2.Комунікативна взаємодія в малих групах.

Феномен малої групи безпосередньо стосується індивіда. Саме в малій групі відбуваєтеся формування людини як особистості, індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на процеси в різних ситуаціях соціуму.

З часом її пошуковий інтерес зосередився на таких аспектах групового життя:

— сприймання членами групи окремих індивідів і групи загалом;

— групові цілі;

— безпосередність взаємин;

— частота і тривалість взаємодії між членами групи;

— мотивація представників групи;

— структурні характеристики групи;

— тривалість існування групи;

— особливості спілкування без посередників;

— спільна діяльність.

Мотивами об’єднання людей у групи є потреба у спілкуванні, інших формах взаємодії з конкретними індивідами; важливість завдань, які розв’язує певна група; дія зовнішніх чинників, що винагороджують за участь у групі.

Сутнісними ознаками малої соціальної групи є тривалі безпосередні контакти індивідів (спілкування, взаємодія). Такі контакти властиві, наприклад, сім’ї, спортивній команді, релігійній секті.

Зосереджуючись на окремих ознаках малих груп, одні вчені тлумачили їх як сукупність ідеалів, уявлень і звичок, що існують і повторюються в кожній індивідуальній свідомості (Ф. Олпорт), інші — як обмежену сукупність (“тут і тепер”) індивідів, що взаємодіють (А. Донцов). Найточніше відобразити сутнісні ознаки малої групи дає змогу синтез цих підходів.

Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об’єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, що створює можливості для міжособистісного спілкування.

3. Відчуття та їх загальна характеристика.

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні органи чуття.

Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість.

Органи відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок.

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний моментна рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника на факт свідомості.

Відчуття мають рефлекторну природу, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Аналізатор складається з трьох частин:

1) Периферичний відділ, який є спеціальним трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес.

2) Аферентні та еферентні нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналізатора із центральним.

3) Підкоркові та коркові відділи аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.

Класифікація відчуттів

Відчуття поділяють на 4 групи:

1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори наповерхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).

2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні - спраги, голоду тощо).

3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла.

4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги,прискорення, больові відчуття.

4. Управління в освітній діяльності: сутність, структура, функції

Управління в освітній діяльності — це діяльність, спрямована на розробку рішень, організацію контролю регулювання об'єкта управління згідно з метою аналізу і підведення підсумків на основі достовірної інформації. Основні принципи управління в освітній діяльності: державотворення, науковості, демократизації, гуманізації, цілеспрямованості, плановості, компетентності, ініціативи та активності, колегіальності та персональної відповідальності. Органами державного управління освіти в Україні є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій. Основними функціями управління в освітній діяльності є: вироблення та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійна підготовка кадрів, визначення перспектив та напрямів розвитку освіти, вимог до її змісту, рівня й обсягу, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів; координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпечення зв’язків з іншими державами; організація впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду; проведення атестації та акредитації навчально-виховних закладів.

Білет№ 4

1. Мотивація учіння школярів. Система стимулів у вивченні правознавства.

2. Спілкування з «важкими» людьми (учнями).

3. Увага, її види.

4. Поняття освітнього і навчального менеджменту.

1. Мотивація учіння школярів. Система стимулів у вивченні правознавства.

Мотивація учіння школярів. Побудувати систему стимулів у викладі фахової дисципліни.

Мотивація – це процес формування ізакріплення у учнів позитивних мотивів навчальної діяльності. Мотиви – внутрішні імпульси, що збуджують людину до діяльності. Зовнішні імпульси – стимули. Стимули перетворюються в мотиви. Онищук класифікує мотиви за основною цілеспрямованістю навчально-виховного процесу в школі на

- соціальні (почуття обов’язку і відповідальності

- пізнавальні (пізнавальний інтерес)

- професійно-ціннісні (інтерес до здобуття певної професії)

Система стимулів:

- захоплююче викладати матеріал, звертатись до емоцій школярів, викликати у них радість, здивування, сумнів,

- створення ситуації успіху

- створення забруднення (проблемні ситуації) для розвитку самостійного мислення, кмітливості, інтуїції

- правильно побудувати систему навчальних вимог

- справедливо і регулярно оцінювати

- піклуватись про свій авторитет.