
- •Конспект
- •8.090215 – "Машини та обладнання сільськогосподарського виробництва",
- •8.090219 – «Обладнання лісового комплексу»
- •Лекція 1 Основні поняття і місце сапр тп у системі технологічної підготовки виробництва. Функції тпв
- •1.1. Основні поняття
- •1.2. Місце сапр тп у системі технологічної підготовки виробництва
- •1.3. Основні завдання тпв
- •1. Забезпечення технологічності конструкції виробів.
- •1.4. Функції й засоби автоматизації тпв
- •1.5. Основні задачі сапр тп в Технологічній Підготовці Виробництва
- •Лекція 2 Технологічна уніфікація процесу проектування. Функціональна схема сапр тп
- •2.1. Технологічна уніфікація
- •2.2. Різновиди технологічного проектування
- •2.3. Функціональна схема сапр тп
- •Підготовка інформації;
- •Обробка інформації при проектуванні тп;
- •2.2. Функціональна схема сапр тп
- •Лекція 3 Вихідна інформація про деталь
- •3.1. Класифікація й кодування інформації про деталь
- •3.2. Таблиця кодованих відомостей (ткв)
- •3.3. Формалізована мова
- •Лекція 4 Подання умовно-постійної інформації в сапр тп
- •Свердла Таблиця 4.1
- •Лекція 5 Подання інформації мовою таблиць рішень
- •Комплексні таблиці (ктр);
- •Комплексна таблиця рішень
- •Тро92 n фрезерування паза
- •Лекція 6
- •Лекція 7 Проектування тп на основі типізації
- •Лекція 8 Експертні системи. Проектування тп методом синтезу
- •Лекція 9 Встановлення маршрутів обробки окремих поверхонь
- •Лекція 10 Розробка принципової схеми технологічного процесу
- •Формування переліку етапів обробки
- •Етапи тп Таблиця 10.1
- •Вибір етапів обробки
- •Лекція 11 Проектування тп у межах етапу обробки
- •1. Уточнення методів обробки й вибір обладнання
- •2. Вибір технологічних баз і типу пристосування
- •3. Формування послідовності операцій
- •4. Формування структури операцій
- •Лекція 15 Підсистеми забезпечення, стадії й принципи розробки сапр тп
- •1. Стадії й принципи розробки сапр
- •Лекція 16 сапр тп складання виробів
- •Формалізація завдань проектування тп складання
- •Лекція 17 Опис сапр
- •Порівняльний аналіз інтегрованих саd/ сam систем
- •Аналіз cad/ cam-Систем Таблиця 17.1
- •Застосування систем по підрозділах Таблиця17.2
- •Питання до лекцій Питання до лекції 1
- •Питання до лекції 2
- •Питання до лекції 3
- •Питання до лекції 4
- •Питання до лекції 5
- •Питання до лекції 6
- •Питання до лекції 7
- •Питання до лекції 8
- •Питання до лекції 9
- •Питання до лекції 10
- •Питання до лекції 11
- •Питання до лекції 15
- •Питання до лекції 16
- •Питання до лекції 17
- •Література
Лекція 11 Проектування тп у межах етапу обробки
Проектування ТП у межах етапу обробки - третя стадія проектування ТП методом синтезу.
У результаті розробки принципової схеми технологічний процес поточної деталі ділиться на кілька етапів.
Вихідна інформація - принципова схема ТП із вказанням номера, найменування етапу, номерів оброблюваних поверхонь із їхніми характеристиками точності й шорсткості на кожному етапі.
Подальше проектування ТП ведеться в межах етапу, при цьому вирішуються наступні задачі:
уточнення методів обробки й вибір обладнання;
вибір технологічних баз і пристосування;
формування послідовності і структури операцій.
У результаті виконання даної стадії проектування ТП синтезується вихідна інформація:
умовний маршрут обробки деталі,
моделі верстатів по операціях і пристосування,
структура операції - перелік переходів.
Як видно із завдань, третя стадія - сама трудомістка.
1. Уточнення методів обробки й вибір обладнання
Вибір методів обробки й типу обладнання визначається умовами проектування ТП. Якщо ТП розробляється при проектуванні нового цеху або заводу, технолог може вибирати будь-які оптимальні за економічними критеріями види обробки й обладнання. При заводській розробці ТП технолог зобов'язаний виходити з умови використання наявного в цеху (на ділянці) обладнання.
Для рішення питання остаточного вибору методів обробки і обладнання необхідно встановити технологічні комплекси, тобто групи поверхонь, які можна обробляти за одну операцію й в одному встановленні. У багатьох випадках питання про формування комплексів вирішується з урахуванням конфігурації деталі, призначення й форми поверхонь.
Поверхні деталей-тіл обертання (вали, втулки, диски й т.д.) - розділяються, як правило, на два технологічних комплекси для того, щоб поверхні кожного комплексу можна було обробляти при одній установці з однієї й іншої сторони від поверхні з максимальним діаметром. Набагато більше число комплексів поверхонь доводиться формувати при обробці корпусних деталей - воно буде значним при використанні універсальних верстатів і може бути зменшене при використанні сучасного обладнання. Так, верстати типу обробного центра з поворотним столом дозволяють вести обробку поверхонь різної форми, розташованих на всіх сторонах заготівлі при одній установці.
