3. Види соціального управління

Видова класифікація соціального управління має важливе теоретичне і практичне значення, оскільки оптимальна наукова класифікація дає змогу більш поглиблено і детально вивчити специфіку окремих видів соціального управління і дати найдосконаліші рекомендації щодо їх ефективної реалізації.

Соціальне управління не є однорідним ані за змістом, ані за формою, ані за методами його здійснення. Воно охоплює всі сфери соціального життя і в найширшому смислі цього слова являє собою управління суспільством насамперед як системним утворенням.

Як приклади можна назвати такі підходи до класифікації соціального управління.

О.М. Бандурка визнає, що до соціального управління належать:

- управління суспільством;- державне управління;- управління в громадських організаціях;

- управління виробництвом

різновиди соціального управління:

- державне;- самоврядування;- громадське;- внутрішньоорганізаційне (апаратне);- економічне;- військове;- політичне;- церковне;- сімейне.

Найбільш поширеними в нашій юридичній та управлінській

літературі за останні декілька десятиріч були погляди, відповідно до яких соціальне управління поділялося на державне та громадське (іноді до нього ще додавали сімейне). З урахуванням змін, які здійснюються в нашому суспільстві, до названих видів соціального управління, безумовно, слід додати самоврядування й приватне управління. Тоді класифікація видів соціального управління матиме такий вигляд:

- державне управління;- громадське управління;- самоврядування;- приватне управління;- сімейне управління.

Запропонована класифікація дає певне уявлення про види соціального управління в сучасних умовах.

Різновидом соціального управління є громадське управління. Воно здійснюється недержавними організаціями переважно засобами неюридичного характеру і часто доповнює державне управління. Оскільки держава не охоплює всі прояви суспільного життя, вона мусить створювати необхідні умови для того, щоб об'єднання громадян могли на засадах самодіяльності брати активну участь у житті суспільства і держави, впливати на формування та реалізацію управлінських програм.

В умовах подальшої демократизації нашого суспільства великого значення набуває самоврядування народу, яке має охоплювати всі ланки суспільства. Самоврядування — це таке управління державними і громадськими справами, яке здійснюється народом та різними самодіяльними об'єднаннями громадян (громадськими організаціями, трудовими колективами, територіальними спільнотами і т. ін.) безпосередньо або через обраних представників.

Самоврядування, розвиток його форм і методів - важлива умова вдосконалення системи управління, подолання бюрократизму її апарату, спроб вирішувати будь-яке складне економічне або соціальне завдання лише командно-адміністративними методами. Тільки демократизація суспільства в змозі реально протистояти проявам консерватизму, корисливим інтересам посадових осіб та є безмежним потенціалом творчості, ініціативи соціуму.

Сімейне управління є, безумовно, найстарішим видом соціального управління. Історія людства знає різні прояви цього виду управління - від патріархату до матріархату. Проблемами цього виду соціального управління здебільшого займаються представники педагогічної, психологічної, соціологічної та інших наук.