Лекція 7 Проектування тп на основі типізації

Метод проектування на основі типізації застосовується для автоматичного проектування ТП у середовищі САПР ТП, і називається експертною системою. (ЭС). При цьому використовуються всі три рівні технологічної уніфікації: рівень обробки окремої поверхні, сполучень поверхонь, всієї заготівки. Автоматизоване проектування ТП вимагає повного опису деталі у вигляді ТКС (таблиці кодованих відомостей) або формалізованою мовою.

Розробка експертної системи

Розробка ЭС на основі типізації виконується в наступному порядку.

1. Основною частиною методу є проблемно-орієнтована система класифікації й групування деталей. Всі деталі, що підлягають перекладу на автоматизоване проектування ТП, розділяються на групи. Число найменувань деталей у групі може коливатися від 50 - 100 для складних і до 400 - 500 для простих деталей.

2. Для кожної групи деталей створюється комплексний представник (комплексна деталь). При цьому за основу приймається креслення деталі, що має найбільше число поверхонь, до якого додаються поверхні інших деталей групи. У таблиці 6.1 показаний принцип розробки комплексної деталі на прикладі групи з 4-х деталей.

На кресленні комплексної деталі повинні бути показані поверхні всіх деталей даної групи. Розміри поверхонь проставляються в буквено-цифровому вираженні, тобто вказуються імена даних, що характеризують поверхню. Наприклад, для циліндричної поверхні діаметр D, довжина L. Вказується діапазон зміни значень даних: мінімальний і максимальний розміри розглянутої поверхні деталей, що входять у групу.

Поверхні комплексного представника, координатні осі, точки нумеруються за певними правилами. При рішенні завдань проектування номери поверхонь відіграють роль кодових чисел або ознак, за значеннями яких визначається число стадій обробки, метод обробки й т.д.

3. Після розробки креслення комплексної деталі складається уніфікований ТП для її обробки. Стосовно до конфігурації комплексної деталі визначається послідовність операцій-уніфікований маршрут (табл.6.2). Далі визначається зміст операцій - склад і послідовність технологічних переходів, вибирається устаткування, технологічне оснащення й розробляється налагодження верстата, визначаються режими обробки й норми часу.

Всі ці технологічні завдання вирішуються в загальному виді, використовуючи моделі подання знань: продукційні моделі (таблиці рішень із обмеженими й розширеними входами), фрейми-зразки (комплексні таблиці рішень-зразки). Моделі зберігаються в базах знань експертної системи.

Уніфікований ТП є надлишковим для поточної деталі із групи, тобто містить операції й переходи обробки всіх поверхонь деталей групи.

Таблиця 6.1

Ескіз деталі

Переходи

Комплексна деталь

Обточити поверхня 1

Обточити поверхня 2

Обточити поверхня 3

Проточити канавку 4

Центрувати отвір 5

Свердлити отвір 6

Свердлити отвір 7

Підрізати торець 8

Обточити фаску 9

Нарізати різьблення 10

Відрізати деталь 11

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Проектування ТП поточної деталі

У ході поточного проектування визначається приналежність деталі, що надійшла у виробництво, до тої або іншої групи. Для цієї мети можна використовувати конструкторсько-технологічний код. Код поточної деталі зіставляється з кодом комплексної деталі.

Проектування ТП поточної деталі виконується в наступному порядку.

1. Складається й вводиться в комп'ютер вихідна інформація про деталь. Якщо є розроблене креслення заготівлі, інформацію про заготівку також необхідно ввести.

2. Запускається й виконується проектування ТП.

У ході проектування аналізується необхідність включення в поточний процес кожної операції й переходу уніфікованого ТП. Для цього кожній операції й переходу уніфікованого ТП відповідає логічна функція ( Уф - умова формалізована).

Логічна функція містить у собі умови, що враховують геометричні особливості поверхні, баз заготівки, необхідну точність обробки, якість поверхні, габаритні розміри деталі. У загальному випадку логічна функція вибору k-ї операції має вигляд

,

де – умови для групи деталей;

п₁ - число умов, зв'язаних конъюнкцією (і);

п₂ – число умов, зв'язаних диз'юнкцією (або).

Наприклад:

f=ОМ=ливарна сталь І ПРИПУСК>4 АБО ОМ=чавун І ПРИПУСК>5,

де Ом-Оброблюваний матеріал, = - знак порівняння, = - знак присвоєння. f може прийняти значення «так » або «ні», залежно від цього операція або перехід може включатися чи ні в поточний ТП,

3. Виконується контроль спроектованого ТП.

4. При виявленні помилок у ТП коректуються моделі подання знань.

У таблиці 6.2 представлений уніфікований маршрут обробки комплексної деталі «Зубчасте колесо».

Для деяких операцій, які є загальними для всіх деталей групи, КЭ = 1.

Після формування структури поточного ТП виконується параметричне настроювання: вибір устаткування й оснащення, розрахунок режимів різання, норм часу, розрахунок розмірних характеристик.

Проектування на основі уніфікованих ТП є основним методом проектування ТП при експлуатації гнучких виробничих систем. Цей метод відноситься до методів аналізу, від загального до часткового - з розроблених загальних рішень шляхом аналізу визначається підходяще рішення.

Комплексна таблиця Таблиця 6.2

Найменування комплексу операцій	Умова формалізована	Вибір обладнання
1. Відрізна	ВЗАГ<2	(ТЕ140)
2. Токарна чорнова	КЭ=1	(ТЕ140Т)
3.Те-Отжиг	ХТО=1.1
4. Токарна чистова	КЭ=1	(ТЕ140Т)
5. Свердлильна	d1>0	(ТЕ140С)
6. Протяжна	b>0	(ТЕ140П)
7. Зуборізна	КЭ=1	(ТЕ140З)
8.Те-Загартування, відпустка	ХТО=1.3
9. Круглошліфувальна	(ТЕ11)=1	(ТЕ140КШ)
10. Зубошліфувальна	(ТЕ12)=1	(ТЕ140З)
11. Зубошевінгувальна	(ТЕ13)=1	(ТЕ140ЗШ)

Застосування цього методу дає найбільший ефект при наявності на виробництві групових і типових ТП, тому що метод не порушує існуючої спеціалізації виробничих підрозділів, спрощує процес проектування САПР, не вимагає процедур синтезу нових структур, що не формалізуються.