Комплексування (об'єднання поверхонь у технологічні комплекси для обробки) особливо важливо для фінішних ступенів обробки, тому що обробка поверхонь при одній установці дозволяє найбільш простим і економічним способом забезпечити необхідну по кресленню точність взаємного розташування поверхонь (по паралельності, перпендикулярності, співвісності).
Відомо, що однакові точності обробки і якість обробленої поверхні можуть бути досягнуті різними способами. Тому спочатку підбирають для обробки кожної поверхні або комплексу поверхонь на кожному етапі кілька можливих методів обробки й обладнання, а потім зіставляють варіанти по продуктивності й технологічній собівартості.
При відборі варіантів доцільно використовувати довідкові й нормативні матеріали по трудомісткості й собівартості окремих методів обробки.
Основними факторами, що впливають на вибір обладнання, є:
конструкція деталі, її габаритні розміри й інші характеристики (наприклад, оброблюваність);
необхідна точність обробки;
вид заготівки (штучна, із прутка);
обсяг випуску виробів, тип виробництва, розмір партії заготівок.
Вибір обладнання виконується в три кроки:
вибір групи верстата (токарний, фрезерний і т.д. - відбирається зіставленням варіантів обробки, як було відзначено вище);
вибір класу верстата (універсальний або із програмним керуванням);
вибір типорозміру верстата (моделі).
Ефективність застосування верстатів зі ЧПУ виражається:
1) у підвищенні точності й однорідності оброблюваних деталей;
2) у підвищенні продуктивності обробки завдяки зменшенню частки допоміжного часу з 70 - 80% для звичайних верстатів до 40 - 45%; у середньому продуктивність зростає: для токарних верстатів у два-три рази, для фрезерних - у три-чотири рази й для обробних центрів - у п'ять-шість разів;
3) у зниженні собівартості обробки, пов'язаному з підвищенням продуктивності, зниженням витрат на пристосування й т.п.;
4) у значному скороченні потреби у висококваліфікованих верстатниках (внаслідок багатоверстатного обслуговування й ін.).
Є сфери виробництва, у яких застосування верстатів зі ЧПУ є явно доцільним. Сюди відносяться обробка заготівок, які мають складну конфігурацію й різні фасонні поверхні й виготовлення яких на традиційних верстатах неможливо або вимагає значних витрат часу й праці.
Вибираючи типорозмір верстата, керуються засадами відповідності:
1) робочої зони верстата конфігурації й габаритних розмірів деталі (наприклад, токарську обробку деталей типу дисків, кілець малої довжини й великого діаметра вигідніше й зручніше виконувати не на токарно-гвинторізному, а на токарно-лобовому або на токарно-карусельному верстаті);
2) точністних можливостей верстата заданої за технологією точності обробки заготівки;
3) потужності, жорсткості й кінематичних можливостей верстата оптимальним режимам різання;
4) продуктивності верстата заданій програмі випуску деталей. У випадку малої продуктивності для операції може знадобитися кілька верстатів. З іншого боку, застосувавши верстат надмірно великої продуктивності, не зможемо його досить завантажити.
Вибір типорозміру верстата відноситься до завдань, число рішень яких незначне, а логічні залежності їхнього вибору досить складні.
Як приклад розглянемо фрагмент бази знань вибору обладнання - вибір зубошевінгувальних верстатів, характеристики яких представлені в табл. 11.1. Для формального подання алгоритму вибору рішень цього завдання можна використовувати таблицю рішень із обмеженими входами (ТО115).
Характеристики зубошевінгувальних верстатів Таблиця 11.1
Модель верстата |
Розміри деталей, мм |
Параметри зубчастого вінця |
||||||
Діаметр |
Довжина |
Модуль, мм |
Кут нахилу зуба, град. |
|||||
Dmin |
Dmax |
Lmin |
Lmax |
mmin |
mmax |
min |
mах |
|
5А702Г |
60 |
320 |
0 |
110 |
1,50 |
6 |
0 |
35 |
5703У |
125 |
500 |
0 |
80 |
1,75 |
8 |
0 |
17 |
5717С |
300 |
800 |
0 |
200 |
2,00 |
8 |
0 |
35 |
TО115 Вибір зубошевінгувального верстата
Діаметр деталі менше 60 мм? |
D < 60 |
Немає |
- |
- |
- |
|
D < = 320 |
Так |
- |
- |
- |
|
D < = 500 |
- |
Так |
- |
- |
|
D < = 800 |
- |
- |
Так |
- |
Довжина деталі менше або дорівнює 110мм? |
L < = 110 |
Так |
- |
- |
- |
|
L < = 80 |
- |
Так |
- |
- |
|
L < = 200 |
- |
- |
Так |
- |
Модуль менше або дорівнює 1,5? |
m < = 1,5 |
Немає |
- |
- |
- |
|
m < = 6 |
Так |
- |
- |
- |
|
m < = 8 |
- |
Так |
Так |
- |
Кут нахилу зуба менше або дорівнює 17°? |
= < 17 |
- |
Так |
- |
- |
= < 35 |
Так |
- |
Так |
- |
|
Обрано верстат моделі 5А702Г |
ВЕРСТАТ = '5А702Г' |
1 |
|
|
|
|
ВЕРСТАТ = '5703В' |
|
1 |
|
|
|
ВЕРСТАТ = '5717С' |
|
|
1 |
|
ВЕРСТАТ не обраний |
ВЕРСТАТ = '-' |
|
|
|
1 |