оцінка) варіанта;
ухвалення рішення про заміну раніше обраного варіанта на новий або про припинення синтезу нових варіантів.
Для оцінки рівня створюваних варіантів уводиться цільова функція й формується критерій оптимальності, тобто правило переваги одного варіанта іншому.
Найбільше часто завдання визначення оптимальної послідовності переходів вирішують при обробці східчастих поверхонь деталі (плоских, циліндричних, зовнішніх і внутрішніх). Наприклад, при чорновій токарній обробці східчастих валів, коли як заготівля приймається прокат і кожний ступінь вала має різний по величині напуск. Аналіз можливих варіантів виконується за допомогою цільової функції, що враховує величину переміщення інструмента.
Іншим характерним прикладом оптимізації структури операції є обробка (свердління, зенкування, розгортання) декількох отворів у корпусній деталі. Тут необхідно відшукати маршрут найменшої довжини між отворами.
Для рішення зазначених завдань обробки східчастих поверхонь і обробка отворів використовується метод динамічного програмування.